Для визначення вартості товарної продукції нафтогазодобувного виробництва належить застосовувати діючі ціни на відповідний вид та сорт вуглеводневої продукції, що склалися на товарних біржах. Ціни на товарну продукцію, що визначені на підставі договорів з споживачами, можуть застосовуватись для визначення її вартості в разі, якщо вони не нижчі від біржових.
Якщо регульовані згідно із законодавством ціни на товарну вуглеводневу продукцію є нижчими від біржових, то для визначення вартості запасів корисних копалин родовища або ділянки надр, що надаються у користування, слід застосовувати регульовані ціни, а для визначення балансової належності запасів вуглеводнів слід використовувати біржові ціни.
Якщо користувач надр входить в об'єднання підприємств і реалізує свою товарну вуглеводневу продукцію за внутрішніми цінами цього об'єднання, такі ціни можуть використовуватись для економічних розрахунків у разі, якщо вони вищі від біржових або регульованих.
Вуглеводнева товарна продукція, що використовується користувачем надр на власні потреби (входить до переліку витрат), враховується як така, що видобута і реалізована на загальних підставах.
У виняткових випадках, коли рівень діючих біржових цін на товарну вуглеводневу продукцію не забезпечує рентабельної розробки родовища (покладу), користувач надр, який розробляє або розроблятиме родовище, на умовах економічного ризику може запропонувати застосування більш високих цін реалізації продукції або більш низьких цін на видобувне обладнання чи послуги в комерційному варіанті ТЕО. Це положення не розповсюджується на користувачів надр, які не будуть розробляти родовище.
У разі, якщо ціна реалізації вуглеводневої продукції не може бути визначена із застосуванням попередніх підпунктів цього пункту, то для обґрунтування її рівня слід застосовувати правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав.