Під час визначення тяжкості захворювання та ступеня порушення функцій уражених органів слід враховувати ступінь поширеності процесу, вираженість больового синдрому, тривалість порушення функцій та ефективність лікувальних заходів. Діагноз ендометріозу повинен бути встановлений у стаціонарі.
До підпункту "а" належать:
ендометріоз зі значними клінічними проявами, що потребують стаціонарного лікування (слід враховувати ступені поширеності процесу, вираженості больового синдрому та порушення менструальної функції, відсутність стійкого ефекту від консервативного лікування);
повне випадіння матки або піхви. Випадінням матки вважається такий стан, коли у положенні стоячи (або лежачи - при потугах) уся матка виходить за межі статевої щілини назовні, вивертаючи за собою стінки піхви;
свищі із залученням статевих органів (сечостатеві, кишково-статеві) при незадовільних результатах лікування або відмові від нього;
органічно незумовлені кровотечі, які призводять до стійкої анемії.
До підпункту "б" належать:
ендометріоз з помірними клінічними проявами та тимчасовим ефектом від консервативного лікування;
опущення жіночих статевих органів. Опущенням матки та піхви вважається такий стан, коли при потугах статева щілина зіяє та з неї з'являється шийка матки або передня чи задня стінки піхви, але не виходить за її межі. При опущенні статевих органів, ускладнених нетриманням сечі, медичний огляд проводиться за підпунктами "а" або "б" залежно від результатів лікування. Дистопія матки без порушення функції не є підставою для застосування цієї статті і не перешкоджає проходженню військової служби та навчанню у ВВНЗ.
До підпункту "в" належать:
ендометріоз з незначними клінічними проявами;
дистопія матки, що супроводжується менорагіями, запорами, болями в ділянці куприка, низу живота;
незначне опущення стінок піхви;
рубцеві та спайкові процеси малого таза без больового синдрому;
статевий інфантилізм при задовільному загальному розвитку;
безпліддя та інші незапальні хвороби жіночих статевих органів з незначними порушеннями функцій.