Про затвердження Інструкції з водолазних робіт у Збройних Силах України

2.284. Проведення водолазних робіт на аварійних кораблях і суднах до визначення роду і кількості вантажу, ступеня його небезпеки для водолазів і вжиття необхідних заходів безпеки забороняється.

2.285. Під час робіт біля борту аварійного корабля, коли є загроза його затоплення або перекидання, судно, з якого проводяться водолазні спуски, необхідно ставити на якір, а з корми на аварійний корабель заводити швартовий кінець таким чином, щоб можна було швидко, піднявши водолаза, відійти від аварійного корабля, передбачивши можливість негайної віддачі швартового кінця.

2.286. До обстеження аварійного корабля на плаву залучаються досвідчені водолази, здатні виконати роботу в максимально короткий строк.

Командир спуску направляє водолаза в першу чергу до найнебезпечніших місць пошкоджень корабля, які загрожують затопленням його корпусу. Обстеження включає зовнішній огляд місць пошкоджень, визначення характеру та розміру руйнування.

2.287. Водолаз, що працює в місці руйнування корпусу корабля, повинен уважно стежити за тим, щоб не пошкодити водолазне спорядження об рвані краї пробоїни і не одержати травми.

Спуск водолаза до пробоїн, забортних отворів дозволяється після вживання заходів, що виключають затягування в них водолаза потоком води.

Обмір пробоїн водолаз робить шкертом або водолазною лінійкою. Відкачка води із затопленого відсіку під час роботи водолаза в пробоїни забороняється.

2.288. Перед постановкою пластиру на пробоїну водолаз обрізає або відгинає краї пробоїни для щільного прилягання пластиру до обшивки. Перед заведенням пластир баластирується та заводиться на пробоїну за допомогою підкільного кінця. Закладення дрібних пробоїн, тріщин і невеликих отворів водолаз здійснює клинами або пробками, виготовленими за формою пробоїни або тріщини та забиває їх у пробоїну на 2/3 їх довжини для запобігання випаданню.

2.289. Під час роботи у місці пошкодження та під корпусом корабля водолаз повинен перебувати на водолазній альтанці або на підкільному трапі. Під час огляду корпусу дозволяється користуватися підкільним кінцем. Для переносу трапів, альтанок або підкільних кінців і для спостереження за ними під час роботи водолаза під корпусом корабля повинні бути виставлені вахтові з обох бортів. При спусках у спорядженні в плавальному варіанті застосування підкільного кінця не обов’язкове.

Під час роботи водолаза під корпусом корабля водолаз, що забезпечує спуск, повинен уважно стежити за натягом сигнального кінця і не допускати зайвої слабини, щоб уникнути падіння водолаза на глибину в разі зриву з альтанки, трапа або підкільного кінця.

Під час роботи під корпусом корабля із ґрунту, щоб уникнути затиснення водолаза між кораблем і ґрунтом, слід ужити всіх заходів, що виключають розвертання корабля вітром або течією.

2.290. Якщо буде потреба огляду гвинтів, кінгстонів, забортних отворів тощо у разі знаходження корабля у відкритому морі, ці роботи проводяться після того, як корабель ляже у дрейф або стане на якорі. Перехід водолаза з одного борту на іншій під кілем корабля забороняється.

2.291. Водолазне обстеження корабля, що сидить на мілині, водолазами проводиться з обох бортів. При цьому використовується водолазне спорядження у плавальному варіанті.

Під час огляду аварійного корабля, що сидить на мілині, водолаз повинен дотримуватися заходів безпеки, не заходити під корпус у тісних місцях, стежити, щоб шланг і сигнальний кінець не попадали під корпус і не були затиснуті. Якщо корабель під впливом хвилювання розкачується або б’ється об ґрунт, його рекомендується притопити і тільки після цього проводити водолазні роботи.

Під час роботи водолаза під корпусом корабля мінімальна відстань між ґрунтом і днищем корабля з урахуванням хвилювання повинна бути не менше 2 м. При цьому необхідно вжити всіх заходів, що виключають розворот аварійного корабля вітром або течією.

2.292. Під час спусків у вентильованому водолазному спорядженні для обстеження корабля, що сидить на мілині, водолазу забороняється віддалятися від спускового кінця більше ніж на 20 м. Для обстеження всього корпусу корабля необхідно робити перешвартовування катера, з якого проводиться водолазний спуск.

2.293. Кам’яні брили або валуни, що ввійшли в корпус аварійного корабля, який сидить на мілині, попередньо необхідно зруйнувати та видалити, використовуючи пневматичний або гідравлічний інструмент, а в деяких випадках - енергію вибухів невеликих зарядів вибухової речовини або найкраще - застосувати установку для руйнування скельних порід струмами високої частоти на повітрі і під водою.

2.294. Під час обстеження корабля, що сидить на мілині, визначають площу торкання ґрунту його корпусом. Для цього водолаз установлює баласт спеціально розміченого кінця (лота) у заздалегідь відзначені точки торкання (на верхній палубі в цей час знімають показники). У важкодоступних місцях для виміру використовують тичини, футштоки тощо.

2.295. Після виконання всіх робіт з обстеження аварійного корабля водолазами проводиться обстеження та розчищення ґрунту по трасі стягування його з мілини. Ґрунт прибирається одночасно з його розмиванням. З цією метою водолази використовують гідростовбур і водоструминний ежектор. Перед розмиванням ділянка ґрунту повинна бути розмічена віхами та обстежена водолазом для того, щоб визначити напрямок подачі струменя і змивання ґрунту.

Стовбур подається водолазу на водонапірному шлангу у вертикальному положенні. Якщо для роботи використовується реактивний стовбур, то до нього повинен бути прикріплений металевий вантаж зручної форми масою 30-40 кг на кінці довжиною 2-3 м. Водолаз установлює його в потрібному напрямку, відносить вантаж на довжину кінця і дає команду про подачу води. Спочатку воду подають під тиском 6-8 кгс/см - 2 , а потім за командою водолаза поступово підвищують його до максимального - 20 кгс/см - 2 . Якщо при підвищенні тиску водолазу стає важко тримати стовбур, він затискає водонапірний шланг калошами і направляє стовбур руками в потрібну сторону. Під час розмивання грузлої глини та щільно злежалого ґрунту водолаз ріже їх струменем на шматки і викидає за межі ділянки.

2.296. У разі зняття корабля з мілини можлива поява в зароблених місцях течі або руйнування поставлених закладень. У цьому випадку водолази повинні бути готові до негайного спуску в затоплені відсіки або за борт для зміцнення поставлених закладень із дотриманням заходів безпеки.

Після зняття судна з мілини всі зароблені пошкодження повинні бути ретельно обстежені. Під час обстеження, як правило, підбивають пробки і клини, підтягують болти пластирів і, якщо необхідно, підбивають їх клоччям. Водолази роблять обстеження також тих частин корпусу, які мали дотик із ґрунтом і не були оглянуті раніше.

Пошкодження, які неможливо було заробити під час знаходження корабля на мілині, зашпаровують відразу ж після зняття його з мілини.

2.297. Замивання якорів для збільшення їх утримуючої сили при знятті корабля з мілини за допомогою гіней роблять ґрунторозмивальними засобами. Водолаз струменем підмиває якір спочатку з боку лабетів доти, доки він увесь не увійде в ґрунт. При цьому водолаз стежить, щоб якір під час осідання не придавив йому ноги. Потім водолаз виходить із ями, що утворилася, і відійшовши убік, направляючи стовбур горизонтально, робить замивання якоря. У такому самому порядку замивають "мертві" якорі та масиви, що використовувалися як якорі.

2.298. До корабельних водолазних робіт відносять роботи, пов’язані з оглядом і очищенням підводної частини корпусу, гребних гвинтів, рулів, кінгстонних ґрат, усуненням їх пошкоджень, оглядом місця стоянки (дна і причальної стінки в цьому місці), а також роботи всередині відсіків під час боротьби за живучість корабля. За організацію заходів щодо безпеки водолазів під час виконання ними корабельних водолазних робіт відповідає командир (капітан) корабля (судна).

2.299. Перед початком корабельних водолазних робіт командир корабля (капітан судна) зобов’язаний:

ознайомити командира електромеханічної бойової частини (головного механіка) корабля (судна) з технікою безпеки під час проведення водолазних робіт;

забезпечити надійний двосторонній зв’язок між головним командним пунктом свого корабля і водолазним постом;

провести інструктаж з безпеки водолазних робіт з виділеними для цих цілей матросами і старшинами з числа екіпажу корабля;

перевірити наявність заведеного підкільного кінця (трапа, альтанки) з виставлянням вахтових з обох бортів у місцях його кріплення;

оголосити наказ по кораблю, що забороняє під час водолазних робіт провертання гребних гвинтів, користування обладнанням, що висувається за межі обшивки корпусу, відкривання кінгстонів у районі роботи водолаза, перешвартовування корабля, вибирання або втравлювання якірних ланцюгів, ввімкнення гідролокаційних і гідроакустичних станцій зв’язку тощо. Оголошений наказ записується у вахтовому журналі корабля;

проконтролювати підйом попереджувальних сигналів про проведення водолазних робіт з того борту, де буде працювати водолаз;

під час роботи вночі або при обмеженій видимості забезпечити надводне освітлення в районі проведення водолазних робіт;

забезпечити проведення промірів глибин у районі роботи водолаза, якщо в результаті коливань рівня води глибина під корпусом очікується менше 2 м, стежити за зміною швидкості течії.

2.300. Під час перебування водолаза під водою забороняється проводити вантажні операції з того борту, де працює водолаз, змінювати крен або диферент корабля, вмикати живлення гідроакустичних приладів, протекторного і катодного захисту корпусу корабля.

Початок водолазних робіт оголошується наказом по кораблю або під час суднової радіотрансляції з записом у вахтовому журналі корабля (судна). На посту енергетики і живучості, на машинних телеграфах і на механізмах керування поворотними пристроями повинні бути вивішені попереджувальні таблички з написами: "Головні двигуни не пускати!", "Кермо не перекладати!", "Пристрій, що підрулює, не вмикати!" тощо.

2.301. Корабельні водолазні роботи повинні проводитися тільки тоді, коли є повна впевненість у безпеці стоянки корабля і водолазного катера, з якого проводиться спуск. Спуск водолаза з корабля, що перебуває у відкритому морі, дозволяється, коли корабель, не маючи ходу, лежить у дрейфі. Під час стоянки корабля в порту корабельні водолазні роботи з ремонту підводної частини корабля повинні виконуватися тільки з дозволу адміністрації порту.

2.302. Огляд підводної частини корпусу корабля проводиться з підкільного кінця або альтанки і починається з носа (корми) корабля, з послідовним переміщенням підкільного кінця вбік корми (носа). Доцільно вести огляд одночасно двома водолазами, спущеними з протилежних бортів (проходити під кілем корабля від одного борту до іншого водолазу забороняється). Кожний водолаз оглядає корпус і його пристрої від поверхні води до кіля. При проходженні до кіля водолази працюють по одну сторону від підкільного кінця, а вертаючись - по іншу. Ширина полоси, що переглядається, залежить від прозорості води.

2.303. Підкільний кінець із обох бортів повинен бути надійно закріплений. Для перенесення трапів, альтанок або підкільних кінців, а також для спостереження за ними по обидва борти корабля повинні бути виставлені проінструктовані вахтові, що забезпечують корабельні водолазні роботи.

Про початок переносу підкільного кінця водолази повинні бути попереджені.

2.304. Під час роботи водолаза під корпусом корабля, особливо коли під ним велика глибина, водолаз, що забезпечує спуск, повинен уважно стежити за шлангом і сигнальним кінцем, не допускаючи їх зайвої слабини або натягу, щоб попередити падіння водолаза або раптовим ривком не зірвати його з підкільного кінця, альтанки, підкільного трапа.

Якщо натяг шланга і сигнального кінця різко збільшився, водолаза варто спитати про самопочуття та за потреби підняти на поверхню.

2.305. Огляд підводної частини корпусу корабля або окремих його ділянок, що проводиться водолазом у плавальному комплекті спорядження, допускається без застосування альтанок, підкільних трапів і кінців.

2.306. Водолазні роботи з очищення корпусу корабля від обростань ручним немеханізованим інструментом повинні проводитися з альтанок або підкільних трапів вертикальними ходами від поверхні води до кіля і назад за допомогою шкребків та металевих щіток.

Після кожного подвійного ходу підкільний трап або альтанку необхідно перенести на нове місце. Перенос повинен здійснюватися тільки під час перебування водолаза на поверхні води.

2.307. До робіт з підводного очищення корпусів кораблів ручним механізованим інструментом і спеціальними механізованими пристроями допускаються водолази, що пройшли спеціальну підготовку та здали залік ВКК із знання улаштування, правил експлуатації і техніки безпеки під час роботи з інструментом та пристроями. Роботи з підводного очищення корпусів кораблів ручним механізованим інструментом і спеціальними механізованими пристроями повинні здійснюватися під керівництвом керівника водолазних робіт, що має відповідну спеціальну підготовку, допущеного до керівництва цими роботами наказом командира військової частини.

Для проведення підводного очищення корпусу корабля водолази щодня перед початком роботи повинні пройти медичний огляд у лікаря спеціальної фізіології.

2.308. Роботи з підводного очищення корпусу судна повинні проводитися при хвилюванні моря не більше 2 балів, при течії не більше 0,5 м/с, видимості під водою не менше 1,0 м, відсутності предметів, що заважають роботі водолаза, під корпусом корабля.

Проведення водолазних робіт з підводного очищення корпусу корабля допускається тільки на акваторії, не забрудненій стічними водами. Корабельні системи, через які можливе скидання забруднених вод за борт, повинні бути закриті.

При установці корабля на місці проведення робіт глибина під корпусом корабля, що очищається, повинна бути не менше 2 м по всій довжині з урахуванням амплітуди коливання корабля на хвилюванні.

2.309. Для забезпечення безпеки робіт із підводного очищення корпусу корабля в місці проведення робіт повинна перебувати робоча шлюпка.

Для зручності робіт підводна частина корпусу розбивається на ділянки підкільними кінцями.

2.310. Очищення за допомогою роторних машинок водолази проводять у плавальному комплекті спорядження, рухаючись горизонтальними курсами уздовж відведеної ділянки поверхні борту.

Першу смугу водолаз очищає біля ватерлінії, а потім поступово заглиблюється до кіля.

Перед початком роботи водолаз розвертає машинку щітковим диском до обшивки і вмикає її. Обертовий диск утворює у центрі щітки вакуум, у результаті чого вона щільно присмоктується до обшивки і, швидко обертаючись, очищає її. Для просування машинки вперед досить злегка відривати ту або іншу сторону дискової щітки від обшивки, допомагаючи собі при цьому ластами.

Під час очищення водолаз повинен тримати машинку на рівні грудей так, щоб бачити напрямок свого руху. Зміну курсу на зворотний водолаз виконує поворотом навколо осі диска. Швидкість руху машинки залежить від ступеня обростання поверхні, що очищається, і звичайно лежить у межах 3-10 м/хв.

2.311. Роботи з очищення кінгстонів, забортних отворів, а також з ремонту забортних пристроїв повинні проводитися з робочих альтанок або підкільних трапів.

2.312. Роботи біля прийомних отворів або отворів шпігатів у підводній частині корпусу корабля можуть бути дозволені тільки після припинення прийому (витікання) води через них.

2.313. Очищення кінгстонів, ґрат, забортних отворів повинне проводитися спеціальним інструментом: шкребком, щіткою та дротовими гачками. Очищення їх руками забороняється.

Для полегшення пошуку кінгстона, забортного отвору водолаз перед спуском повинен ознайомитися за кресленням (ескізом) з їх формою і розмірами.

Очищати кінгстони можна без зняття та зі зняттям захисних ґрат. Якщо засмічення усунути не вдається, водолаз знімає захисні ґрати за допомогою викрутки, віддавши кріпильні гвинти і попередньо остропивши пеньковим кінцем ґрати. Літрова консервна банка із сильним магнітом, що утримує її на борту корабля, є зручним сховищем для дрібних інструментів, гайок, гвинтів, шайб тощо. Вигородка очищається, а тарілка і сідло клапана протираються дрантям.

2.314. Огляд, очищення і ремонт гвинтостернового комплексу повинні проводитися після вжиття заходів, що запобігають випадковому провертанню валопроводу, повороту лопат гребного гвинта регульованого кроку або пера керма. Про вжиття цих заходів повинен бути зроблений запис у вахтовому журналі корабля, на якому виконуються ці роботи.

2.315. Перед підготовкою до огляду або ремонту гвинтостернового комплексу необхідно закріпити кермо, зафіксувати положення лопат гребного гвинта регульованого кроку, ввести в зачеплення і застопорити валоповоротний пристрій, попередньо перевіривши справність його дії.

Положення гребного гвинта варто змінювати тільки вручну за допомогою валоповоротного пристрою і тільки за командою водолаза, що перебуває під водою.

2.316. Гребний гвинт, що знімається, повинен бути остроплений, а стопорна гайка ослаблена на валу до зрушення гвинта з конуса вала. Інструмент великої маси, який використовується при цьому, повинен бути підвішений на окремих кінцях.

2.317. Перед очищенням гвинта водолаз повинен уважно оглянути його і канат, що намотався на нього (рибальська сітка), визначити, які інструменти та пристосування потрібні для розрізування і розмотування. Під час очищення можуть використовуватися ножівка, свайка, зубило, кувалда, водолазні ножиці ручного типу, ручний гідравлічний різак, дискова абразивна пилка та інші інструменти.

Очищення проводиться з робочої альтанки, розміри якої повинні забезпечувати роботу водолаза з будь-якої сторони гвинта.

Канат, що намотався, водолаз знімає петлями, за неможливості приступає до різання або рубання. Рубання і різання сталевого каната вручну проводяться поетапно (пасмо за пасмом).

Отримані після розрізання кінці каната водолаз по черзі з’єднує з робочим шкентелем і, за допомогою корабельного шпиля витягає наверх, повертаючи за потреби вал гвинта.

2.318. При поганій видимості під водою водолаз бере із собою світильник або підводний ліхтар, що перед спуском під воду прив’язує до шланга в 1-2 м над головою, щоб звільнити руки для роботи. Світильник кріпиться у зручному місці.

2.319. Кручений трос, намотаний на гвинт, може мати великий натяг, тому різати його потрібно дуже обережно, щоб пасмо, що лопнуло, не пошкодило маску або не поранило руки. Троси ніколи не намотуються на гвинт однаково. Водолаз повинен уважно вивчити заплутування перш ніж почати рубання або різання. Іноді частина каната буває затиснена між втулкою гребного гвинта і дейдвудним підшипником. У таких місцях різання повинно проводитися з особливою обережністю, щоб не пошкодити вал або підшипник.

2.320. Для різання рослинного або нейлонового каната знадобиться декілька гострих, як бритва, ножів. Підійдуть звичайні сталеві тесаки для рубання м’яса. Поки водолаз працює одним ножем, хто-небудь на палубі точить інший. Товсті канати краще обрубувати широким теслярським долотом.

Більшість підшипників має водяне змащення, тому, як тільки різання закінчене, водолаз повинен перевірити, щоб жодне пасмо або нитка каната не залишилася на валу і не потрапила в підшипник.

2.321. Після закінчення робіт водолаз оглядає гвинт і перо керма, повідомляє на поверхню про їх пошкодження, погнуті лопаті, вм’ятини тощо.

2.322. Водолаз, що забезпечує спуск, повинен стояти в такому місці на палубі, де водолазний шланг і сигнальний кінець не може бути затиснутий між бортами водолазного катера і аварійного корабля.

2.323. Виправлення лопатей гребних гвинтів можливі тільки на гвинтах тонколопатевої конструкції. Водолаз виконує виправлення за допомогою кувалди та плити, що заводиться зі зворотної сторони лопаті. Плита, масою в 2-3 рази більше маси кувалди, опускається на кінці, закріпленому на борту корабля. Дрібні пошкодження, вибоїни та задирки водолаз зрубує зубилом (спилює ножівкою) і зачищає напилком.

2.324. Заміна гребного гвинта може здійснюватися на плаву корабля. Перш ніж приступити до роботи, водолаз повинен ознайомитися за кресленнями із пристроєм кріплення гвинта на гребному валу і потім ретельно оглянути його. Під час огляду перевіряється наявність кожуха для захисту шийки вала та стопорів, знімаються розміри гайок і виміряється зазор між маточиною гвинта і дейдвудною втулкою. За даними огляду і вимірів обирають спосіб зняття гвинта. Після остроплення гвинта водолаз приступає до знімання обтічника. Віддавши стопорні пристрої натискної гайки, водолаз уточнює напрямок різьблення (праве або ліве) і встановлює на гайку ключ, що повертають за допомогою шкентеля корабельного шпиля. Якщо зрушити гайку не вдається, на рукоятку ключа надягають трубоподовжувач і повторюють операцію.

2.325. Зрушення гвинта здійснюється механічним, гідравлічним або підривним способом. При механічному способі використовують клини, при гідравлічному - стяжні болти з опорною планкою і домкрат або спеціальний знімач гребних гвинтів. Підривний спосіб застосовується, коли інші способи не дали результату. Для зрушення використовують заряди, що закладаються попарно на шийку вала між маточиною гвинта і дейдвудною втулкою. Масу зарядів вибухової речовини визначають розрахунком залежно від маси гребного гвинта, матеріалу, з якого він виготовлений, і міцності корпусу. Шийку вала під зарядом обертають жерстю. Заряди підривають електродетонатором або шнуром, що детонує. Для попередження спадання гвинта з вала при зрушенні підривним способом натискну гайку варто відгвинчувати лише на кілька обертів.

Під час виконання зрушення гвинта підривним способом командир спуску керується вимогами положень, викладених у главі 3 цього розділу.

2.326. Знімання гвинта після зрушення по осі вала здійснюють за допомогою трьох сталевих тросів, які водолаз закріплює за гвинт. Два троси (піднімальні) водолаз кріпить за лопаті гвинта, а третій (для стягування гвинта з вала) - за маточину. Піднімальні кінці заводять через каніфас-блоки на шпилі або лебідки і затягують натуго. Коли трос, закріплений за маточину гвинта, натягають, водолаз віддає натискну гайку, обертає клоччям різьблення вала і, діючи дерев’яним брусом як важелем, зрушує гвинт із вала.

2.327. Перед постановкою гвинта гребний вал повертають так, щоб його шпонка була зверху, після чого водолаз змазує її солідолом. Гребний гвинт підводять до кінця вала на тросах у такому положенні, щоб гніздо шпонки в його маточині було також зверху. Гвинт наводять на конус вала за командами водолаза, що після виходу різьблення з маточини навертає на неї натискну гайку.

Для посадки гвинта на місце водолаз загвинчує натискну гайку спочатку ключем, а потім її обертають за допомогою кінця, закріпленого на важіль ключа і поданого на палубу. Переконавшись у правильній посадці гвинта, водолаз установлює стопор натискної гайки і навертає обтічник.

2.328. При узгодженні положення пера керма зі стрілкою покажчика водолаз веде спостереження за перекладкою пера керма, перебуваючи на деякому віддаленні від нього, щоб бачити створ. Коли перо буде в діаметральній площині корабля, водолаз подає сигнал на поверхню для переміщення стрілки покажчика в нульове положення.

2.329. Під час виконання водолазних робіт із забезпечення живучості корабля необхідно керуватися вимогами, викладеними в цій Інструкції.

2.330. Перед спуском у відсік водолази повинні бути ознайомлені зі схемами та кресленнями відсіку (як правило, затопленого або задимленого), одержати інструктаж командира спуску і відновити в пам’яті особливості розміщення обладнання всередині відсіку, характерні орієнтири. При цьому необхідно враховувати, що частина обладнання може бути пошкоджена або зрушена зі свого штатного місця.

2.331. Спускаючись у відсік для заробляння пробоїни, необхідно розчистити прохід і місце біля пробоїни від завалів і сторонніх предметів, уточнити її розміри і форму, визначити спосіб кріплення пластиру. Кріплення пластирів на пробоїнах здійснюється за допомогою дерев’яних брусів, розсувних металевих упорів, спеціальних струбцин, гачкових болтів тощо.

2.332. Під час усунення пошкоджень трубопроводів і в інших випадках, для припинення надходження води у відсіки корабля водолази виконують маніпуляції з перемикання систем, закриття та відкриття забортних клапанів і клінкетів. Перед спуском для виконання зазначених робіт водолази повинні ознайомитися з конструкцією таких самих пристроїв в іншому незатопленому відсіку. Всі види перемикань систем у затопленому відсіку водолаз робить за командами командира спуску і закінчує їх після одержання підтвердження про правильність їх виконання.

2.333. Для очищення якоря якір-ланцюг повинен бути вибраний "на панер", а потім трохи ослаблений. Водолаз спускається до місця робіт зі спускового кінця, визначає положення якоря і характер зачеплення. Спуск водолаза по якірному ланцюгу забороняється.

2.334. При звільненні від канату або підводного кабелю використовується робочий шкентель. Водолаз приймає кінець шкентеля із судна, доставляє його до якоря, обводить навколо канату (кабелю) і закріплює скобою або заводить сергою і пересуванням виносить на поверхню.

На кораблі поданий кінець шкентеля вибирають до звільнення лабетів якоря. У разі перебування водолаза біля якоря або якір-ланцюга вибирати або травити якір-ланцюг забороняється.

2.335. Під час виконання робіт біля якірного ланцюга корабля водолаз не повинен перебувати під якірним ланцюгом. Водолаз повинен стежити за чистотою шланга і сигнального кінця, а під час вибирання робочого шкентеля - відходити убік.

2.336. Під час постановки корабля в сухий док або виходу з доку спускати водолаза, якщо відкриті клінкети батопорту, забороняється.

2.337. Перед постановкою корабля в док до його затоплення водолази повинні бути ознайомлені з розташуванням кільблоків, з місцями і характером пошкоджень корпусу корабля.

2.338. Спуски водолазів для очищення ґрат огородження осушувальної системи доку варто виконувати тільки після припинення відкачки або прийому води.

2.339. Під час огляду кліток і кільблоків забороняється перехід водолаза з однієї сторони доку на іншу під кілем корабля, який буде поставлено, або корабля, що там перебуває.

2.340. Спускати водолаза для огляду або виконання робіт, пов’язаних із підйомом або спуском корабля на візках елінгу (сліпа), треба після того, як спуск або підйом корабля припинений.

Візки повинні бути взяті на стопори на весь час перебування водолаза під водою.

2.341. Після спуску корабля зі стапелів на воду і при звільненні корпусу від спускових блоків водолазам забороняється проходити між корпусом корабля і спусковими блоками, а також між їх пристроями, тому що роз’єднані і спливаючі дерев’яні деталі спускових пристроїв можуть притягнути водолаза або його шланг і сигнальний кінець до корпусу корабля.

2.342. Під час постановки корабля на суднопіднімальні засоби або виводу з них, а також під час диференту і крену корабля спуски водолазів забороняються.

2.343. Різноманітні способи виконання підводно-технічних водолазних робіт та використання різних інструментів під час обстеження технічного стану споруджень під водою, а також різнохарактерність підводних робіт вимагають ретельної підготовки водолазів у різних галузях знань та відпрацювання відповідних практичних навиків.

2.344. Робота з електричного зварювання та різання металу під водою, робота з ґрунторозмивальними засобами і підводним пневматичним інструментом вимагають, окрім загальної, також спеціальної підготовки водолазів. Крім того, водолаз повинен уміти розпилювати та рубати метал під водою, виконувати різні підводно-такелажні роботи, застосовуючи в’язання різних вузлів, обпилювати палі, розпушувати і забирати ґрунт, знімати різні розміри та шаблони, малювати ескізи конструкцій і вміти використовувати різні приладдя та інструменти.

2.345. Перед початком робіт із будівництва або ремонту гідротехнічних споруд водолази повинні за кресленнями або проектом робіт ознайомитися з устроєм споруд, умовами проведення робіт і заходами щодо безпеки водолазних спусків та одержати завдання.

2.346. Розробку котлованів, траншей, розмивання ґрунту та інші роботи, пов’язані з порушенням поверхневого шару ґрунту, допускається робити за командою керівника водолазних робіт після одержання ним відомостей про відсутність у місці проведення робіт електросилових, телефонних кабелів або трубопроводів, а за їх наявності він зобов’язаний мати план траси робіт, що перебувають у зоні кабелів і трубопроводів.

2.347. Забороняється виконання підводних робіт в охоронній зоні підводних кабельних ліній електропередач, що перебувають під напругою. Охоронна зона визначається у вигляді ділянки водного простору від водної поверхні до дна, укладеного між вертикальними площинами, на відстані від крайніх кабелів на 100 м з кожної сторони.

