До пункту «а» належать:
хронічна ішемічна хвороба серця із СН III-IV стадії;
стенокардія напруги III-IV ФК;
аневризма серця, великовогнищевий кардіосклероз після трансмурального або повторного інфаркту міокарда незалежно від стадії СН або порушень ритму та провідності;
поєднання стенокардії напруги III ФК і стенокардії спокою та СН ІІ II стадії;
стани після аортокоронарного шунтування, черезшкірної коронарної ангіопластики із стентуванням (або без) коронарних артерій за наявності порушень серцевого ритму та провідності або СН ІІ II стадії.
До пункту «б» належать:
поєднання стенокардії напруги III функціонального класу та СН І стадії;
поєднання постінфарктного кардіосклерозу та порушення загального кровообігу другої стадії;
стани після обмеженого інфаркту міокарда за наявності минущого порушення ритму серця та провідності, стійкої АВ-блокади I ступеня, повної блокади однієї із з ніжок пучка Гіса;
стани після аорто-коронарного аортокоронарного шунтування, черезшкірної коронарної ангіопластики із стентуванням (або без) коронарних артерій за наявності легких порушень серцевого ритму та провідності або СН І стадії .стадії.
До пункту «в» належать:
стенокардія напруги І та II ФК, атеросклеротичний кардіосклероз із СН І ступеня;
безбольова форма ішемії.
СН І стадії повинна бути обґрунтована гемодинамічними показниками. При цьому слід ураховувати, що у здорових людей можливе виявлення прихованої СН, обумовленої недостатньою фізичною тренованістю і у зв'язку з зв’язку із цим низькою толерантністю до фізичних навантажень.
Визначення стадії СН, стійкості порушення ритму та провідності у в поліцейських проводиться після проведеного лікування та стабілізації клінічного стану. Експертний діагноз щодо стадії СН встановлюється з урахуванням анамнестичних даних про перебіг патології серцево-судинної системи, стійкість результатів попереднього лікування.