До підпункту "а" належать усі форми туберкульозу легень та плеври з прогресуючим перебігом, наявністю розпаду (каверни) та стійким виділенням мікобактерій або без нього;
рубцеві зміни легень та плеври із зміщенням легень та межистіння, з розладом їх функцій та вираженим порушенням функції зовнішнього дихання;
фістульозна форма туберкульозного бронхоаденіту та туберкульозне ураження бронхів з виділенням мікобактерій;
бронхіальні, бронхоплевральні свищі після хірургічного лікування, встановлені при бронхологічному або рентгенологічному дослідженні.
Особи, у яких встановлено генералізований туберкульоз (міліарний) із багатоваріантним перебігом, поєднаний з ураженням різних органів та систем, незалежно від остаточного результату, оглядаються за підпунктом "а" статті 2 чи 3 Розкладу хвороб.
До підпункту "б" належать усі встановлені в результаті стаціонарного обстеження форми активного туберкульозу легень, плеври та внутрішньогрудних лімфатичних вузлів без виділення мікобактерій та без розпаду, з помірно вираженими клінічними симптомами чи без них, у випадку неефективного лікування або відмови від його продовження, при трансформації каверн у тонкостінні кистоподібні дреновані порожнини (загоєння каверн за відкритим типом), а також наслідки радикального лікування з помірним порушенням функції зовнішнього дихання.
До підпункту "в" належать усі форми туберкульозу легень, внутрішньогрудних лімфовузлів та плеври, коли у результаті тривалого (не менше 3 місяців) стаціонарного та санаторного лікування інфільтративні зміни переважно зникли, порожнини розпаду зарубцювалися та виділення мікобактерій закінчилося.
За цим самим підпунктом оглядаються особи із залишковими змінами у найближчі три роки після клінічного вилікування туберкульозу, з неактивними комбінованими змінами у межах 3-х і більше сегментів; з наслідками хірургічного лікування з незначним порушенням або без порушення функції зовнішнього дихання, а також особи із залишковими змінами після перенесеного ексудативного плевриту.
Діагноз ексудативного плевриту та інших серозитів туберкульозної етіології повинен бути підтверджений методами бронхологічного, цитологічного, імунологічного, мікробіологічного досліджень, а за відповідними показаннями - і пункційною біопсією. Туберкульозна етіологія сухих плевритів повинна бути доведена методами туберкуліно- та імунодіагностики, пробним лікуванням та динамікою лабораторних досліджень.
До підпункту "г" належать: неактивний туберкульоз зі стійкими рентгенологічними або бронхоскопічними змінами в легенях, плеврі, бронхах і внутрішньогрудних лімфатичних вузлах (численні кальцинати - 3 і більше, тяжі, міждольові шварти, плевральні нашарування, деформація та пігментація бронхів), а також стани після сегментарних резекцій та діатермокоагуляцій каверн.
За підпунктами "б" і "в" військовослужбовцям після стаціонарного лікування надається відпустка через хворобу тільки для продовження лікування у профільному туберкульозному санаторії з наступним оглядом ВЛК санаторію. Тривалість безперервного госпітального та санаторного лікування перед оглядом повинна бути не менше 6 місяців. У разі відмови від санаторного лікування придатність військовослужбовців визначається госпітальною ВЛК.
Придатність кандидатів до військової служби вирішується індивідуально, але не раніше трьох років після клінічного вилікування та зняття з диспансерного обліку.
Наявність поодиноких петрифікатів у легенях або внутрішньогрудних лімфатичних вузлах не є перешкодою до військової служби та вступу до Інституту СЗРУ та ВВНЗ інших військових формувань.