2.348. Керівник водолазних робіт зобов’язаний до початку робіт одержати від власника електросилового кабелю або трубопроводу письмове повідомлення про зняття напруги з електросилового кабелю або тиску в трубопроводі. Після закінчення робіт керівник водолазних робіт зобов’язаний дати власникові електросилового кабелю або трубопроводу письмове повідомлення про завершення робіт.

Нарощування палі проводиться водолазами різними способами. Найбільш поширений серед них використання металевих муфт та стяжних хомутів (мал. 18).

Мал. 18. Нарощування палі:

а - за допомогою дерев’яних накладок; б - за допомогою металевих накладок-кутиків;

в - стикування за допомогою металевої муфти; г - стикування за допомогою залізних хомутів;

1 - надставки; 2 - болти з гайками; 3 - дерев’яні накладки; 4 - палі, що наставляються;

5 - металеві накладки-кутики; 6 - глухарі; 7 - металева муфта; 8 - стяжні болти;9 - хомут.

2.349. Для нарощування палі за допомогою металевої муфти її набивають на палю, що нарощується, для чого паля затесується по внутрішньому діаметру муфти на довжину 30-40 см. Палю, що нарощується, водолаз затесує після розмітки на її стику за шаблоном, що відповідає внутрішньому діаметру муфти. Надставку з муфтою опускають на кінцях у вертикальному положенні. Водолаз суміщає муфту з підготовленою палею, що нарощується, після чого ударами зверху ручною бабою по надставці осаджує її на місце. Іноді муфту до палі закріплюють глухарями або скобами.

2.350. Для нарощування палі за допомогою хомутів водолаз зрізує торець палі для вирубки на місці зрізу на половину її товщини, вирубає та ретельно заміряє її. По одержаному заміру на поверхні роблять вирубку в надставці та подають її водолазу. Після встановлення на місце і перевірки щільності стикання торців водолаз встановлює на болтах хомути.

2.351. Сильно пошкоджені пальні спорудження розбирають під водою, для чого знімають болти та деталі подають наверх. Поламані палі висмикують або нарощують. Висмикування палі вимагає прикладення значних зусиль, а відповідно і надійного закріплення до них троса або ланцюгів. Остроплення палі може виконуватися різними вузлами (мал. 19).

У разі застосування удавки або вибліночного вузла на палю додатково накидають один або два шлаги. Після остроплення водолаз дає команду про натягування троса або ланцюга і, впевнившись у тому, що остроплення натягнулось та не сковзає, виходить на поверхню. Якщо зусиль, які прикладаються, не достатньо для висмикування палі, водолази розмивають ґрунт навколо неї.

Мал. 19. Остроплення палі для витягування:

1 - удавка зі шлагом; 2 - вибліночний вузол зі шлагом; 3 - стопорний вузол із троса;

4 - стопорний вузол із ланцюга.

2.352. Під час вирівнювання водолазами кам’яного накиду (основ під спорудження) робити додаткове підсипання каменю без попередження про це водолаза забороняється.

На час підсипання каменю без напрямних пристроїв (лотків, труб тощо) водолази повинні підніматися на поверхню. Допускається водолазу перебувати в безпечній зоні, визначеній командиром спуску.

2.353. Під час вирівнювання кам’яної постелі спуск металевої рами, направляючих або інших пристосувань, які застосовуються при цьому, повинен здійснюватися за час відсутності водолаза. Місце установки повинно бути заздалегідь позначене віхами або буями.

2.354. Під час висипання каменю під воду шаландами, грейферами або іншими способами водолазні роботи в зоні висипання проводити забороняється.

2.355. Під час установки агрегату для віброущільнення кам’яної постелі водолаз може спускатися під воду для огляду та установки робочого органа тільки після опускання його на постіль.

Під час віброущільнення кам’яної постелі спуск водолаза під воду забороняється. Роботи з огляду та промірів постелі можна виконувати тільки після зупинки віброущільнювального агрегату.

2.356. Спуск водолаза та огляд покладеного трубопроводу дозволяються тільки після того, як трубопровід буде покладений на ґрунт, а натяг підтримуючих його канатів ослаблено.

2.357. Перед початком робіт із розвантажувальними понтонами водолаз повинен ознайомитися з їх улаштуванням, а перед затопленням понтона перевірити систему керування ним. Під час водолазних робіт із розвантажувальними понтонами з огляду, затоплення або продування водолаз повинен носити із собою ключ для керування клапанами, прикріпивши його кінцем до поясного ременя.

2.358. Під час відкриття клапана затоплення розвантажувального понтона водолаз повинен перебувати на безпечній відстані (збоку від нього) для запобігання присмоктуванню.

Під час прокладання трубопроводу за допомогою розвантажувальних понтонів водолаз може робити огляд трубопроводів тільки при повністю опущених на ґрунт понтонах. Огляд понтонів у процесі занурення трубопроводів забороняється.

Перед від’єднанням (відстропленням) понтона від трубопроводу вручну водолаз повинен переконатися в тому, що понтон лежить на ґрунті, а стропи, що підтримують його, ослаблені. Отстроплювати вручну понтони, що мають позитивну плавучість, під водою забороняється.

2.359. Водолазу забороняється опускатися і підніматися по пристосуваннях, що підтримують трубопровід.

2.360. Перед з’єднанням секцій трубопроводу або окремих труб за допомогою фланців водолаз повинен переконатися в надійності остроплення секцій і труб.

Для суміщення отворів нерухомого і поворотного фланців, а також для визначення зазорів між трубами, що стикуються, необхідно користуватися спеціальними пристосуваннями. Вставляти пальці рук між фланцями забороняється.

2.361. Водолазні спуски для огляду підводного трубопроводу будь-якого діаметру під час гідравлічного або пневматичного випробування дозволяються керівником водолазних робіт тільки після зняття тиску у випробовуваному трубопроводі. Під час демонтажу підводного трубопроводу водолазу забороняється перебувати поблизу троса, що підрізає трубопровід.

2.362. Місця пошкодження газових та нафтових трубопроводів, як правило, знаходять по пухирях газу або струменях нафти, що виходять. Щоб знайти пошкодження водних трубопроводів, водолаз повинен обстежити всі оголені ділянки. У разі крупних пошкоджень, які вимагають заміни ділянки труби, водолаз спочатку розмиває ґрунт та вирізає пошкоджену ділянку. Потім він виміряє розмір між кінцями труб та заводить кругом них стропи, щоб трохи підняти їх із ґрунту.

2.363. На низьконапірний трубопровід надівають вставку (мал. 20) із труби трохи більшого діаметру та на 40-50 см заміряного розміру водолазом між кінцями труб. Вставку опускають на стропах і водолаз надіває її у висячому положенні на один кінець труби, а потім пересуває її в іншу сторону та надіває її на другий кінець труби. Вставка повинна бути рівномірно насунута на обидва кінці труби. З обох сторін вставку ізолюють ущільнювальними кільцями і підбивають до повної герметичності просмоленою мішковиною. Потім водолаз встановлює по краях бугелі, чим ущільнює набивку та виключає її виштовхування внутрішнім тиском.

2.364. Вставку на високонапірному трубопроводі вирізають із труби такого самого діаметру, що і трубопровід, який ремонтується, та з’єднують трубопровід електрозварюванням.

Мал. 20. Надівання вставки на пошкоджену трубу:

1 - трубопровід; 2 - упорне кільце; 3 - вставка; 4 - бугель; 5 - обух; стяжний болт;

6 - клоччя.

2.365. Для ремонту трубопроводів застосовують таке аварійне майно (мал. 21): листовий пароніт, гума, свинець, червона мідь, стальний дріт. Пошкоджені ділянки трубопроводів, як правило, переключають на резервні обвідні ділянки або припиняють їх роботу через вимкнення. При великих пошкодженнях трубопроводу водолаз знаходить на ньому найближче фланцеве з’єднання або визначає місце вирізання пошкодженої ділянки. Потім він роз’єднує фланцеві з’єднання трубопроводу, знімає пошкоджену ділянку труби та встановлює на фланці заглушки відповідного розміру (мал. 22). Перед тим, як встановити універсальну заглушку з болтами на фланець трубопроводу, його очищають та встановлюють паронітову прокладку, яка промащується графітовим мастилом, в отвори заглушки заводять не менше чотирьох болтів та закріплюють її на фланці. Встановлення універсальної заглушки з трьома захватами набагато простіше ніж встановлення заглушки з болтами.

Якщо на трубопроводі немає фланців, водолаз вирізає пошкоджену ділянку труби ножівкою або зварюванням, очищує місце різання від напливу та заглушує дерев’яними пробками або встановлює зросток та закріплює його на кінцях вирізаної труби бугелями. Невеликі пробоїни та тріщини на трубопроводах заробляють бугелями, типи та розміри яких підбирають по діаметру труби та тиску в ній робочого середовища. Для постановки бугеля водолаз відкручує болти, відпускаючи стрічки, відкручує віджимні болти, накладає на пошкоджену трубу паронітову прокладку, яка змащується графітовим мастилом, потім накладає стрічку на трубу та кінець її заводить під затискач. Обтягнувши до щільного прилягання до труби стрічку, він закріпляє її болтами та рівномірно закручує віджимні болти. Якщо тріщина великої довжини, на трубопровід ставиться декілька бугелів (1) із застосуванням подовженої накладки (2) (мал. 23). Після встановлення бугеля у трубопроводі поступово піднімають тиск до робочого. Якщо пробоїна чи тріщина пропускає, тиск у трубопроводі знімають та знову обтискають бугель, закручуючи відповідні болти.

Мал. 21. Аварійне майно для ремонту трубопроводів:

1, 2 - універсальні паскові бугелі; 3 - бугель на болтах з накладками; 4 - бугель-хомут;

5 - бугель шарнірний; 6 - універсальна заглушка з трьома захватами;

7 - універсальна заглушка з болтами.

2.366. У разі розмиву основи та провисання ділянки трубопроводу над ґрунтом (мал. 24) проводиться підбивка каміння під розмиті ділянки трубопроводу з улаштуванням кам’яної відсипки у вигляді призми по всій довжині розмитої ділянки. Висота кам’яної призми повинна бути такою, щоб її берма виступала над верхом трубопроводу на 0,3-0,5 м, ширина берми приймається рівній діаметру трубопроводу плюс 1,5-2 м, нахил відкосів 1:1,5. Спосіб рекомендується застосовувати за відсутності течії, а також на течії при швидкості до 0,5 м/с; на течії від 0,5 до 1 м/с замість каміння на розмиту ділянку вкладаються мішки з піском або цементом. Зазори між мішками та відкоси до берми закріплюють камінням.

Мал. 22. Встановлення універсальної заглушки з трьома захватами на фланець труби:

1 - фланець; 2 - універсальна заглушка з трьома захватами.

Мал. 23. Ремонт довгої щілини двома універсальними бугелями з подовженою накладкою:

1 - універсальні бугелі; 2 - подовжена накладка.

Мал. 24. Підбивка каміння під розмиту ділянку трубопроводу:

1 - трубопровід; 2 - каміння.

2.367. У разі розмиву трубопроводу по довжині більш як 25 м та швидкості течії 0,5 м/с рекомендується застосовувати бетонні масиви вагою до 5,0 т (мал. 25), встановлюючи їх з двох сторін розмитої ділянки трубопроводу.

До бетонних масивів трубопровід прикріплюють за допомогою кутиків та швелерів. Бетонні масиви встановлюються через 25-30 м по довжині розмитої ділянки. Закріплений трубопровід обсипають камінням у вигляді призми. Ширина її берми приймається залежно від кількості ниток трубопроводу із запасом по сторонах по 0,75 м, відкоси 1:1,5. Кутики та швелери встановлюють на болтах.

Мал. 25. Закріплення розмитого трубопроводу:

1 - масив; 2 - трубопровід.

2.368. Малі тріщини в напірних трубопроводах можуть бути зароблені як зварюванням, так і постановкою заплати із шматків труби більшого діаметра з обварюванням його по контуру. Щоб заплата утримувалася на трубі та була до неї щільно притиснена, застосовуються бугелі та інші затискачі. Течія біля фланцевого з’єднання або по фланцю напірного трубопроводу може бути знешкоджена постановкою муфти на болтах. Муфта складається з двох половин стальної труби більшого діаметра та ставиться на гумовій прокладці з ретельною підгонкою на місці та закріпленням болтами. Зазор між муфтою та трубою заповнюється цементним розчином складом 1:2 або 1:1,5. Розчин подається по шлангу під тиском.

2.369. Ремонт безнапірних трубопроводів може також бути виконаний поставленням дерев’яного ящика із заливанням у нього бетону складом 1:1-2 або 1:1-2,5 (мал. 26). Бетон подається по шлангу або трубі неприливним потоком. Нижній отвір шланга (труби) повинен знаходитися біля основи ящика, щоб бетон, який витікає зі шланга, попадав у бетонну масу, що вкладається. Останній, піднімаючись доверху, буде витісняти з ящика воду, не змішуючись із оточуючою водою (підводне бетонування по методу вертикально пересувної труби). Ящик повинен бути щільним. Щілини між трубопроводом та стінками ящика заробляються під водою мішковиною.

2.370. Під час укладання кабелів водолазу забороняється перебувати поперед кабелю, що укладається.

Мал. 26. Постановка бетонного замка на трубопровід:

1 - муфта; 2 - отвір для виходу води; 3 - шланг для подачі бетону.

2.371. Під час укладання кабелю кабелеукладальною машиною або її робочим органом перебувати під водою водолазу забороняється. Спуски водолаза дозволяються лише після укладання кабелю і припинення роботи кабелеукладальної машини або її робочого органа.

2.372. Під час водолазних робіт з укладання, огляду або ремонту кабелів повинна бути виключена випадкова подача напруги в кабель. Для цього керівник водолазних робіт повинен погодити режим роботи з відповідальним представником замовника.

2.373. Під час протягування кабелю через захисні труби берегового колодязя водолаз повинен стежити, щоб його рука, шланг або сигнальний кінець разом із кабелем не були втягнені в захисну трубу.

