До пункту «а» належать усі некоронарогенні хвороби серця, що супроводжуються ХСН II-Б або III стадій або порушення ритму та провідності з нестійкою гемодинамікою та (або) високим ризиком раптової серцевої смерті, резистентними до лікування.
Крім того, до пункту «а» належать незалежно від стадії ХСН:
комбіновані та поєднані набуті вади серця;
недостатність будь-якого клапана серця III-V стадій, які супроводжується регургітацією 3-4 ступенів;
стеноз будь-якого клапана серця незалежно від стадії;
інфекційний ендокардит або стан після перенесеного інфекційного ендокардиту;
кардіоміопатії: дилатаційна, обструктивна, гіпертрофічна, рестриктивна;
хронічний констриктивний перикардит, у тому числі кальциноз перикарда, прогресуючий перикардіальний випіт;
наслідки оперативного втручання з приводу вроджених або набутих вад серця, імплантації штучного водія ритму (у тому числі дефібрилятора-кардіовертера) або хірургічного лікування аритмій (катетерна абляція AV-з’єднання тощо) за наявності рецидивуючих порушень ритму та провідності або ХСН II-III стадій;
раптова серцева смерть з відновленням серцевої діяльності;
шлуночкові тахікардії;
стійка дисфункція синусового вузла або синдром слабкості синусового вузла, які супроводжувались синкопальним станом;
СА-блокада III ступеня (при можливості виконання електрофізіологічного дослідження);
AV-блокада III ступеня;
стійка, резистентна до лікування СА або AV-блокада II ступеня, яка супроводжується клінічною симптоматикою;
будь-яка AV-блокада, яка супроводжує нейром’язеві захворювання, такі як міотонічна м’язева дистрофія, синдром Кіраса-Сейра, дистрофія Ерба, малогомілкова м’язева дистрофія навіть за відсутності клінічних проявів;
трипучкова блокада серця;
спадкові синдроми: подовженого інтервалу Q-T, Бругада, аритмогенна дисплазія правого шлуночка;
синдром Фредеріка;
набутий синдром подовженого інтервалу Q-T із синкопальними станами;
будь-які порушення ритму або провідності серця, які супроводжувались тромбоемболічними ускладненнями, аритмогенним шоком або синдромом Морганьї-Адамса-Стокса;
хронічне легеневе серце з розвитком легеневої гіпертензії:
внаслідок хронічних тромботичних або емболічних захворювань,
асоційоване з ураженням лівих відділів серця, з ознаками правошлуночкової декомпенсації,
асоційоване з патологією дихальної системи та/або гіпоксемією, з ознаками правошлуночкової декомпенсації;
При легеневій гіпертензії експертне рішення приймається відповідно до основного захворювання.
До пункту «б» належать усі некоронарогенні хвороби серця, що супроводжуються ХСН II-А стадії.
Крім того, до пункту «б» належать незалежно від стадії ХСН:
набуті вади (недостатність) аортального, мітрального, трикуспідального клапанів або клапана легеневої артерії II стадії або які супроводжуються регургітацією 2 ступеня;
хронічний (рецидивний 2 рази або більше протягом року) або прогресуючий перебіг запальних уражень міокарда, перикарда, перикардіального випоту;
надшлуночкові тахікардії;
фібриляція або тріпотіння передсердь;
стійка дисфункція синусового вузла або синдром слабкості синусового вузла, який не супроводжувався синкопальним станом (крім зупинки синусового вузла, який належить до пункту «а»);
синдром передчасного збудження шлуночків за наявності клінічних проявів або пароксизмальних порушень ритму;
набутий синдром подовженого інтервалу Q-T;
парасистолія;
стійка шлуночкова екстрасистолія: часта (30 і більше ектопічних комплексів за одну годину), алоритмія, поліморфна, парна або рання;
двопучкові блокади серця, стійкі за наявності QRS >= 0,12 cек.;
безсимптомна СА блокада II ступеню або AV-блокада II ступеня I та/або II типу;
повна блокада ніжок пучка Гіса з клінічною симптоматикою;
легенева гіпертензія «виражена», асоційована з ураженням лівих відділів серця та/або з патологією дихальної системи та/або гіпоксемією без ознак правошлуночкової декомпенсації;
наслідки оперативного втручання з приводу імплантації штучного водія ритму або хірургічного лікування аритмій (катетерна абляція AV-з’єднання тощо) без рецидивуючих порушень ритму та провідності або за наявності СН I стадії.
До пункту «в» належать усі некоронарогенні хвороби серця, що супроводжуються СН I стадії.
Крім того, до пункту «в» належать:
гостра ревматична лихоманка та хронічна ревматична хвороба серця;
стійка міграція надшлуночкового водія ритму;
феномен передчасного збудження шлуночків за відсутності клінічних проявів та пароксизмальних порушень серцевого ритму;
двопучкові блокади серця неповні або минущі;
повна блокада ніжок пучка Гіса без клінічної симптоматики;
стійка синусова тахікардія або брадикардія (за винятком синдрому слабкості синусового вузла);
прискорені вислизаючі ритми;
екстрасистолія: надшлуночкова (суправентрикулярна, АВ-вузлова) (більше 30 ектопічних комплексів за одну годину); шлуночкова екстрасистолія (менше 30 ектопічних комплексів за одну годину);
пролапс мітрального або інших клапанів серця, міокардіофіброз, що супроводжуються порушеннями ритму та провідності або СН I стадії, або без таких з регургітацією 2 ступеня.
Пролапс клапанів серця з регургітацією повинен підтверджуватися даними доплероехокардіографії. Критерії ступенів регургітації: I - до 2 см, II - 2-4 см, III - більше 4 см.
До пункту «г» належать усі некоронарогенні хвороби серця, які не супроводжуються ХСН та клінічними проявами.
Крім того, до пункту «г» належать:
стійко компенсовані наслідки перикардиту, міокардіофіброзу без ХСН;
пролапс мітрального з регургітацією I ступеня;
AV-блокада I ступеня;
надшлуночкова ексирасистолія (менше 30 ектопічних комплексів за одну годину).