Передбачає хронічні захворювання і залишкові зміни після перенесених гострих захворювань легень, дихальних шляхів, плеври нетуберкульозної етіології, бронхіальної астми.
До пункту "а" належать хронічні захворювання органів дихання з вираженим порушенням функції (емфізема легень, дифузний пневмосклероз, бронхоектатична хвороба, саркоїдоз без тенденції до самостійного виліковування, гнійні захворювання легень, бронхіальна астма, тяжкі форми бронхітів, у тому числі з астматичним компонентом, спонтанний пневмоторакс).
Пункт "б" передбачає хронічні хвороби (негнійні форми сегментарних хронічних бронхітів з нечастими загостреннями, саркоїдоз легенів без тенденції до прогресування) і залишкові зміни після перенесених гострих захворювань, оперативних втручань у бронхолегеневу систему у формі обмеженого пневмофіброзу, плевральних спайок при незначно вираженій дихальній недостатності. Курсанти, особи льотного складу, парашутисти - непридатні. Керівникам польотів надається індивідуальна оцінка.
Пункт "в" передбачає незначні залишкові зміни після перенесених плевритів (шварти, спайки), гострих пневмоній; негнійні форми сегментарних хронічних бронхітів з нечастими загостреннями без порушення функції зовнішнього дихання. Усім особам, які оглядаються за цією статтею, має бути проведене обстеження функції зовнішнього дихання. Надалі особи, допущені за пунктами "б" і "в" цієї статті, медичний огляд проходять за наступні два роки в стаціонарних умовах.
Особи льотного складу, що вперше перенесли спонтанний пневмоторакс, можуть бути допущені до льотної роботи в порядку індивідуальної оцінки, за винятком льотної роботи на надзвукових літаках.
Оцінка функціонального стану апарату зовнішнього дихання проводиться поза загостренням захворювань за допомогою методики петлі "потік-об'єм".
При оцінці функції зовнішнього дихання у випадку ХОЗЛ (хронічного бронхіту чи емфіземи легень) слід орієнтуватись у першу чергу на показник ОФВ 1. Також для цих захворювань характерне співвідношення ОФВ 1 /ФЖЄЛ менше 70 %. Діагноз ХОЗЛ для молодих людей віком до 30 років є винятком. У таких хворих перш за все при обстеженні необхідно виключити інші найбільш часті причини хронічного кашлю: бронхіальну астму, гастроезофагеальний рефлюкс або захворювання верхніх дихальних шляхів тощо. Якщо все-таки у молодих людей буде наявний симптомокомплекс ХОЗЛ (клініко-функціональна картина незворотної бронхообструкції), обов'язковим є виключення вроджених його причин, таких як дефіцит a1-антитрипсину, муковісцидоз чи вроджені вади розвитку легень. Особи льотного складу з хронічними неспецифічними захворюваннями і залишковими змінами після перенесених гострих захворювань легень, плеври, дихальних шляхів без порушення ФЗД і кровообігу - непридатні до участі в ММО.
Хвороби органів травлення (К00-К93), їх наслідки