Стаття передбачає епілепсію як хронічне захворювання головного мозку, діагноз щодо якої встановлений у лікувальному закладі, незалежно від форми клінічних проявів і частоти нападів. Надзвичайно важливе розпізнання атипічних і стертих форм епілепсії (нечасті малі напади, стан типу відсутності та інші так звані еквіваленти судомного нападу). Потрібно враховувати супутні епілепсії, розлади нервово-психічної діяльності, які проявляються у характерологічних змінах і розладах настрою. Для діагностики епілепсії велике значення має опис епілептичного нападу свідками. Цей опис має бути завірений командуванням або медичною службою.
Діагноз епілепсії не повинен виноситися без повного неврологічного обстеження, уключаючи ЕЕГ та КТ головного мозку. Наявність епілептоїдної активності на електроенцефалограмі підтверджує діагноз, але відсутність її не виключає епілепсії.
При виявленні пароксизмальної біоелектричної активності головного мозку і відсутності інших ознак епілепсії особи льотного складу, парашутисти та група керівництва польотами звільняються від польотів на 30 діб з подальшим оглядом. Повторне виявлення пароксизмальної біоелектричної активності є підставою для визнання непридатним до льотної роботи, парашутних стрибків та керівництва польотами за всіма графами Переліку хвороб.
Симптоматична епілепсія до цієї статті не належить. У таких випадках медичний огляд проводиться за захворюваннями, які призвели до розвитку судомного синдрому.
До статті також належить класична мігрень з нечастими (до 2 разів на рік) нападами, яка не супроводжується довготривалістю і клінічними проявами.