2.374. Під час ремонту підводних кабельних ліній застосовують водонепроникні муфти, які є свинцевими циліндричними муфтами, в які заливається рідинна маса або епоксидна смола. Після загустіння маси в муфті утворюється пробка, яка перешкоджає розповсюдженню води вздовж кабелю. Підготовлена свинцева муфта поміщається в чавунну муфту трохи більшого розміру. Монтаж кабелю та постановка муфт виконуються спеціалістами на палубі плавзасобу, з якого ведуться водолазні роботи. Готова муфта спускається на ґрунт і її положення на місці перевіряється водолазом. Під час ремонту кабельних переходів з’єднувальні кінці кабелю відмиваються гідромонітором з ґрунту, потім їх піднімають на плавзасіб і спеціалісти перевіряють стан, з’єднують їх та монтують муфту, після чого кабелі з муфтою передають водолазу для опускання на дно.

2.375. Перед виконанням водолазних робіт на естакадах, морських стаціонарних платформах (далі - МСП) і плавучих бурових установках (далі - ПБУ) обслуговуючий персонал повинен бути попереджений про початок водолазних робіт, а відповідальний представник замовника повинен погодити заходи безпеки. Проводити на естакаді, МСП або ПБУ роботи, які можуть створювати загрозу безпеці водолазів, а також викидати предмети та сміття забороняється.

2.376. Під час огляду опор (паль, оболонок, труб тощо) споруд естакадного типу водолаз не повинен обходити перешкоди більше ніж на 180 ° , при цьому він повинен стежити, щоб його шланг або сигнальний кінець не чіплявся за монтажні петлі та інші виступаючі деталі споруд.

Огляд підстав і опор висотою більше 12 м водолаз повинен починати з нижньої частини, піднімаючись у міру обслуговування конструкції і не порушуючи при цьому режим декомпресії.

Водолазу забороняється робити огляд гідротехнічних споруд, опор або споруд естакадного типу без рукавиць, також проходити під навислими над ґрунтом частинами споруд (тримати сигнальний кінець чистим, не давати великої слабини); оберігати скло ілюмінаторів або шолома-маски від ударів об виступаючі частини конструкцій.

2.377. Роботи з установки залізобетонних конструкцій (кутових блоків, оболонок, масивів, плит тощо) у гідротехнічну споруду повинні виконуватися при швидкості течії не більше 1 м/с. Під час робіт уночі або при обмеженій видимості повинно застосовуватися підводне та надводне освітлення.

2.378. Спуск водолаза під воду для установки залізобетонної конструкції в гідротехнічну споруду або її огляду дозволяється тільки після того, як нижня частина конструкції буде повністю перебувати на ґрунті не нижче встановленої конструкції або у висячому положенні над місцем її установки на відстані не більше 0,1 м по висоті від місця установки. Якщо під час опускання конструкцій необхідна присутність водолаза для спостереження за правильністю їх установки, водолазу дозволяється перебувати на спусковому кінці вище конструкції та осторонь від неї.

Під час установки залізобетонної конструкції в гідротехнічну споруду водолаз повинен перебувати на безпечній відстані від опущеної конструкції з таким розрахунком, щоб виключалася можливість притиснення його самого, а також шланга і сигнального кінця до сусідніх елементів. Безпечна відстань повинна визначатися проектом проведення робіт і радіусом дії кранової стріли з урахуванням габаритів вантажу.

2.379. Важкі елементи гідротехнічних споруд варто піднімати з ґрунту з урахуванням сил присмоктування, застосовуючи стропи, траверси та інші пристрої. Після остроплення та обтягування стропів водолаз повинен виходити на поверхню.

Дрібні камені, деталі та інші предмети варто піднімати в баддях, кошиках або з використанням храпців.

Просовувати руки або ноги в щілини між конструкціями гідротехнічних споруд для визначення зазорів між ними водолазу забороняється.

2.380. Під час обстеження або ремонту гідротехнічної споруди в районі спуску водолаза забивання паль підйом або спуск вантажів, переміщення плавзасобів та інші роботи в радіусі менше 50 м від місця роботи водолаза забороняються.

2.381. Під час візуального обстеження гідротехнічних споруд водолаз передає інформацію по зв’язку, а в необхідних випадках, робить виміри, замальовку окремих елементів підводних об’єктів.

Обстеження гідротехнічних споруд водолазами здійснюється горизонтальним або вертикальним шляхом.

2.382. Перед виконанням водолазних робіт на гідротехнічних спорудах водолази повинні бути ознайомлені із кресленнями (макетами) та їх улаштуванням або проінструктовані щодо заходів безпеки під час виконання робіт. Керівник водолазних робіт повинен переконатися, чи досить стійкі споруди і їх окремі елементи. Якщо споруди або їх елементи нестійкі і можуть загрожувати безпеці водолазів, спуски забороняються.

2.383. Проведення водолазних робіт з огляду та очищення водозабірних споруд без припинення роботи цих споруд забороняється.

Робота біля водозабірної споруди повинна проводитися відповідно до годинного графіка, з додатковим повідомленням адміністрації цієї споруди про місце і час роботи водолаза.

2.384. Для забезпечення безпеки водолазів під час проведення водолазних робіт на водопропускних спорудах і пристроях діючих гідровузлів повинні бути проведені такі заходи:

зупинити або закрити таку кількість агрегатів або затворів, щоб у радіусі не менше 50 м від місця роботи водолаза швидкість бігу води не перевищувала 0,5 м/с;

закрити напрямні апарати і спускові пристрої регулювання турбін;

вимкнути механізми пуску агрегатів, підйому затворів і відкриття воріт (зняти напругу, вимкнути гідравлічні пристрої тощо);

на вимкнених пристроях встановити таблички "Не вмикати, працюють люди".

2.385. Проведення будь-яких робіт під водою в зонах шлюзів, гідроелектростанцій, насосних станцій, гребель та інших споруд, без одержання відповідного письмового дозволу (допуску), який надається адміністрацією споруди або гідровузла, забороняється.

Дозвіл (допуск) на проведення водолазних робіт повинен надаватися адміністрацією гідротехнічної споруди у 2 примірниках. Один надається керівнику водолазних робіт, другий (копія) - начальнику вахти гідроспоруди.

У дозволі (допуску) повинно бути визначено:

характер роботи;

місце розгортання водолазної станції;

умови проведення водолазних робіт;

заходи безпеки під час проведення водолазних робіт.

Дозвіл (допуск) видається на строк, не більше однієї доби, із зазначенням точного часу початку і закінчення водолазних робіт.

2.386. Під час проведення водолазних робіт у районі гідротехнічних споруд пуск гідротурбін, насосів, маневрування затворами або шлюзування суден тощо забороняються.

Допуск до водолазних спусків дозволяється тільки після відключення силових електричних ланцюгів і ланцюгів керування механізмами.

2.387. Спуск водолаза дозволяється тільки в захисному пристрої (альтанці), що виключає можливість безпосереднього контакту водолаза з місцем фільтрації води.

Робота водолаза без захисного пристрою (альтанки) і спеціального огородження його від присмоктування може бути допущена за умов, зазначених у таблиці 16.

2.388. При пошкодженні на глибині більше 10 м незалежно від розмірів пошкодження і при глибині пошкодження менше 10 м, але при розмірах пошкодження більше зазначених у таблиці 16 робота водолаза повинна проводитися зі спеціальної захисної альтанки, а у разі, коли є небезпека, що тиск води може притягнути водолаза до пошкодженого місця або затягти його в наскрізний отвір, спуск водолаза до місця проведення робіт під водою дозволяється тільки після підведення до пошкодженої ділянки споруди дерев’яного щита (пластиру).

Таблиця 16

Умови роботи водолаза

Перепад глибин, м

Довжина пошкодження, см

менше 25

від 25 до 50

від 50 до 75

більше 75

Ширина пошкодження, см

20-24

11-12

7-8

5-6

10-12

5-6

3,5-4

2,5-3

7-8

3,5-4

3-3,5

2-2,5

5-6

2,5-3

1,5-2

4-5

2-2,5

1-1,5

3-4

1,5-2

2-3

1,5-2

0,5-1

2-3

1-1,5

0,5-1

0,75

0,5

0,75

0,5

2.389. В окремих випадках можуть зустрічатися роботи, пов’язані з обстеженням та ремонтом гідротехнічних споруд (греблі, перемички, шлюзи, водозабори тощо). Порядок обстеження може бути різним залежно від характеру спорудження. Так, спорудження з масивної кладки обстежують горизонтальними ходами, ряжеві, пальні, шпунтові конструкції - вертикальними. В інших випадках напрямок огляду залежить від висоти підводної частини спорудження та місцевих умов.

2.390. Для горизонтальних ходів споруду розбивають на ділянки по 25-30 м, межі яких відзначають кінцями з тягарями або визначають за характерними місцями споруди, наприклад швами. Орієнтирами при вертикальних ходах служать два направляючі кінці з тягарями, які переставляють почергово у міру обстеження, при горизонтальних ходах - шви спорудження. Відстань між горизонтальними та вертикальними ходами встановлюють залежно від умов видимості під водою в межах від 1 до 5 м. У разі виявлення пошкоджень водолаз повинен встановити їх місце та розміри. Самі пошкодження можуть бути різними залежно від характеру споруди.

2.391. Споруди з масивної кладки частіше всього мають зсуви та нахили масивів, а також пошкодження самих масивів: поверхневі раковини, відколи та тріщини, відшарування бетону та інші дефекти. Споруди з бетону можуть мати різні пошкодження, а в деяких випадках - нахили через підмивання основи (ліжка), на якій вони встановлені.

2.392. Для фіксування результатів водолазного обстеження завчасно заготовляють схеми споруди для нанесення на них обстежених ділянок і знайдених пошкоджень та дефектів. Як правило, одноразово обстежують підводну частину споруди і прилягаючу до неї ділянку ґрунту, тому доцільніше мати дві схеми, на одній з яких відображені вертикальні та похилені частини споруди, а на другій - прилягаюча до неї ділянка ґрунту від основи споруди на задану ширину обстеження.

2.393. Найбільш суттєвим пошкодженням вважаються нахили споруджень, які можуть бути виявлені за положенням вертикальних направляючих кінців та спеціально занурених підвісів (мал. 27). Виявлені нахили заміряються за допомогою підвісів та лінійок. При нахилі стінок убік води підвіс утримують на її верхній кромці і водолаз заміряє лінійкою відстань між основою стінки та підвісом. Якщо стінка має нахил убік берега, водолаз наглядає за підвісом та подає команди під час його переміщення так, щоб тягар доторкнувся до основи стінки. У цьому разі величину відхилення заміряють лінійкою між верхньою кромкою стінки та ниткою підвісу наверху.

2.394. Розміри раковин у бетонній стінці та пробоїн у пальових і ряжевих конструкціях водолаз вимірює лінійкою у вертикальному та горизонтальному напрямках, а при великих розмірах пошкодження ці заміри проводять два водолази мірним лінем. Для проведення замірів глибини пошкодження на нього накладають планку, від якої проводять заміри в декількох місцях лінійкою або щупом.

2.395. Дрібні пошкодження - тріщини та шви, які розійшлися, водолаз замірює лінійкою в декількох місцях, кожний раз фіксуючи місце заміряння по глибині або горизонтальній відстані. Вимір пошкоджень та зносу пальних конструкцій водолази проводять штангенциркулем, встановлюючи їх на заданих глибинах. Після встановлення штангенциркуля в необхідному місці водолаз затискає його гвинтом та дає команду на підйом штангенциркуля на поверхню, де проводиться замір розміру пошкодження лінійкою.

2.396. Під час обстеження гребель та інших напірних конструкцій через небезпеку затягування водолаза напором води в промоїну він не повинен наближатися до неї. Для визначення місцезнаходження промоїни, її розмірів водолаз використовує жердину, яка має на кінці мішок із клоччям. Держачи жердину попереду по ходу обстеження, водолаз общупує поверхню ділянки спорудження, яке обстежується, і тільки впевнившись у відсутності присмоктування мішка, просувається вперед. Виявивши присмоктування мішка або напір води, водолаз повинен обережно обійти це місце та встановити характер і величину пошкодження.

2.397. Спуск водолаза до місця наскрізних пошкоджень для їх усунення проводиться, як правило, із застосуванням огороджуючого приладдя у вигляді захисної альтанки. Перед спуском водолаза з поверхні води проводиться зменшення живого попереку щілини шляхом закриття пошкодженого місця колодами, балками, трубами тощо. Для успішного виконання робіт із ремонту гідротехнічних споруд, які мають наскрізні підводні пошкодження, вибираються фізично сильні водолази, які мають досвід роботи на швидкій течії та добре знайомі з будовою гідротехнічної споруди та порядком виконання робіт.

2.398. Ефективність обстеження дна залежить від видимості під водою. Видимість під водою підрозділяється на 9 балів залежно від відстані між маскою або ілюмінатором до видимого у воді предмета (таблиця 17).

2.399. До водолазних робіт з обстеження та очищення дна акваторій допускаються водолази всіх кваліфікацій, що володіють прийомами остроплення та підйому затонулих предметів, користування простими такелажними інструментами і піднімальними застосуваннями та пристроями.

Мал. 27. Вимір нахилу причальної стінки:

а - при нахилі в бік води; б - при нахилі в бік берега.

1 - нахил; 2 - лінійка.

2.400. Пошук затоплених предметів або обстеження акваторій водолазним способом повинні здійснюватися тільки в тих випадках, коли це неможливо виконати іншими засобами виявлення предметів (тралення, підводне телебачення, акустичні засоби, пристрої для виявлення металу, гідролокатори, кінокамери тощо).

Таблиця 17

Характеристика видимості під водою

Бал

Відстань до видимого предмета, м

Характеристика видимості

Повна темрява. Немає різниці у видимості, коли маска (ілюмінатор) закрита або не закрита рукою

0,1

При наближенні маски (ілюмінатора) впритул до предмета можна розрізнити камінь, канат тощо

0,5

Видимість на відстані витягнутої руки: можна розрізнити окремі пасма каната і дрібні предмети (черепашки, заклепки тощо)

1,25

Водолаз, стоячи на дні, може спостерігати ґрунт під ногами, на ґрунті розрізняються дрібні предмети

2,5

Достатня видимість на відстані до 2,5 м від водолаза

Повна видимість на відстані 4-5 м

Ясно видні обриси великих предметів на відстані 6-7 м, розрізняються кольори

Чітко визначається рельєф ґрунту на велику відстань, видно дрібні предмети

Повне сонячне висвітлення, зовсім прозора вода, добре розрізняються всі кольори

2.401. Круговий спосіб застосовується під час обстеження та пошуку на малих площах дна акваторії та здійснюється ходінням по ґрунту навколо баласту спускового кінця на відстанях від баласту, обумовлених довжиною ходового кінця. Як ходовий використовують кінець довжиною 15-20 м з мітками по всій довжині через 2-3 м залежно від видимості під водою. Пошук починається рухом по колу з радіусом, рівним довжині провідника від баласту до першої мітки. Варто почергово рухатися за годинниковою стрілкою та проти неї, щоб не заплутати ходовий кінець і шланг-сигнал.

