Державна допомога, передбачена в пункті 22 цих критеріїв, обмежується необхідним мінімумом на основі підходу чистої доданої вартості.
Підхід чистої доданої вартості передбачає, що максимальна сума державної допомоги відповідає чистим витратам на реалізацію інвестицій на відповідній території порівняно з таким же інвестиційним проектом, який реалізується без державної допомоги, та проведення аналізу за одним із таких методів:
1) інвестиційне рішення - це метод, за яким розмір державної допомоги не повинен перевищувати мінімуму, необхідного для того, щоб зробити інвестиційний проект достатньо прибутковим, а саме, інвестиційний проект не повинен призводити до отримання прибутку отримувачем державної допомоги вищого, ніж його отримують у звичайних ринкових умовах інші суб’єкти господарювання цієї галузі, які не отримали державної допомоги; при цьому державна допомога не надається на реалізацію інвестиційного проекту на товарному ринку, який неспроможний забезпечити сталий розвиток суб’єктів господарювання, у тому числі через суттєву збитковість;
2) рішення щодо розташування - це метод, за яким розмір державної допомоги не повинен перевищувати різниці між чистою теперішньою вартістю інвестицій на території, на якій розміщується інвестиційний проект, який фінансується за рахунок державної допомоги, та чистою теперішньою вартістю в іншому регіоні. Всі відповідні витрати та прибутки повинні бути враховані, зокрема, адміністративні витрати, транспортні витрати, витрати на професійну підготовку працівників, які не покриваються державною допомогою, а також різниця в оплаті праці. Під час розрахунку не враховується державна допомога, що надається в іншому регіоні.