Для визначення зниження слуху необхідні, крім звичайного дослідження шепітною мовою, повторні спеціальні дослідження розмовною та шепітною мовами, камертонами і тональною пороговою аудіометрією з обов'язковим визначенням барофункції вух. Одноразове дослідження слуху особи, яку оглядають, недостатнє для порівняння правильності та однорідності показань.
Якщо є підозра на повну глухоту на одне чи обидва вуха, використовують методи об'єктивного визначення глухоти. Стійка повна глухота на обидва вуха або глухонімота мають бути підтверджені лікувально-профілактичними закладами, установами або навчальними закладами для глухонімих.
При визначенні придатності кандидатів на службу на посади, передбачені графами І, ІV, за цією статтею шепітна мова має сприйматись на відстані не менше 3,0 м на обидва вуха або не менше 1,0 м на одне вухо та більше 4,0 м на друге. У цих випадках придатність до служби визначається індивідуально. Кандидати на службу за графами IІ, IIІ визнаються непридатними за наявності стійкого зниження гостроти слуху до ступеня сприйняття шепітної мови на відстані менше 4,0 м на обидва вуха або менше 5,0 м на одне та 3,0 м на друге вухо.
Кандидати на навчання у ВНЗ із цивільної молоді та військовослужбовці строкової служби визнаються непридатними до вступу на навчання при зниженні гостроти слуху до ступеня сприйняття шепітної мови на відстані менше 6,0 м на обидва вуха. Для поліцейських, що вступають до ВНЗ, гострота слуху має бути не менше 4,0 м на обидва вуха або 5,0 м на одне та 3,0 м на друге вухо.
Під час індивідуальної оцінки придатності до служби поліцейських враховуються конкретні умови праці, характеристика командування та дані функціонального дослідження слуху.
Хвороби системи кровообігу