2.402. Пошук по ходовому кінцю застосовується під час ретельного обстеження ґрунту в умовах поганої видимості, а також на течії. Водолаз рухається по заздалегідь прокладеному канату та в межах видимості робить пошук. Якщо ведеться пошук замулених предметів, крім вибухонебезпечних предметів (далі - ВНП), водолаз під час проходів обстежує ґрунт щупом або використовує прилади пошуку та виявлення.

Обстеження з альтанки, що буксирується, може виконуватися в будь-якому виді водолазного спорядження зі швидкістю не більше 1м/с.

2.403. Галсовий спосіб застосовується під час обстеження та пошуку на великих площах дна акваторії як з використанням підводних засобів руху, так і без. При цьому водолаз переміщується у квадраті пошуку галсами по надводних і підводних орієнтирах. Ширина обстежуваної смуги одного галса залежить від ступеня прозорості води і, як правило, не перевищує 15 м.

В умовах поганої видимості під водою під час використання підводних засобів руху галсовий спосіб застосовувати забороняється.

2.404. Водолазні роботи з очищення дна в місцях купання (на об’єктах для масового відпочинку) повинні проводитися на глибинах до 2 м, а в місцях, обладнаних для стрибків у воду, - на глибинах, що забезпечують безпеку під час пірнання.

2.405. До непізнаних предметів водолаз повинен підходити обережно, уважно вивчити їх особливості, написи на них і повідомити командиру спусків форму, розміри і зовнішні характерні ознаки.

У разі виникнення підозри, що виявлений невідомий предмет становить небезпеку вибуху, хімічного забруднення або зараження навколишнього середовища, командир спуску зобов’язаний негайно припинити водолазні роботи і повідомити про це керівника водолазних робіт для вжиття необхідних заходів. Місцезнаходження предмета повинне бути огороджене буями.

Вести водолазні роботи з остроплення та підйому предмета до його розпізнання та обстеження забороняється.

2.406. До плавання на підводних засобах руху (далі - ПЗР) допускаються водолази, що вивчили їх улаштування, правила експлуатації, техніку безпеки, здали залік ВКК і допущені наказом командира військової частини.

2.407. Плавання на ПЗР забороняється:

при швидкості течії більше 1 м/с;

при хвилюванні більше 2 балів;

при видимості під водою менше 3 м;

при атмосферній видимості менше 500 м;

при силі вітру більше 3 балів;

при наявності в районі обстеження льоду, у тому числі битого;

у судноплавних місцях;

у місцях, стиснутих для маневрування плавзасобу забезпечення;

у разі відсутності плавзасобу забезпечення.

2.408. Під час плавання на ПЗР швидкість руху повинна обиратися з урахуванням видимості під водою, швидкості течії, рельєфу дна та повинна забезпечувати огляд усієї поверхні дна району обстеження.

ПЗР повинні обслуговуватися плавзасобом, що вдвічі перевищує їх швидкість руху.

2.409. Під час виконання робіт із використанням ПЗР застосовується водолазне спорядження регенеративного типу із відкритою схемою дихання (в автономному варіанті). Тривалість перебування водолаза під водою визначається часом дії дихального апарата на робочій глибині обстеження та часом токсичної дії кисню. Під час роботи в спорядженні регенеративного типу особлива увага повинна приділятися контролю за витратою кисню з кисневого балона дихального апарата, що відбувається під час зміни руху ПЗР по глибині.

2.410. Водолазні спуски з використанням індивідуальних ПЗР проводяться з сигнальним або контрольним кінцем з буєм. Сигнальний і контрольний кінці повинні кріпитися безпосередньо на водолазі.

2.411. Під час плавання на індивідуальних ПЗР буй повинен мати позитивну плавучість не менше 5 кгс, довжина контрольного кінця повинна перевищувати глибину району водолазних спусків на 50%. Контрольний кінець на відстані 1,5 м від водолаза повинен бути в гумовій оболонці з метою виключення намотування його на гвинт ПЗР.

2.412. Для забезпечення нічних спусків або в умовах поганої видимості буї повинні бути світлими. У разі видимості на поверхні води менше 50 м спуски дозволяються тільки з використанням сигнальних кінців.

2.413. Під час початкової підготовки водолазів плавання на індивідуальному ПЗР дозволяється з сигнальним кінцем, закріпленим на катері (шлюпці) у водолаза, що забезпечує.

2.414. Плавання водолазів на індивідуальних ПЗР може проводитися як поодинці, так і у складі групи в "зв’язці". Кількість водолазів у "зв’язці" залежить від характеру завдання, що виконується, індивідуальних якостей водолазів і характеристик плавзасобу, що забезпечує.

При груповому плаванні на індивідуальних ПЗР у "зв’язці" кількість контрольних кінців на групу визначається в кожному конкретному випадку і повинна бути не менше ніж:

при парному плаванні - один контрольний кінець із закріпленням його на водолазі, що веде;

при більшій кількості водолазів у "зв’язці" - два контрольних кінці із закріпленням їх на першому та останньому водолазах.

2.415. Командир спуску під час використання технічних засобів зв’язку повинен постійно підтримувати зв’язок із водолазами, а також забезпечити постійне спостереження за буями контрольних кінців.

2.416. Під час плавання водолазів на ПЗР на плавзасобі забезпечення повинен бути в постійній готовності водолаз, що страхує, одягнений у спорядження з відкритою схемою дихання.

У разі втрати зв’язку із працюючим водолазом водолаз, що страхує, повинен негайно спуститися під воду по контрольному (сигнальному) кінцю і за потреби надати допомогу водолазу.

2.417. Для обстеження поверхні дна акваторії з використанням ПЗР одночасно спускати під воду більше трьох водолазів забороняється.

Парне (групове) плавання з використанням ПЗР в одному районі дозволяється тільки на паралельних курсах в одному напрямку з відповідним забезпеченням надводними плавзасобами кожного ПЗР.

2.418. Покладення ПЗР на ґрунт і сходження з нього водолаза здійснюються тільки з дозволу командира спуску за наявності надійного зв’язку з водолазом і буя контрольного кінця на поверхні. У цьому разі допускається використання контрольного кінця як сигнального. Місце покладення ПЗР на ґрунт попередньо оглядається на відсутність каменів та інших предметів, що заважають.

Термінове (аварійне) покидання кабіни-носія водолазом дозволяється тільки після вимкнення двигуна.

2.419. У надводному положенні водолазу забороняється виходити з кабіни та залишати ПЗР до приходу плавзасобу, що забезпечує, і подачі йому в руки кидального кінця з огинанням, що має плавучість.

Огинання кидального кінця повинно бути закріплено на водолазі до його виходу з кабіни.

2.420. Підходити на ПЗР до берега, корабля, причалу дозволяється тільки в надводному положенні з дотриманням заходів безпеки, щоб уникнути зіткнень, ударів і намотування на гвинти швартовних кінців.

2.421. Під час обслуговування підводних апаратів (далі - ПА) водолазами виконуються такі роботи:

віддача тросів спуско-піднімального пристрою судна-носія від підводного апарата під час його спуску на воду;

заведення троса з судна або шлюпки на ПА з метою буксирування та остроплення тросами СПП з подальшим підняттям і постановкою ПА в ангар судна-носія;

ремонт забортних отворів ПА;

пошук аварійного ПА та за потреби встановлення зв’язку з його екіпажем;

видалення намотування з рушіїв ПА;

надання допомоги екіпажу в разі виходу з аварійного ПА;

ліквідація протікання міцного корпусу;

остроплення та підйом із ґрунту аварійного ПА.

2.422. Організація водолазних робіт з обслуговування ПА повинна відповідати вимогам, викладеним у попередніх розділах цієї Інструкції.

Водолазні роботи виконуються, як правило, у плавальних комплектах спорядження.

3. Спеціальні водолазні роботи

3.1. Проведення підводних підривних робіт принципово не відрізняється від підривних робіт, які проводяться на суші. Вибухова речовина, приладдя для підриву та способи підриву однакові в обох випадках. Розташування зарядів у воді проводиться так, як і на суші, поверхневими зарядами або зарядами, які поміщаються в шпури. Як забивка зарядів під час підводних робіт використовується сама вода. Під час підриву об’єкта під водою може не бути розрахункової формули; у таких випадках можна користуватися формулою для підриву даного об’єкта на суші із зменшенням заряду для води на 25-50%. Зменшення заряду для підводних вибухів пояснюється тим, що вода як щільне, практично не стискаюче середовище має значну інерцію, а тому сприяє більшій концентрації енергії вибуху, збільшуючи тиск газів вибуху на об’єкт.

Особливості проведення підривних робіт у воді полягають у труднощах детального обстеження об’єкта, що підривається, впливі течії, недостатній видимості та потребі ретельної герметизації заряду і засобів підриву. Все це значно збільшує строки виконання підривних робіт. Тому для успішного виконання робіт необхідна продумана організація робіт та ретельне виконання правил безпеки.

3.2. Підводні підривні роботи виконуються водолазами, що пройшли відповідну підготовку, одержали кваліфікацію "водолаз-підривник" і допущені до проведення водолазних підривних робіт відповідно до вимог цієї Інструкції.

3.3. До керівництва підводними підривними роботами допускаються водолазні спеціалісти, допущені до керівництва цими роботами наказом командира військової частини. До виконання підривних робіт підвищеної складності повинні залучатися спеціалісти-сапери (підривники), призначені в установленому порядку.

3.4. Усі особи, що беруть участь у підривних роботах, включаючи весь обслуговуючий і допоміжний персонал, повинні бути проінструктовані з питань заходів безпеки під час підривних робіт керівником підривних робіт, ознайомлені з правилами безпечного використання вибухових речовин (далі - ВР) та засобів підриву (далі - ЗП), а також з порядком проведення підривних робіт на даному об’єкті, про що здійснюється запис у журналі інструктажів з охорони праці.

3.5. Перед початком підводних підривних робіт необхідно:

зібрати всі відомості про об’єкт, що підривається (креслення, описання, розповіді очевидців);

провести ретельну водолазну розвідку (обслідування) об’єкта;

провести розрахунки, скласти схему об’єкта, що підривається;

підготувати необхідні матеріали, ВР і приладдя для проведення підриву із запасом 20% розрахункових даних;

виготовити на березі та ретельно герметизувати заряди і вибухову мережу;

перевірити джерела живлення та електровимірювальні пристрої;

натренувати водолазів на суші і під водою, а також проінструктувати їх щодо заходів безпеки;

визначити межі безпечної зони як на березі, так і по акваторії, вжити заходів до безпеки особового складу, охорони плавзасобів та споруджень у межах цієї зони.

Про ведення підривних робіт керівник робіт повинен повідомити адміністрацію місцевої влади, старшого начальника даного району із зазначенням часу, місця робіт і маси зарядів, що підриваються.

Величина зарядів для об’єкта, що підривається, визначається керівником робіт.

3.6. Шнур, що детонує, ріжуть на відрізки чистим і гострим ножем на дерев’яній підкладці. Кожний розріз роблять на новому місці підкладки. Після кожного зрізу залишки шнура (крупинки ВР), що залишилися на ножі і підкладці, ретельно зчищають. Відрізати шнур, що детонує, вставлений у капсуль-детонатор (далі - КД), забороняється.

3.7. Забезпечення безпеки під час проведення підводних підривних робіт, приймання, транспортування, зберігання ВР і порядок їхнього обліку, а також виготовлення зарядів і їх підрив повинні відповідати вимогам чинного законодавства України.

3.8. ВР та ЗП, які застосовуються під час підводних підривних робіт, повинні відповідати вимогам відповідних державних стандартів або технічних умов, затверджених у встановленому порядку.

3.9. Підводні підривні роботи проводяться тільки вдень і лише у виняткових випадках за рішенням керівника підривних робіт на об’єкті, а уночі з обов’язковим забезпеченням місця робіт освітленням.

3.10. Підводні підривні роботи поблизу промислових, транспортних і інших об’єктів повинні проводитися за погодженням з адміністрацією цих об’єктів.

3.11. Під час проведення підривів рух транспортними шляхами, що перебувають у небезпечній зоні, повинен бути припинений. Час проведення підривів і припинення руху транспортними шляхами повинні бути погоджені з адміністрацією підприємств, що здійснюють експлуатацію цих шляхів.

3.12. Підривати підводні заряди дозволяється тільки електричним способом і за допомогою шнура, що детонує. Під час виконання підводних підривних робіт у районі укладання силових підводних кабелів дозволяється використовувати тільки шнури, що детонують. Підривати заряди під водою вогневим способом забороняється.

3.13. Водолазні підривні роботи виконуються зі шлюпки, з берега або з льоду. Вести підривні роботи із самохідних плавзасобів забороняється.

3.14. Під час виконання робіт зі шлюпки в ній повинно бути не більше 5 чоловік: водолазний спеціаліст - керівник підривних робіт, він же командир шлюпки, двоє веслярів, водолаз-підривник і водолаз, що страхує. В чотиримісній шлюпці дозволяється сполучати обов’язки водолаза, що страхує, і весляра. Один з веслярів повинен мати допуск до виконання обов’язків водолаза, що страхує. Іншим особам перебувати в шлюпці забороняється. Весь особовий склад шлюпки повинен бути в рятувальних жилетах.

3.15. У шлюпці може бути не більше 20 окремих зарядів загальною масою до 40 кг. При використанні шнурових зарядів гранична маса визначається керівником робіт з урахуванням технології їх укладання. Переносити заряд необхідно на носилках з бортиками висотою не менше 15 см. Заряди повинні укладатися тільки в кормовій частині шлюпки і так, щоб вони не могли зміщатися під час перевезення. Переносити та укладати в шлюпку заряди дозволяється особовому складу, що забезпечує підривні роботи, проінструктованому щодо заходів безпеки. Шлюпка з вибуховими речовинами повинна перебувати на відстані 4-5 м від водолазного бота (катера), і тільки в момент передачі заряду її підтягують до борта, передають заряд водолазу, що спускається, і відводять назад. ВР та ЗП повинні переноситися в окремих сумках або касетах. Детонатори і бойовики повинні переноситися тільки підривником або керівником підривних робіт. Переносити можна не більше 12 кг ВР. Перевозити в шлюпці із зарядами та засобами підриву інші вантажі забороняється.

