До пункту «а» належать:
набуті стравохідно-трахеальні або стравохідно-бронхіальні свищі, які не оперовані або з незадовільним результатом лікування;
рубцеві звуження або нервово-м’язові захворювання стравоходу зі значними клінічними проявами, що потребують систематичного бужування, балонної дилатації або хірургічного лікування;
ГЕРХ IV стадії - стравохід Баррета;
тяжкі форми хронічних неспецифічних виразкових колітів, ентеритів (у тому числі і хвороба Крона) із значними порушеннями функцій;
наслідки резекції тонкої або товстої кишки у вигляді стійкого, значного занепаду живлення або порушення функцій;
випадіння усіх шарів прямої кишки під час ходьби або переміщення тіла у вертикальне положення (III стадія);
протиприродний задній прохід, кишковий або каловий свищ як завершений етап хірургічного лікування;
недостатність сфінктера заднього проходу III ступеня;
хронічний парапроктит зі стійкими або такими, що часто відкриваються та важко піддаються лікуванню, свищами.
До пункту «б» належать:
ГЕРХ з виразковим езофагітом, з позастравохідними проявами, що потребує повторного тривалого стаціонарного лікування (два та більше разів на рік), з помірним порушенням функції травлення;
хронічні рецидивуючі неспецифічні виразкові коліти, хвороба Крона (крім тих, що зазначені в пункті «а»);
наслідки резекції тонкої або товстої кишки з незначними проявами демпінг-синдрому;
спайковий процес у черевній порожнині з явищами кишкової непрохідності, який потребує стаціонарного лікування;
випадіння прямої кишки при фізичному навантаженні (II стадія);
недостатність сфінктера заднього проходу I, II ступенів;
хронічний парапроктит з частими (два рази і більше на рік) загостреннями.
До пункту «в» належать:
дивертикули стравоходу з клінічними проявами, що не потребують хірургічного лікування;
рубцеві звуження та нервово-м’язові захворювання стравоходу при задовільних результатах консервативного лікування;
хвороби стравоходу, кишечника, спайкова хвороба з незначним порушенням функцій;
ГЕРХ з виразковим езофагітом та не частими загостреннями;
гастродуоденіти з порушенням секреторної та кислотоутворювальної функцій, із занепадом живлення, частими (два рази і більше на рік) загостреннями, які потребують повторної і тривалої госпіталізації;
випадіння прямої кишки при дефекації (I стадія);
хронічний парапроктит, що протікає з нечастими загостреннями без утворення зовнішнього свища.
До пункту «г» належать:
ГЕРХ з ерозивним або катаральним езофагітом та нечастими загостреннями;
синдром подразнення товстої кишки;
хронічні запальні захворювання шлунково-кишкового тракту без порушення функції.