Діагноз бронхіальної астми встановлюється після комплексного стаціонарного обстеження. Для бронхіальної астми характерна гіперреактивність бронхів, що проявляється рецидивуючими симптомами свистячого дихання, задухи, скутості в грудній клітці, кашлю, особливо вночі та вранці. При бронхіальній астмі бронхообструкція варіабельна, зменшується спонтанно або під впливом лікування. Діагноз бронхіальної астми, крім анамнезу та клінічної картини, повинен бути підтверджений дослідженням ФЗД з медикаментозними пробами (проба із бронхолітиком або провокаційна проба з бета-блокатором, фізичним навантаженням). Достовірним інструментальним підтвердженням діагнозу вважається приріст (або зменшення у разі провокаційної проби) показників ФЖЄЛ, ОФВ 1 або пікової обсягової швидкості видиху (ПОШвид.) більше ніж на 15% початкового значення.
До підпункту "а" належить тяжка персистуюча бронхіальна астма, для якої характерно таке:
постійна наявність денних симптомів;
часті загострення (два рази та більше на рік), які потребують стаціонарного лікування;
часті (більше трьох разів на тиждень) нічні симптоми;
обмеження фізичної активності, зумовлене бронхіальною астмою;
ОФВ 1 або ПОШвид. < 60% належної величини (у період між загостренням та приступами);
добові коливання ОФВ 1 або ПОШвид. > 30%;
застосування максимально можливого арсеналу засобів переважно інгаляційних препаратів для лікування бронхіальної астми (інгаляційні стероїди в максимальних дозах + інгаляційні бетаагоністи тривалої дії в максимальних дозах + інгаляційні холінолітики або теофіліни пролонгованої дії) не призводить до контролю за перебігом захворювання.
До цього самого підпункту належить гормонозалежна бронхіальна астма (така, що потребує постійного вживання системних стероїдів).
До підпункту "б" належить середньої тяжкості персистуюча бронхіальна астма, для якої характерно таке:
симптоми виникають щоденно;
загострення призводять до порушення активності та сну;
нічні симптоми частіше одного разу на тиждень;
необхідність у щоденному прийомі бета-агоністів короткої дії;
ОФВ 1 або ПОШвид. в межах 60-80% належної величини (у період між загостренням та приступами);
добові коливання ОФВ 1 або ПОШвид. > 30%.
До підпункту "в" належить легка персистуюча бронхіальна астма, для якої характерно таке:
симптоми виникають частіше одного разу на тиждень, але не рідше ніж один раз на день;
загострення можуть призводити до порушення активності та сну;
нічні симптоми частіше двох разів на місяць;
ОФВ 1 або ПОШвид. > 80% належної величини (у період між загостренням та приступами);
добові коливання ОФВ 1 або ПОШвид. > 20%.
До підпункту "г" належить легка інтермітуюча бронхіальна астма, для якої характерно таке:
короткотривалі симптоми виникають рідше одного разу на тиждень;
короткотривалі загострення (від кількох годин до кількох днів);
нічні симптоми не частіше двох разів на місяць;
ОФВ 1 або ПОШвид 80% належної величини (у період між загостренням та приступами);
добові коливання ОФВ 1 або ПОШвид. < 20%.
Якщо бронхоспастичний синдром є ускладненням інших захворювань, то ступінь придатності до військової служби визначається залежно від перебігу основного захворювання за відповідними статтями Розкладу хвороб.