До підпункту "а" належать:
набуті стравохідно-трахеальні або стравохідно-бронхіальні свищі;
рубцеві звуження або нервово-м'язові захворювання стравоходу зі значними клінічними проявами, що потребують систематичного бужування, балонної дилатації або хірургічного лікування;
гастро-езофагеальний рефлюкс (далі - ГЕРХ) IV стадії - стравохід Баррета;
тяжкі форми хронічних неспецифічних виразкових колітів, ентеритів (у тому числі хвороба Крона) з різкими порушеннями функцій;
наслідки резекції тонкої або товстої кишки у вигляді різкого занепаду живлення або порушення функцій;
випадіння усіх шарів прямої кишки під час ходи або переміщення тіла у вертикальне положення (III стадія);
протиприродний задній прохід, кишковий або каловий свищ як завершений етап хірургічного лікування;
недостатність сфінктера заднього проходу III ступеня;
хронічний парапроктит зі стійкими або такими, що часто відкриваються та важко піддаються лікуванню, свищами.
До підпункту "б" належать:
дивертикули стравоходу з клінічними проявами, що не потребують хірургічного лікування;
рубцеві звуження та нервово-м'язові захворювання стравоходу при задовільних результатах консервативного лікування;
ГЕРХ з виразковим або ерозивним езофагітом, з позастравохідними проявами, що потребує повторного стаціонарного лікування більше двох разів на рік, з помірним порушенням функції травлення. ГЕРХ повинен бути підтверджений ендоскопічним та рентгенологічним дослідженнями (обов'язково у горизонтальному положенні). Крім того, обов'язкове проведення добового pH-моніторування стравоходу (за добу загальна кількість рефлюксів більше 50 або зниження pH менше 4,0 протягом години);
неінфекційні гастроентерити з порушенням секреторної та кислотоутворювальної функції, частими (два рази і більше на рік) загостреннями, які потребують повторної і тривалої госпіталізації;
хронічні рецидивуючі неспецифічні виразкові коліти, хвороба Крона незалежно від ступеня порушення функції травлення та частоти загострень;
резекція тонкої або товстої кишки з накладенням шлунково-кишкового анастомозу з рідкими проявами демпінг-синдрому;
спайковий процес у черевній порожнині з явищами кишкової непрохідності, який потребує стаціонарного лікування (спайковий процес повинен бути підтверджений даними рентгенологічного дослідження або хірургічного лікування);
випадіння прямої кишки при фізичному навантаженні (II стадія);
недостатність сфінктера заднього проходу I, II ступенів;
хронічний парапроктит з частими (два рази і більше на рік) загостреннями.
До підпункту "в" належать:
хвороби стравоходу, кишечника, спайкова хвороба з незначним порушенням функцій;
ГЕРХ з ерозивним езофагітом та рідкими загостреннями;
випадіння прямої кишки при дефекації (I стадія);
хронічний парапроктит, що протікає з рідкими загостреннями без утворення зовнішнього свища.
У разі випадіння прямої кишки, наявності кишкових або калових свищів, звуження заднього проходу або недостатності його сфінктера, наявності хронічного парапроктиту оглянутим військовослужбовцям пропонується хірургічне лікування. Після оперативного лікування медичний огляд проводиться на підставі статті 60 Розкладу хвороб. Придатність до військової служби, до навчання у ВВНЗ визначається залежно від результатів лікування. У разі рецидиву захворювання або відмови від хірургічного лікування Постанова приймається за підпунктами "а", "б" або "в".
До підпункту "г" належать:
ГЕРХ з катаральним езофагітом та рідкими загостреннями, синдромом подразнення товстої кишки.