До пункту «а» належать:
дефекти нижньої щелепи після хірургічного лікування, не заміщені трансплантатами;
дефекти, деформації щелепно-лицевої ділянки, а також хронічні, що часто загострюються (більше 2 разів на рік), захворювання щелеп, слинних залоз, скронево-нижньощелепових суглобів;
анкілози скронево-нижньощелепових суглобів;
контрактури та несправжні суглоби нижніх щелеп за відсутності ефекту від лікування або за відмови від нього;
актиномікоз щелепно-лицевої ділянки, який не піддається лікуванню.
До пункту «б» належать:
аномалії прикусу 2-3 ступенів з роз’єднанням прикусу більше 5 мм або з жувальною ефективністю менше 60 %;
хронічні сіалоаденіти з частими загостреннями;
актиномікоз щелепно-лицьової ділянки із задовільними результатами лікування;
хронічний остеомієліт щелеп з наявністю секвестральних порожнин та секвестрів.
До пункту «в» належать аномалії прикусу, що супроводжуються роз’єднанням прикусу на 5 мм і менше, з жувальною ефективністю більше 60 %.