3.16. В шлюпці забороняється виготовляти або переробляти заряди, перевіряти заряди та електродетонатори, перевіряти плавучість заряду зануренням у воду, виправляти ізоляцію зарядів або бойовиків, запалювати вогонь і курити.

3.17. Електрична мережа, яка використовується для підводних вибухів, повинна бути 2-провідною, складатися з проводів, надійно ізольованих від води. Використання води як зворотного проводу забороняється.

Як джерело струму для підриву варто використовувати конденсаторні підривні прилади і машинки.

3.18. Для підводних підривних робіт повинні використовуватися тільки водонепроникні електродетонатори, в яких, крім перевірки на провідність (справність містка накалювання), здійснюється перевірка відповідності їх опору, зазначеному на упаковці.

3.19. Під час ведення підривних робіт у відкритому морі підготовка зарядів повинна проводитися на судні (баржі) у спеціально відведеному місці або приміщенні, так само, як і на березі. Споряджені заряди повинні передаватися із судна (баржі) на шлюпку для наступної подачі водолазу-підривнику.

3.20. Проведення підривних робіт забезпечується телефонним або радіотелефонним зв’язком між судном і шлюпкою, з якої ведуться роботи.

3.21. Розфасовувати ВР, виготовляти заряди і монтувати електричну підривну мережу треба на березі, вантажити на плавзасіб у готовому для підриву вигляді, цілком або окремими лініями.

3.22. Перед укладанням зарядів на судні, що веде підривні роботи, піднімається сигнал (вдень - червоний прапор "H", уночі або при обмеженій видимості - червоний вогонь), що попереджає всі судна та інші плавзасоби про ведення підривних робіт.

При веденні підривних робіт з мостів, дамб і берега для виставляння сигналів встановлюють щоглу.

Під час виконання підводних підривних робіт, крім підйому попереджувальних сигналів, подаються звукові сигнали. Подача звукових сигналів голосом забороняється. Звукові сигнали повинні бути добре чутні, а світлові - добре видимі в межах небезпечної зони.

3.23. Роботи з укладання зарядів варто починати тільки після того, як керівник підривних робіт переконається, що в небезпечній зоні немає інших судів, плавзасобів, водолазів, що спускаються, людей, що купаються.

3.24. Під час проведення підводних підривів зарядів загальною масою до 50 кг робота водолазів та купання людей не допускаються в радіусі 1000 м, при зарядах масою більше 50 кг - у радіусі 2000 м.

3.25. Перед початком підривних робіт водолаз-підривник повинен спуститися під воду для огляду і підготовки місць закладання зарядів. Для подальших занурень водолазів до місць закладання зарядів необхідно від спускового кінця простягнути та закріпити ходовий кінець.

3.26. Під час всіх операцій з ВР необхідно дотримуватися обережності, не допускаючи різких поштовхів і струсів цих речовин. Курити і користуватися відкритим вогнем на відстані менше 100 м від місця розташування ВР та ЗП забороняється.

3.27. Провідники електродетонаторів і шнур, що детонує, повинні прикріплюватися до зарядів шпагатом так, щоб виключити передачу натягу провідникам детонаторів під час опускання зарядів під воду.

Для запобігання розривам проводів електричної підривної мережі на течії варто з’єднати заряди між собою рослинними канатами меншої довжини, ніж у проводів, що з’єднують.

3.28. Подача зарядів водолазу повинна здійснюватися відповідно до проекту проведення робіт.

Споряджений для закладання заряд повинен подаватися підривником або керівником підривних робіт безпосередньо в руки водолазу з берега, льоду або шлюпки, при цьому водолаз обов’язково повинен бути у воді не менше ніж по груди.

Подача споряджених зарядів водолазу, що перебуває у воді, по сигнальному кінці або будь-якому іншому канату, а також опускання їх на електричних проводах або шнурі, що детонує, забороняється.

3.29. Під час підготовки до підривних робіт дозволяється подавати на пеньковому кінці (або за допомогою будь-яких вантажопідйомних засобів) ВР та готові заряди (в упаковці та без неї), що не мають електродетонаторів або шнура, що детонує.

3.30. Водолазу варто подавати в руки тільки по одному спорядженому заряду. За потреби подачі водолазу декількох дрібних зарядів (загальною масою до 20 кг) їх варто вкладати в кошик із гніздами, що подають зі шлюпки.

3.31. Спуск водолаза зі спорядженим зарядом повинен проводитися по спусковому, а якщо потрібно, і по ходовому кінцю, закріпленому в місцях закладання заряду. Під час проведення підводних підривних робіт з берега спуск водолаза проводиться по ходовому кінцю. Спускаючись на ґрунт або об’єкт, водолаз тримає в одній руці заряд, а іншою рукою тримається за спусковий кінець.

3.32. Сигнальний кінець (кабель-сигнал) і водолазний шланг повинні йти в інший бік від електричних проводів, щоб вони не могли переплутатися.

3.33. Під час спуску водолаз не повинен допускати ударів, зачіпати проводами за будь-які предмети, а також притискати заряд до спускового або ходового кінця.

3.34. Після встановлення спорядженого електродетонатором або шнуром, що детонує, заряду, його провід (шнур, що детонує) повинен бути закріплений поблизу заряду. Після цього водолаз повинен простежити за тим, щоб, відходячи від заряду, не зачепитися за електричні проводи або шнур, що детонує. Після підйому водолаз повинен повністю вийти з води. Командир спуску повинен його оглянути та переконатися в тому, що працюючий водолаз не виніс на спорядженні проводи або шнур, що детонує, і самих зарядів. З цією самою метою піднімається з води водолазний трап.

3.35. Проводи електродетонаторів у всіх випадках, крім моментів їх перевірки і самого підриву, так само, як і проводи електричної підривної мережі, повинні бути коротко замкнутими та ізольованими.

3.36. Заряди великої довжини з піроксилінового пороху, що не мають проміжних детонаторів, дозволяється занурювати на ґрунт із корми несамохідних плавзасобів у міру буксирування їх по трасі прокладання або протягувати на канаті під льодом у разі роботи з льоду. Такі заряди підривають за допомогою бойовиків. Великі заряди укладаються на місце також без засобів підриву.

3.37. Перевірка справності електропідривної мережі, приєднання її до джерела струму та підрив зарядів дозволяються тільки після того, як водолаз, що встановлював заряди, буде піднятий з води, і коли шлюпка та засоби, що забезпечують, будуть відведені на безпечну відстань R (м), рівну 15 √ м, де м - маса заряду, що підривається, кг.

3.38. Підривати заряди дозволяється тільки підривнику - керівнику підривних робіт. Перед підривом варто переконатися, що вжито всіх необхідних заходів безпеки, всі водолази вийшли з води і забезпечена охорона меж небезпечної зони. Радіус небезпечної зони не повинен бути менше подвійної безпечної відстані.

Перед підривом зарядів особовий склад, що перебуває на березі або льоду, а також самохідний плавзасіб і шлюпка відходять на безпечну відстань, визначену керівником робіт.

3.39. Про проведення підривних робіт із самохідного плавзасобу сповіщаються інші кораблі (плавзасоби) підйомом прапора "H".

Заряд не можна підривати доти, доки інші кораблі (плавзасоби), якщо з них проводилися водолазні спуски, не нададуть відповідь на піднятий сигнал спуском своїх попереджувальних сигналів, що означає: "Всі водолази вийшли з води".

3.40. Перед проведенням підриву подається команда (сигнал) "Приготуватися", за цією командою звільняються від ізоляції і приєднуються до підривної машинки (джерела живлення) кінці магістральних проводів, підривна машинка заряджається (заводиться).

Після перевірки виконання попередньої команди подається команда (сигнал) "Вогонь", за якою натисканням кнопки "Вибух" (поворотом ключа, замиканням контакту) здійснюється підключення підривної машинки (джерела струму) до електропідривної мережі.

3.41. Піднятий сигнал (прапор "H") не дозволяється спускати доти, доки керівник підривних робіт не переконається, що підрив відбутися не може.

Після підриву зарядів проводи від’єднуються від джерела струму, замикаються коротко, вибираються із води та намотуються на котушку.

Якщо підриву не було, спуск водолаза для огляду зарядів і подальших робіт дозволяється тільки через:

30 хвилин - після відключення проводів у разі застосування електродетонаторів миттєвої дії;

45 хвилин - після відключення проводів у разі застосування електродетонаторів уповільненої дії.

Заряд, що не підірвався, піднімати наверх забороняється, він підривається іншим зарядом. Якщо заряд, що не підірвався, підірвати відразу не можна, поблизу нього повинен бути виставлений буй (віха), що попереджає про наявність заряду під водою.

3.42. Вести підривні роботи під час грози, туману, при рясному снігопаді та заливному дощі забороняється. Якщо підірвати закладений водолазом заряд до початку грози неможливо, то кінці магістрального електричного проводу варто ретельно ізолювати і на рослинному кінці (буйрепі) з буєм опустити на ґрунт. До поновлення підривних робіт люди та плавзасоби повинні бути відведені, а люди перебувати за межами небезпечної зони.

3.43. Підривні роботи припиняються у разі хвилювання понад 2 бали або вітру понад 4 бали. Під час виконання підривних робіт з берега або льоду повинні виконуватись такі самі правила подачі, перевезення та укладання зарядів, як і під час робіт із плавзасобів.

3.44. ВР розфасовується та укладається в заряди необхідної форми та ваги.

Порохоподібна ВР поміщається в оболонку. КД вставляють усередину заряду через отвір для засипання ВР. Пресована та плавлена ВР застосовується без оболонки.

Проводи електродетонатора та шнур, що детонує, закріплюють до заряду, щоб під час встановлення їх не пошкодити або не витягнути із заряду.

3.45. Під час спуску під воду водолазу дозволяється брати в руки не більше ніж один заряд. За потреби перенесення декількох невеликих зарядів їх підвішують на спеціальному поясі або опускають у кошику з гніздами (мал. 28).

Мал. 28. Кошик із зарядами

3.46. Робота водолазів під водою повинна обмежуватися встановленням зарядів на об’єкті. Якщо місце встановлення заряду заросло водоростями або засмічене, водолаз очищає його, для забезпечення щільного прилягання заряду до конструкції, що підривається. Заряд закріплюється так, щоб він не зрушив з місця під впливом течії або натягання проводів.

3.47. Підрив зарядів шнуром, що детонує, без капсуль-детонаторів широко застосовується під час проведення підводних підривних робіт, оскільки встановлена їх висока надійність і мала загроза самопідриву водолаза під час доставки та встановлення заряду на місце під водою (мал. 29).

Мал. 29. Безкапсульне підривання зарядів:

1 - мішок із ЗП; 2 - шнур, що детонує.

За цього способу на підготовлений заряд щільно накладають 6-8 витків шнура, що детонує, один кінець якого ретельно ізолюється від води мастикою або ізоляційною стрічкою, а до іншого кінця, який виходить на поверхню, перед підривом приєднується електродетонатор. ВР, яка боїться вологи, обов’язково повинна герметизуватися. Як герметичні оболонки можуть використовуватися банки, мішки, дерев’яні ящики, металеві труби, шланги тощо. Мішок із тканини (мал. 30), призначений для оболонки заряду, набивається сіном чи сухим піском та покривається зверху за допомогою щітки шаром смоли або мастики.

Мал. 30. Заряд у мішку:

1 - мішок; 2 - горловина; 3 - обв’язка; 4 - проводи електродетонатора.

Для осмолення зарядних ящиків, шлангів застосовують вар з додаванням до нього 20% рідкої смоли. Замість вару можна брати напіврідку звичайну смолу, змішувати її з салом та додавати для стійкості 10-15% гашене вапно, попіл або сухий пісок. Як тільки смола застигне, набивку з мішка викидають та споряджають його ВР. Після наповнення мішка ВР змащують внутрішні сторони на глибину 7-10 см смолою чи мастикою та щільно зав’язують його в двох місцях. Якщо заряд ВР більше 5 кг, то мішок перев’язується кінцем для зручності перенесення його та зберігання електродетонатора від можливого висмикування із заряду. На мал. 31 показана герметизація заряду з використанням пляшки, металевої труби та відрізка шланга як оболонки. В металевих оболонках всі шви повинні бути ретельно звареними або запаяними. Паяння або зварювання після спорядження оболонки ВР не дозволяється. Для герметизації кришки та місця виведення провідників застосовується вар, смола та мастика.

а) герметизація заряду в шлангу:

1 - дріт; 2 - дерев’яна пробка; 3 - заряд ВР; 4 - шнур, що детонує; 5 - електродетонатор;

6 - дерев’яна прокладка; 7 - вар; 8 - шланг;

б) герметизація заряду в металевій трубі:

1 - заряд ВР; 3, 4, 9 - дерев’яні пробки; 5 - вар; 6 - труба; 8 - електродетонатор;

в) герметизація заряду в скляній пляшці:

1 - заряд ВР; 2 - електродетонатор; 3 - мастика;

Мал. 31. Герметизація заряду

а) в шлангу; б) в металевій трубі; в) в скляній пляшці.

3.48. В невеличкі шпури заряди вкладають під час підривання скельних порід. Шпури робляться водолазом за допомогою пневматичного бурильного молотка або вручну. За зарядом водолаз виходить на поверхню, де одержує кошик, в який зложені з’єднані шнуром, що детонує, заряди, та спускається по спусковому кінцю, притримуючи кошик, що опускається на тросі. Потім укладає заряди в шпури, слідкуючи за цілістю шнура, що детонує. Заложивши останній заряд, перевіряє цілість електропроводів, подає пустий кошик наверх та виходить з води.

3.49. У котловани укладають зосереджені заряди. Опускання заряду вагою більше 10 кг до місця закладки проводиться на тросі. Водолаз супроводжує заряд до ґрунту, підтягує його та укладає в котловані так, щоб запал був повернутий догори. Якщо одночасно підривається більше 50 кг ВР, водолаз вкладає заряди декількома зв’язками.

