Визначення стадії серцевої недостатності (далі - СН) та/або стійкості порушення ритму або провідності проводиться після проведеного лікування та стабілізації клінічного стану.
Оцінку стадії СН слід проводити із врахуванням наявності клінічних симптомів, об'єктивних об’єктивних доказів наявності дисфункції серця у спокою спокої та результатів тестів з фізичним навантаженням (ВЕМ або тредміл-тест "у ватах"), “у ватах”), а за неможливості їх виконання - – даних 6-хвилинного тесту з ходьбою.
Порушення серцевого ритму та провідності повинні бути зафіксовані на ЕКГ або при добовому холтерівському моніторуванні ЕКГ, при функціональних пробах.
До стійких порушень ритму серця належать аритмії тривалістю більше семи діб, які потребують антиаритмічної терапії та відновлюються після припинення лікування. До стійких порушень провідності належать постійні AV-блокади I та II ступенів, повні внутрішньошлуночкові блокади.
До підпункту "а" “а” належать всі некоронарогенні хвороби серця, що супроводжуються СН II-Б ІІ-Б або III ІІІ стадії або стійкими, що не піддаються лікуванню, порушеннями ритму та провідності.
Крім того, до підпункту "а" “а” належать незалежно від стадії СН:
комбіновані та поєднані набуті вади серця;
недостатність будь-якого клапана серця III, IV ступенів, що супроводжується регургітацією III, IV ступенів;
вроджені вади серця (за винятком дефекту міжпередсердної перетинки, двостулкового аортального клапана, що не супроводжуються СН або легеневою гіпертензією);
стенози будь-яких клапанних отворів серця;
комбіновані та поєднані вади серця, незважаючи на ступінь ураження структур клапанного апарату серця;
кардіоміопатії: дилятаційна, обструктивна, гіпертрофічна та рестриктивна;
облітерація перикарда;
наслідки оперативного втручання на клапанах серця;
раптова серцева смерть з відновленням серцевої діяльності;
шлуночкові тахікардії (крім нестійких шлуночкових тахікардій у вигляді трьох комплексів за даними холтерівського моніторування, які оглядаються за підпунктом "б");“б”);
зупинка синусового вузла із синкопальним станом;
синоаурикулярна або AV-блокада III ступеня та стійка, резистентна до терапії синоаурикулярна або AV-блокада II ступеня з клінічною симптоматикою;
трипучкова блокада серця;
синдром Бругода;
синдром Фредеріка;
інфекційний ендокардит або стан після перенесеного інфекційного ендокардиту;
хронічний конструктивний перикардит, у тому числі кальциноз перикарда, прогресуючий перикардіальний випіт;
стійка дисфункція синусового вузла або синдром слабкості синусового вузла, що супроводжуються синкопальним станом;
наслідки оперативного втручання з приводу вроджених або набутих вад серця, імплантації штучного водія ритму (у тому числі дефібрилятора-кардіовертера) або хірургічного лікування аритмій (катетерна абляція AV-з'єднання) за наявності рецидивуючих порушень ритму та провідності або СН II, III стадій;
будь-які порушення ритму або провідності серця, які супроводжувались тромбоемболічними ускладненнями, аритмогенним шоком, синдромом Морганьї-Адамс-Стокса;
легенева гіпертензія, асоційована з ураженням лівих відділів серця, з патологією дихальної системи, з ознаками правошлуночкової декомпенсації;
легенева артеріальна гіпертензія із III, IV функціональними класами (далі - ФК) ступенів тяжкості.
При легеневій артеріальній гіпертензії експертне рішення приймається відповідно до основного захворювання.
До підпункту "б" “б” належать некоронарогенні захворювання серця, що супроводжуються СН IIA стадією, IIА стадії, зокрема:
ізольовані набуті вади аортального та трикуспідального клапанів;
набуті вади інших клапанів серця з регургітацією II ступеня;
набута недостатність мітрального клапана або клапана легеневої артерії II ступеня, або які супроводжуються регургітацією II ступеня, з наявністю легеневої гіпертензії;
хронічна ревматична хвороба серця.
