Під час проведення оцінки ризиків може застосовуватися один або кілька таких методів:
Кожен ризик повинен бути віднесений до сфери відповідальності того з партнерів, який більш ефективно контролюватиме, управлятиме та/або запобігатиме виникненню такого ризику. Ризики можуть бути розподілені між державним і приватним партнерами у відповідному співвідношенні.
1) статистичний метод, який полягає у визначенні рівня загрози виникнення ризику залежно від ступеня ймовірності його виникнення, що розраховується за формулою:
де f - ступінь ймовірності виникнення ризику;
n - 1 - кількість випадків виникнення ризику в статистичній вибірці;
n заг - загальна кількість випадків, що розглядаються у статистичній вибірці.
Для визначення ступеня ймовірності виникнення ризику може бути застосований дисперсійний аналіз, який полягає в оцінці окремих факторів, що впливають на періодичність його виникнення.
Ступінь ймовірності виникнення ризику становить:
до 0,1 - для низького рівня загрози;
від 0,11 до 0,25 - для середнього рівня загрози;
більш як 0,25 - для високого рівня загрози;
2) метод доцільності витрат, що полягає у визначенні рівня загрози виникнення ризику перевищення обсягу коштів, які планується витратити під час виконання умов договору, порівняно з попередньо визначеним і погодженим партнерами. Рівень загрози виникнення такого ризику визначається окремо для кожного етапу виконання умов договору залежно від ступеня ймовірності його виникнення;
3) метод експертної оцінки, який полягає у проведенні оцінки ризиків групою експертів та визначенні за результатами такої оцінки ризику з найбільшим рівнем загрози його виникнення (застосовується у разі, коли застосувати інший метод неможливо). Експертна оцінка проводиться такими етапами:
формування мети;
постановка завдання;
утворення групи управління процесом оцінки;
добір експертів та визначення рівня їх компетентності;
складення анкет для опитування експертів;
безпосереднє опитування експертів;
збір інформації, необхідної для проведення оцінки;
оброблення результатів оцінки і складення звіту.
У процесі оброблення зазначених результатів ризики нумеруються у порядку збільшення їх значущості.
Коефіцієнт відносної значущості ризику визначається за такою формулою:
де К j - коефіцієнт відносної значущості ризику:
K ij - номер, присвоєний ризику згідно з його значущістю відповідним експертом;
n - загальна кількість експертів;
s - загальна кількість ризиків.
Ризик, для якого такий коефіцієнт є найбільшим, визначається як ризик з найбільшим рівнем загрози його виникнення у ході виконання умов договору;
4) метод аналогів полягає у визначенні рівня загрози виникнення ризику шляхом вивчення міжнародного досвіду партнерства.