3.50. Під час підривання окремих кам’яних брил водолаз вкладає заряд збоку або зверху так, щоб він щільно прилягав до їх поверхні або розташовує в шпурах (мал. 32). Величина заряду ВР визначається з розрахунку 2 кг ВР на 1 м - 3 каменя. Якщо ж заряд розташовується в шпурах, то величина його зменшується у 8-10 разів. Після підриву валун подрібнюється на ряд грудок, які залежно від величини витягуються з води або залишаються на місці. Часто буває достатньо відсунути камінь убік на декілька метрів, не дроблячи його на частини. Для відкидання валунного каменя об’ємом 3-10 м - 3 убік на відстань 15-25 м на кожний кубічний метр каменя необхідно біля 3 кг ВР. Заряд підкладається під камінь зі сторони течії.

Мал. 32. Підривання каменя

Розташування заряду: а - на камені; б - під каменем.

3.51. Під час аварійно-рятувальних, суднопідйомних і підводно-технічних робіт виникає необхідність у перебиванні під водою окремих паль, колод, кущів паль, шпунтового ряду, ряжей та інших дерев’яних конструкцій. Для цього використовують накладні заряди, які щільно прилягають до конструкцій, що підриваються. В окремих випадках, коли накладний заряд може викликати зайві руйнування об’єкта, водолази просвердлюють у дереві шпури діаметром 32 мм та закладають у них шпурові заряди.

3.52. Вага накладних зарядів для перебивання під водою дерев’яних паль та колод визначається за формулою

C=Kd - 2 , г,

де

коефіцієнт, який залежить від щільності породи дерева та свіжості його рубки (для тротилу приймається за таблицею 18);

діаметр дерева, що перебивається, в см.

Величини зарядів зменшуються в два рази, коли глибина занурення заряду під воду рівна або більша подвійної товщини елемента, що підривається. У разі менших заглиблень зарядів їх величина визначається відповідно до умов підривання елементів у повітрі.

Для ВР пониженої потужності значення К збільшується вдвоє. Вага шпурових зарядів приймається в 5 разів менше ваги накладних зарядів. Для перебивання палі приймається одна велика або дві малі тротилові шашки, які прив’язуються до палі шпагатом (мал. 33).

Для перебивання бруса заряд розташовують по широкій стороні бруса, перекриваючи всю його ширину (мал. 34).

Вагу заряду розраховують за формулою

С=KF, г,

де

вага накладного заряду;

коефіцієнт, який залежить від щільності породи дерева та свіжості його рубки (для тротилу приймається за таблицею 15);

площа поперечного перетину бруса в см - 2 .

Таблиця 18

Коефіцієнт щільності породи дерева та свіжості його рубки

Порода дерева

Стан дерева

Сухе

Свіжої рубки, волога та на корінні

Слабкі породи: осина, вільха тощо

Породи середньої щільності: сосна, ялина, кедр тощо

Щільні породи: дуб, бук, ясен, клен, береза тощо

0,8

1,0

1,60

1,0

1,25

2,0

При товщині бруса h, більше 30 см (вимірюється за напрямком дії підриву) вага заряду множиться на величину h/30. Складні бруси під час розрахунку зарядів приймаються за цілі.

3.53. Для перебивання шпунтового ряду рекомендується застосовувати подовжені заряди, розташовані по всій довжині конструкції, що перебивається. Заряди повинні бути щільно притиснуті до шпунтової стінки та навантажені баластом (мал. 35).

Вага заряду визначається за формулою

С=0,5 b l, г,

де

товщина шпунтового ряду, що перебивається, см;

довжина стінки, см.

Якщо шпунтовий ряд зроблений з дерева твердих порід (дуб, бук), одержану вагу заряду збільшують в 1,5 раза.

3.54. Перебивання стальних валів, круглого прокату, а також тросів під водою проводять зосередженими зарядами, які складаються з двох частин. Заряди розташовуються з двох протилежних сторін елемента, що перебивається, із зсувом один відносно одного (мал. 36, 37). Таке розташування зарядів називається "ножицями", а частини заряду - напівзарядами.

3.55. Якірні ланцюги з контрфорсами перебивають під водою одним зосередженим зарядом, який водолази вкладають між двома сусідніми ланками (мал. 37). Вага заряду визначається за формулою

С=(50-80)d - 2 ,

де

діаметр ланки (калібр) ланцюга, см.

3.56. Перебивання залізобетонних конструкцій, як правило, проводиться з метою розчищення дна акваторії, фарватерів для здійснення необхідних глибин.

Мал. 33. Перебивання палі зарядами, розташованими під водою, та їх закріплення:

А - за допомогою кола; Б - за допомогою обруча;

1 - заряд; 2 - шнур, що детонує, або електропровідник.

Мал. 34. Перебивання складного бруса.

Мал. 35. Перебивання шпунтового ряду.

Мал. 36. Перебивання вала:

1 - напівзаряди ВР; 2 - дерев’яні кутики; 3 - шпагат.

Мал. 37. Розташування зарядів на якірному ланцюгу та стальному тросі:

1 - трос; 2 - заряди; 3 - шнур, що детонує; 4 - електропровід; 5 - електродетонатор.

Заряди кріплять до елементів, що перебивають, та підривають одночасно за допомогою електродетонаторів або шнура, що детонує.

Загальна вага зарядів розраховується за формулою

С=К π r - 2 ,

де

коефіцієнт, який приймається для тротилу по таблиці 19;

радіус вала або троса, що перебивається.

Одержану вагу заряду ділять пополам для виготовлення двох зарядів.

Заряд повинен розташовуватися так, щоб він перекривав всю ширину (діаметр) стержня (вала) та мав висоту не менше 2 - 1/2 товщини стержня (вала).

Таблиця 19

Назва елемента, що перебивається

Значення К

Круглий прокат зі звичайної сталі

Суцільні вали і круглий прокат зі спеціальної сталі

Стальний трос діаметром до 40 мм

Стальний трос діаметром більше 40 мм

100

200

Технологія руйнування залізобетонних конструкцій має свої особливості. В результаті дії вибуху в першу чергу руйнується бетон, стальні стержні арматури частіше всього отримують вигин та залишаються не перебитими. Збільшення розходу ВР для перебивання бетону разом з арматурою дає результат тільки до певної міри.

Залізобетонні конструкції товщиною до 14 см можуть бути повністю перебиті зарядами ВР. За товщини більше 14 см руйнується тільки бетон, арматура, як правило, залишається не перебитою і її необхідно розрізати підводними різаками, перебивати додатковими зарядами або розривати стальним тросом діаметром 50-60 мм, вибираючи його кінці лебідкою плав-крана, або підтягувати до берега по ґрунту.

Вагу зарядів для паль, колон та інших масивних споруджень визначають за формулою

С=35 × R - 3 ,

де

товщина конструкції, м.

Одержану за розрахунком вагу заряду ділять пополам на два напівзаряди та розташовують з двох протилежних сторін (мал. 38).

Мал. 38. Перебивання залізобетонної палі:

1- заряди; 2 - шнур, що детонує.

3.57. На багатьох річках льодохід є великою небезпекою для мостових опор та гідротехнічних споруд, які знаходяться поруч з берегами. Лід, що рухається, може пошкодити опори моста або звузити живий перетин річки, роблячи так звані льодяні затори, що викликає підпір рівня води та затоплення районів, що знаходяться вище. Метою підривних робіт під час льодоходу є рівномірний пропуск льоду по руслу річки. Досягається це дробленням льоду до льодоходу та розбиванням заторів під час льодоходу.

3.58. Підривні роботи починають приблизно за 10 днів до початку руху льоду. Спочатку плішнями пробивають майни навколо мостових опор, потім вибухами по фарватеру підривають лід нижче та вище моста, так щоб був зроблений канал шириною рівною 1/3-1/4 ширини річки. Загальна довжина каналу повинна бути рівна ширині річки на ділянці нижче моста та подвійної ширини річки на ділянці вище моста.

3.59. Обладнання каналу починають з низової сторони, заряди розташовують рядами напроти опор моста та льодорізів (мал. 39). Ближній до спорудження ряд зарядів повинен знаходитися не ближче 15-20 м від них. Відстань між зарядами в рядах та між рядами зарядів приймається рівною 1,25-1,5 діаметра майни, яка утворюється під час підриву одного заряду. Вага зарядів приймається за таблицею 20. Додатково вагу зарядів та діаметр майни перевіряють першими пробними підривами.

3.60. Льодяні затори підривають зі шлюпки. На шлюпці повинні бути: шнурки, ломи, плішні, багри та рятівні круги. Затори розбивають з низової сторони. Підривнику дозволяється виходити на лід, якщо на небезпечних ділянках будуть прокладені дошки для проходу, а на човні буде вжито заходів для термінового зняття підривника з льоду у разі посування затору. Вага зарядів приймається від 5 до 30 кг залежно від льодового затору. Кидати заряди на лід, що пливе, та на затори дозволяється досвідченим підривникам в особливо виняткових випадках і тільки з берега. Довжина вогнепровідного шнура для таких зарядів повинна бути не менше 15 та не більше 25 см. Радіус небезпечної зони під час підривання льоду повинен бути не менше 100 м, а під час руйнування льодяних заторів - 200 м.

Таблиця 20

Вага зарядів залежно від товщини льоду

Товщина льоду, м

Вага зарядів в кг при глибині занурення заряду від поверхні льоду на

1,0 м

1,5 м

2,0 м

тротил

0,2-0,3

0,3-0,4

0,4-0,5

0,5-0,6

0,6-0,7

0,7-0,8

0,8-0,9

0,9-1,0

1,0-1,1

1,1-1,2

1,0

1,5

2,2

2,6

3,2

3,8

4,2

4,6

5,4

2,0

2,6

3,2

3,8

4,2

4,6

5,4

5,8

6,4

6,8

4,0

4,6

5,4

5,8

6,4

6,8

7,3

7,8

8,4

8,8

Мал. 39. Розташування зарядів для підривання льоду в районі моста:

а - ширина річки.

3.61. Допоміжні підривні роботи застосовують під час підйому затонулих кораблів, зняття суден з підводних каменів, зняття гребних гвинтів та інших підводних робіт. Під час підйому затонулого корабля промивання тунелю під його корпусом є однією з трудомістких робіт, за якої застосування підривних робіт буває вкрай необхідним. Особливо така потреба виникає, коли під час промивання тунелю натикаються на скелю. У такому випадку доводиться закінчити промивання та робити новий тунель, для чого потрібно значно більше часу, ніж для проходу скелі вибуховим способом.

3.62. Техніка виконання підривних робіт полягає в такому: в скелі бурять шпур, закладають в нього заряд та проводять підрив (якщо при цьому не отримано бажаного результату, то підривання проводиться доти, доки скеля не буде пройдена). Аналогічним способом чинять і в тих випадках, коли зустрічаються з твердим ґрунтом, який неможливо розробити гідромонітором. Шпури для зарядів в обох випадках буряться глибиною 40-60 см за допомогою ручного бура або перфоратора з таким розрахунком, щоб під час підривання дно судна було недосяжним для хвилі підриву.

Практично вага одного заряду береться 200-300 г, а їх кількість не більше трьох. Спосіб підривання застосовується, як правило, електричний.

3.63. Посадка корабля на каміння може закінчитися катастрофою, якщо цю аварію негайно не ліквідувати. Стягання аварійного корабля буксиром, часткове розвантаження та деферентові роботи не завжди мають бажаний результат, а в деяких випадках приводять до деформації корпусу. У цих випадках руйнування каміння або скелі за допомогою зарядів дає добрі результати. Каміння чи скеля, на які потрапило судно, руйнуються зарядами, що закладаються в шпури (мал. 40). Розташування та кількість шпурів можуть бути різними, оскільки вони залежать від щільності породи та обсягу робіт. Шпури повинні бути розташовані в одній горизонтальній площині, глибина кожного з них повинна бути 0,6-0,8 м. Як правило, приймають 2-3 шпури на 1 м - 3 поверхні скелі. Кількість шпурів повинна уточнюватися неодмінно в практичній роботі. Вага одного заряду повинна бути не більше 200-300 г. Підривання зарядів необхідно проводити одночасно (електричним способом).

Мал. 40. Посадка корабля на мілину:

1 - шпур у скелі.

Водолаз повинен встановлювати заряди в тих місцях і тим способом, які йому вказані керівником робіт або підривником. Після встановлення заряду його проводи повинні бути закріплені біля заряду. Встановивши заряд, водолаз повинен слідкувати, щоб, відходячи від нього, не зачепитись за проводи або детонатор будь-якими частинами свого спорядження та не порушити положення заряду. Після виходу водолаза на поверхню водолаз, що забезпечує, повинен оглянути його та впевнитися в тому, що проводи від заряду або сам заряд не винесло на поверхню.

3.64. Під час відновлення металевих мостів або розчищення русла річки виникає потреба в розчленуванні металевих конструкцій, прогонових конструкцій, які впали, шляхом їх розрізання або розчленування вибуховим способом. Такий спосіб дозволить поділити конструкції на частини і підняти на поверхню.

3.65. Перед початком роботи проводиться обслідування об’єкта та складається план робіт. Для з’ясування характеру робіт складаються ескізи окремих вузлів об’єкта з нанесенням на них контурів розрізання або місць встановлення зарядів, що передбачають здатність підйому або витягування окремих частин. Розрізи або місця встановлення зарядів намічаються мінімальної довжини та по найменшій товщині металу.

3.66. Місця, помічені для розрізання, водолаз відчищає від бруду, водоростей та іржі металевою щіткою або скребком. Розрізання проводиться електричним або бензокисневим способом. Для того, щоб було видно місце різання за можливості зворотний бік необхідно освітлювати. Якщо робота включає різання в усіх напрямках, то спочатку виконується різання в стельовому напрямку, потім у вертикальному, потім у нижньому.

3.67. Розчищення русла річки від пролітної конструкції, яка впала, є складною та трудомісткою роботою і вимагає великої обережності водолаза та уважного спостереження за його роботою з боку персоналу, що обслуговує.

Роботи з розчищення русел річок, як правило, проводяться вибуховим способом, електророзрізанням, розтаскуванням за допомогою тягачів.

Під час остроплення частин металевої ферми строп заводять навкруги поясів ферми або частини її зв’язки. Там, де строп лягає на гострі кути, водолази повинні підкласти під нього дерев’яні подушки (мал. 41). Залежно від обсягу та характеру робіт з розчищення русла один спосіб може доповнюватися іншим.