До цього підпункту належать незалежно від стадії СН:
двостулковий клапан аорти, що супроводжується аортальною регургітацією ІІ ступеня в поєднанні з розширенням висхідної аорти більше 50 мм або будь-яким порушенням серцевого ритму;
хронічний (рецидиви два або більше протягом року) або прогресуючий перебіг запальних уражень міокарда, перикарда, перикардіального випоту;
надшлуночкові тахікардії, фібриляція або тріпотіння передсердь постійні, пароксизмальні або персистуючі;
синдром передчасного збудження шлуночків Вольфа-Паркінсона-Уайта (WPW), синдром укороченого інтервалу Клерка-Леві-Крістеско (CLC) або Лаунна-Ганнога-Лівайна (LGL) за наявності клінічних проявів або пароксизмальних порушень ритму;
ідіопатичний синдром подовженого інтервалу Q-T;
стійка дисфункція синусового вузла або синдром слабкості синусового вузла без синкопальних станів (крім зупинки синусового вузла, який належить до підпункту "а");“а”);
стійка шлуночкова екстрасистолія: часта (30 і більше ектопічних комплексів за годину), алоритмія, парна, поліморфна або рання;
парасистолія;
стійкі двопучкові блокади серця за наявності QRS - 0,12 сек. і більше;
блокада ніжок пучка Гіса, що супроводжується порушенням AV-провідності або клінічними проявами, AV-блокада II ступеня I типу;
легенева гіпертензія, асоційована з ураженням лівих відділів серця або патологією дихальної системи без ознак правошлуночкової декомпенсації та ступенем тяжкості II і вище;
наслідки оперативного втручання з приводу імплантації штучного водія ритму або хірургічного лікування аритмій (катетерна абляція AV-з'єднання) без рецидивуючих порушень ритму та провідності або при СН I стадії.
До підпункту "в" “в” належать усі некоронарогенні захворювання серця, що супроводжуються СН I стадії.
До цього пункту належать також:
двостулковий клапан аорти, що супроводжується аортальною регургітацією І ступеня в поєднанні з розширенням висхідної аорти 48-49 мм або будь-яким порушенням серцевого ритму;
гостра ревматична лихоманка;
стійка міграція надшлуночкового водія ритму;
синдром WPW, синдром CLC, синдром LGL за відсутності клінічних проявів та пароксизмальних порушень ритму;
синдроми перезбудження шлуночків: Вольфа-Паркінсона-Уайта, Лаунна-Ганнога-Лівайна за відсутності клінічних проявів;
повна блокада ніжок пучка Гіса без порушень AV-провідності або клінічної симптоматики;
екстрасистолія предсердна, атріовентрикулярна, поодинока шлуночкова (до 30 ектопічних комплексів за годину);
безсимптомна синоаурикулярна або AV-блокада I ступеня;
пролапс мітрального або інших клапанів серця, міокардіосклероз, що супроводжується поодинокими стійкими порушеннями ритму та провідності, або СН I стадії, або без таких з регургітацією II ступеня.
Пролапс серцевих клапанів повинен підтверджуватися даними доплероехокардіографії. Критерії ступенів регургітації: I ступеня - до 2 см, II ступеня - 2-4 см, III ступеня - більше 4 см;
дефект міжпередсердної перетинки, двостулковий аортальний клапан, що не супроводжується СН або легеневою гіпертензією;
синусові тахікардії та брадикардія;
вислизуючі комплекси та ритми;
предсердна екстрасистолія, поодинокі шлуночкові екстрасистоли.
До підпункту "г" “г” належать некоронарогенні хвороби серця, які не супроводжуються СН та порушенням ритму і провідності.
Крім того, до цього підпункту належать:
стійко компенсовані наслідки захворювань міокарда, перикарда, міокардіофіброз без СН;
пролапс мітрального та трикуспідального клапанів із регургітацією I ступеня;
пролапс клапана легеневої артерії за відсутності легеневої гіпертензії;
двостулковий клапан аорти, що не супроводжується серцевою недостатністю або аортальною регургітацією.
{Стаття 41 в редакції Наказу Служби зовнішньої розвідки № 218 від 03.07.2017 }