Для визначення зниження слуху необхідні, крім звичайного дослідження шепітною мовою, повторні спеціальні дослідження розмовною та шепітною мовами, камертонами і тональною пороговою аудіометрією з обов’язковим визначенням барофункції вух. Одноразове дослідження слуху особи, яку оглядають, недостатнє для порівняння правильності та однорідності показань.
Якщо є підозра на повну глухоту на одне чи обидва вуха, використовують методи об’єктивного визначення глухоти. Стійка повна глухота на обидва вуха або глухонімота мають бути підтверджені лікувально-профілактичними закладами, установами або навчальними закладами для глухонімих.
При визначенні придатності кандидатів на службу в поліції на посади, передбачені графами І, IV, за цією статтею шепітна мова має сприйматися на відстані не менше 3,0 м на обидва вуха або не менше 1,0 м на одне вухо та більше 4,0 м на друге. У цих випадках придатність до служби визначається індивідуально. Кандидати на службу в поліції за графами II, III визнаються непридатними за наявності стійкого зниження гостроти слуху до ступеня сприйняття шепітної мови на відстані менше 4,0 м на обидва вуха або менше 5,0 м на одне та 3,0 м на друге вухо.
Кандидати на навчання в ЗВО із числа цивільних осіб та військовослужбовців строкової служби визнаються непридатними на навчання в ЗВО при зниженні гостроти слуху до ступеня сприйняття шепітної мови на відстані менше 6,0 м на обидва вуха. Для поліцейських, що вступають до ЗВО, гострота слуху має бути не менше 4,0 м на обидва вуха або 5,0 м на одне та 3,0 м на друге вухо.
Під час індивідуальної оцінки придатності до служби поліцейських ураховуються конкретні умови праці, характеристика командування та дані функціонального дослідження слуху.
Хвороби системи кровообігу