Хвороба Меньєра, отосклероз, дифузний лабіринтит, а також інші форми вестибулярних розладів органічного та функціонального характеру повинні бути підтверджені спеціалізованими медичними закладами. Льотний склад, парашутисти, керівники польотів - непридатні.
Для придатності до військової служби осіб, яких оглядають за графами I, II, III Розкладу хвороб, гострота зору для далі з корекцією повинна бути не нижче 0,5 на одне око і 0,1 на друге око або не нижче 0,4 на обох очах. У сумнівних випадках гострота зору визначається за допомогою контрольних методів досліджень.
Під час огляду кандидатів на навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, осіб льотного складу та парашутистів, - дослідження вестибулярного апарату обов'язкове. Стан вестибулярно-вегетативної стійкості визначається за результатами вестибулометрії, дослідження на обертальному кріслі (БКУК, ПКУК) або гойдалці Хілова.
Особи, які користуються контактними лінзами, повинні мати окуляри, гострота зору в яких дає змогу забезпечити виконання службових обов'язків.
Пункт "а" передбачає стійку, яка не піддається тренуванню, знижену стійкість до вестибулярних подразників. Сюди належать також і вестибулярно-вегетативні розлади, які супроводжуються симптомами меньєровського захворювання.
Під час корекції звичайними сферичними лінзами, а також у разі некоригованої анізометропії в оглянутих за графами I, II, III Розкладу хвороб ураховується гострота зору з практично стерпною корекцією, тобто з різницею в силі лінз для обох очей не більше 2,0 дптр. Корекція астигматизму будь-якого виду повинна бути повністю проведена циліндричними або комбінованими лінзами.
Результати вестибулометрії слід оцінювати спільно з невропатологом. Легкі вестибулярно-вегетативні реакції у вигляді незначного збліднення, невеликого гіпергідрозу, виявлені під час вестибулометрії, при хорошому перенесенні польотів і відсутності будь-яких відхилень у стані здоров'я не є підставою для застосування статті.
В осіб, які вступають у ВВНЗ, гострота зору з корекцією, що не перевищує вказаної у ТДВ межі рефракції, визначається тільки за наявності в них короткозорості, простого або складного короткозорого астигматизму, а за інших причин зниження зору (у тому числі при далекозорості, далекозорому або змішаному астигматизмі) - без корекції.
Особи льотного складу, оглянуті за пунктом "б" даної статті, визнаються придатними до льотної роботи в разі виникнення у них вестибулярно-вегетативних реакцій під час польоту, коли вони перебувають на борту як пасажири.
Під час діагностики видів і ступенів зниження кольорового зору слід керуватися методичними вказівками до поліхроматичних таблиць або аномалоскопів.
При попередньому відборі кандидатів на навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, і при остаточному відборі у ВВНЗ проводиться випробування із впливом прискорень Коріоліса протягом 3 хвилин методом БКУК або 2 хвилин - методом ПКУК.
При отриманні виражених вегетативних рефлексів випробування доцільно повторити через один-два дні. Якщо при повторному дослідженні виявиться знижена стійкість вестибулярного апарату до кумулятивного впливу у вигляді виражених вегетативних реакцій (різка блідість, нудота, блювота тощо), кандидати на навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, визнаються непридатними до льотного навчання. Дослідження вестибулярного апарату на кумулятивний вплив адекватних подразників необхідно проводити в першій половині дня протягом трьох хвилин випробування БКУК або двох хвилин ПКУК не раніше ніж через дві години після приймання їжі.
При огляді льотного складу БКУК проводиться протягом двох хвилин, ПКУК - протягом однієї хвилини. Льотному складу авіації ВМС ЗС України при відборі на літаки і вертольоти палубного базування проводиться визначення вестибулярної стійкості всіма трьома методами (БКУК - 3 хвилини, ПКУК - 2 хвилини, випробування на гойдалці Хілова - 15 хвилин). Інтервали між дослідженнями - один день.
Якщо є підозра на тимчасовий або симптоматичний характер вестибулярних розладів, то необхідні стаціонарне обстеження та лікування.