Мал. 41. Дерев’яні подушки на фермі

3.68. Поділ затонулих кораблів і суден на частини підривами зарядів ВР проводяться з метою термінового очищення акваторій портів, гаваней і фарватерів, а також у тих випадках, коли затонулий корабель, судно не підлягає відновленню або підйом його корпусів цілком неможливий через великі руйнування. Для більшої продуктивності робіт поділ підривами поєднується з підводним електрокисневим різанням. В окремих випадках використовуються кумулятивні заряди. До допоміжних засобів під час розділення належать: різання ланцюгами і сталевими канатами, спеціальним дворогим різаком або кліщовим захватом, які застосовуються з плав-кранами достатньої вантажопідйомності (100 т і більше).

3.69. Роботи з поділу затонулого корабля (судна) на частини підривним способом проводяться в такій послідовності:

водолазне обстеження затонулого корабля і ґрунту навколо корабля;

складання проекту робіт;

визначення та розмітка місць закладання зарядів;

визначення типів, величини зарядів і їх виготовлення;

укладання і закріплення зарядів;

підрив зарядів;

водолазне обстеження і тралення району робіт.

3.70. Вибір засобів, технологія і послідовність поділу залежать від ряду умов, основними з яких є: тип, водотоннажність затонулого корабля, положення його на ґрунті та характер пошкодження, наявність вантажу, відстань від гідротехнічних і берегових споруд, особливості району робіт і вантажопідйомність наявних піднімальних засобів.

3.71. До початку робіт проводиться водолазне обстеження в повному обсязі, як під час проведення суднопідйомних водолазних робіт. До водолазного обстеження варто залучати водолазів-підривників, яким буде доручене виконання подальших робіт. Під час водолазного обстеження більшу увагу потрібно звернути на особливості конструкції корабля і його пошкодження, зняття розмірів елементів набору та обшивки корпусу, фундаментів і кріплень головних механізмів, наявність пального, вибухонебезпечних вантажів тощо.

Перед початком робіт з поділу всі виявлені вибухонебезпечні вантажі повинні бути вилучені. Пальне перекачується із затонулого корабля в паливні ємності, а корабельні цистерни заповнюються водою, щоб у них не могли утворюватися вибухонебезпечні газові суміші. У порожніх паливних цистернах відсутність таких сумішей необхідно перевіряти.

Під час виконання підривних робіт з розділення затонулих кораблів, на яких передбачається наявність боєприпасів, необхідно вжити заходів для попередження можливої детонації боєприпасів.

3.72. Акваторія в радіусі 100 м від затонулого корабля повинна бути обстежена, щоб виключити наявність мін, снарядів та інших ВНП.

3.73. Основним принципом поділу корпусів кораблів і суден підривним способом є перебивання їх конструкцій у напрямку знизу догори, тобто таким чином, коли наступний заряд кріпиться трохи вище розрізу, одержуваного після підриву попереднього.

3.74. Під час поділу корпусу корабля на частини необхідно обрати лінії розрізу мінімальної довжини. Крім того, під час вибору ліній розрізу варто керуватися такими положеннями:

лінії розрізу, як правило, намічаються в площині вантажних люків, вирізів або пробоїн;

місця укладання зарядів і проходження розрізу повинні бути доступні для водолазів;

черговість виконання розрізу повинна забезпечувати безпеку роботи водолазів;

відстань між лініями розрізу проводиться з розрахунку, щоб відокремлювана секція мала у воді масу, рівну 70-75% вантажопідйомності плав-крана;

лінія розрізу повинна мати невеликий нахил або повинна розбиватися уступами для того, щоб під час підйому уникнути зачеплення відокремлюваної секції за частину, що залишилася;

кожна відокремлювана секція повинна мати поперечні перебирання або інші міцні зв’язки, що не допускають великих деформацій під час підйому або витягування на берег.

3.75. У разі положення корабля, судна нагору кілем оброблення варто починати з бортів і палуби. В останню чергу перебивається днище.

3.76. Поділ корпусу корабля, судна в поздовжньому напрямку виконується від одного краю до іншого, або від обох країв до міделя. Поділ наступної секції рекомендується починати тільки після того, як буде прибрана вже відділена секція.

3.77. Під час виконання робіт з поділу необхідно контролювати стан розрізу. Величина і напрямок розрізу повинні забезпечувати можливість контролю водолазом повноти перебивання всіх частин. Відсутність належного контролю призводить до появи неперебитих перемичок, які складно виявити під час наступних робіт.

3.78. Під час встановлення зарядів ВР водолази повинні, за можливості щільніше притискати їх до поверхні конструкцій, що перебиваються. Якщо корпус корабля обріс водоростями і мушлею, місця установки зарядів попередньо очищають.

Форма зарядів залежить від конфігурацій конструкцій, що перебиваються. Способи укладання та кріплення зарядів різні й обираються з урахуванням фактичної обстановки на місці.

3.79. Під час розрізування бортової обшивки, днища і верхньої палуби заряди необхідно розміщати зовні, тому що підрив заряду усередині корпусу, як правило, викликає великі руйнування внутрішнього обладнання та ускладнює подальші роботи.

3.80. Бортову обшивку розрізають подовженими зарядами із тротилових шашок, порошкоподібного тротилу або піроксилінового пороху. Для виконання горизонтального розрізу заряди підвішують на кінцях і притискають їх до обшивки баластом. Укладання зарядів для вертикального розрізу потрібно починати від ґрунту. Заряд прикріплюють до дерев’яної рейки, залишаючи знизу вільний кінець рейки довжиною близько 0,5 м для заглиблення у ґрунт. Верхній кінець заряду підтискається до борту упором.

Наступний заряд розміщують вище отриманого після вибуху розрізу і також підтискають його за допомогою баласту або горизонтальною рейкою, що закріплюється за край розрізу.

3.81. Перебивання донних перекриттів під час розділення є найбільш складним. Якщо корабель має подвійне дно з висотою міждонного простору до 1,2 м, розділення його ведуть подовженими зарядами, що укладаються зовні під днище у відмиті з цією метою котловани. Якщо котловани відмити неможливо, заряди укладаються усередині на друге дно. Масу зарядів у цьому випадку необхідно збільшити, щоб одним вибухом перебити обшивку внутрішнього і зовнішнього днищ.

При висоті міждонного простору більше 1,2 м оброблення днища ведуть зсередини міждонного простору. Перший подовжений заряд укладається зовні в районі скулової частини обшивки. Під час його підриву утворюється прохід для доступу водолаза усередину. Інші заряди укладаються поетапно на стрингери та міждонні листи відповідно до команд керівника робіт. В останню чергу перебивають кіль.

3.82. Елементи поздовжнього і поперечного набору перебивають зосередженими або фігурними зарядами, форма яких приймається залежно від зручності їх кріплення за місцем. Суцільні вали перебивають двома зосередженими зарядами, закріпленими з протилежних сторін з деяким зрушенням один щодо іншого. Пустотілі вали, труби і пілерси перебивають одиночними кільцевими або напівкільцевими зарядами. Заряд повинен охоплювати не менше 2/3 - 3/4 периметра вала.

3.83. Чергову секцію корабля після від’єднання необхідно забрати, використовуючи для підйому плав-крани або інші вантажопідйомні засоби.

Остроплення секцій звичайно роблять або підведенням піднімальних стропів під днище секції, або заведенням в отвір борту та палуби.

Підкільні стропи заводять способом підрізування, а також шляхом підйому країв секцій корабля. Значно рідше використовують заведення стропів через промиті тунелі.

Для остроплення секцій способом заведення їх в отвори борту, наприклад в ілюмінатори, заводять огинання піднімальних стропів, у які водолаз вставляє металеві болванки, наприклад, старі 40-літрові транспортні балони. Піднімальні стропи надіваються на гак плав-крана. Якщо немає отворів, необхідних для остроплення, їх можна пробити кільцевими кумулятивними зарядами або вирізати підводним різанням.

Після обтягування стропів водолаз ще раз перевіряє їхній стан і піднімається на поверхню. Після виходу водолаза дозволяється приступитися до підйому остропленої секції. При цьому усі обслуговуючі плавзасоби відводяться на безпечну відстань.

3.84. Підривний спосіб зняття гребних гвинтів застосовується тоді, коли інші способи не дали результату. Для зрушення гвинта водолаз закладає заряди попарно на шийку вала між маточиною гвинта і дейдвудною втулкою. Шийку вала під зарядом водолаз обгортає жерстю. Для попередження зісковзання гвинта з конуса гребного вала під час вибуху натискну гайку необхідно відгвинчувати лише на кілька витків. Заряди підривають одночасно, використовуючи електродетонатори або шнур, що детонує.

3.85. Маса заряду, необхідного для зрушення гвинта, визначається за таблицею 21.

3.86. Водолазний пошук вибухонебезпечних предметів бойових частин ракет, мін, торпед, бомб, артилерійських снарядів та інших боєприпасів, озброєння і техніки на акваторіях портів, гаваней і мілководних рейдів проводиться тільки в тих випадках, коли інші способи пошуку застосувати неможливо.

Водолазний пошук ВНП повинен проводитися у світлий час доби.

3.87. Для керівництва водолазними спусками з пошуку, підйому і знищення ВНП командир військової частини призначає командира водолазно-пошукової групи з числа водолазних спеціалістів, який відповідає за організацію водолазних спусків відповідно до вимог цієї Інструкції.

3.88. До водолазних робіт з пошуку, підйому і знищення ВНП допускаються водолази, що мають додаткову кваліфікацію "водолаз-підривник", які пройшли спеціальну підготовку зі знання і поводження зі зразками ВНП, здали іспити відповідній ВКК, вивчили вимоги цієї Інструкції і допущені наказом командира військової частини.

Таблиця 21

Величина зарядів для зняття гребних гвинтів

Маса гребного гвинта, кг

Загальна маса ВР для зрушення гвинта, виготовленого з таких матеріалів, г:

Кількість зарядів, на які розділяється загальна маса ВР

сталь

бронза

чавун

300

400

500

600

700

800

900

1000

1100

1200

1300

1400

108

1500

100

116

1600

106

124

1700

110

132

1800

116

140

1900

100

120

146

2000

105

126

153

2200

114

135

165

2400

120

146

176

2600

126

153

183

2800

141

171

201

3000

150

180

213

3500

170

200

240

4000

190

230

260

4500

210

250

296

3-4

5000

220

280

320

3-4

5500

248

300

340

3-4

6000

260

310

360

3-4

6500

280

330

370

3-4

7000

294

350

400

3-4

7500

310

370

410

3-4

8000

320

390

420

8500

340

410

460

9000

350

430

480

9500

360

450

500

10000-20000

380

470

520

3.89. До водолазного пошуку ВНП можуть бути допущені найбільш підготовлені водолази, які не мають додаткової кваліфікації "водолаз-підривник", після проведення з ними занять з безпечного виконання робіт у конкретних умовах і прийому заліків відповідною ВКК.

3.90. Перед початком робіт командир водолазно-пошукової групи з відповідними спеціалістами повинні ознайомити водолазів з особливостями акваторії, обстановкою і результатами тралення в районі пошуку, з типами ВНП, поставити завдання і провести ретельний інструктаж щодо заходів безпеки із записом у Журнал водолазних робіт (додаток 1).

3.91. В усіх випадках, коли дозволяє обстановка, виявлені ВНП повинні підриватися на місці без підйому на поверхню.

3.92. Для водолазного пошуку і обстеження ВНП застосовуються плавзасоби, розмагнічені з усім їх обладнанням і майном, призначеним для проведення робіт. Прийом на борт додаткових вантажів, що мають магнітні властивості, без повторного розмагнічування плавзасобів забороняється.

3.93. Троси, які застосовуються для остроплення мін, повинні бути виготовлені з немагнітних матеріалів. Необхідно застосовувати такий водолазний міношукач, який не викликає підриву магнітних мін. Під час пошуку мін повинно застосовуватися водолазне спорядження та інструмент з металу, який має діамагнітні властивості. Перед початком роботи старший групи повинен особисто впевнитися у відсутності у водолазів, які спускаються під воду, будь-яких предметів з магнітних матеріалів, про що здійснюється запис у Журналі водолазних робіт (додаток 1). Дозволяється працювати з телефонами тільки п’єзоелектричної дії або спеціально призначеними для цієї потреби. За відсутності таких телефонів зв’язок проводиться тільки по сигнальному кінцю.

3.94. Під час пошуку ВНП, спрацьовування яких за висновком відповідних спеціалістів не засновано на принципі зміни магнітного поля, і у випадку твердої впевненості у відсутності в районі пошуку магнітних ВНП заходи щодо розмагнічування засобів пошуку не застосовуються.

3.95. Під час водолазного пошуку застосовується:

вентильоване водолазне спорядження на глибинах до 60 м в антимагнітному виконанні. Hа водолазному шоломі та усередині нього не повинно бути сталевих деталей. Забороняється застосовувати спіральні шланги та їх сталеві з’єднання, чавунні вантажі, свинцеві вантажі зі сталевими кільцями, калоші з чавунними підошвами та сталевими шурупами;

універсальне водолазне спорядження з відкритою схемою дихання в антимагнітному виконанні;

водолазне спорядження інженерних військ типу СЛВІ;

інші види (типи) водолазного спорядження немагнітного виконання.

3.96. Під час пошуку ВНП для зв’язку водолазів із командиром спуску застосовується телефонна немагнітна водолазна станція типу HВТС-М або інша станція з телефоном п’єзоелектричного типу. Використання на розшукових роботах гідроакустичних водолазних станцій допускається тільки з дозволу командира водолазно-пошукової мінної групи коли є впевненість, що це не створить вибуху ВНП.

3.97. Весь інструмент для водолазних робіт повинен мати антимагнітні властивості (лопата для підкопу проходів під стропи - дерев’яна або дюралюмінієва; щуп для пошуку в ґрунті - дюралюмінієвий або дерев’яний з антимагнітним наконечником; якорі і балясини - в антимагнітному виконанні тощо). Як провідники, буйрепи, якірні канати і стропи повинні застосовуватися рослинні або синтетичні троси. Для пом’якшення можливих випадкових ударів об ВНП на водолазні калоші необхідно одягати повстяні бахіли, а на передній вантаж - повстяний фартух.

3.98. Будь-який виявлений на ґрунті ВНП невідомого походження і стану вважається небезпечним. Якщо є підозра, що боєприпаси можуть вибухнути, їх підривають на місці. Підривний заряд водолаз укладає впритул до боєприпасів. Під час пошуку, знищення та підйому боєприпасів обов’язкова присутність спеціаліста-сапера (спеціаліста-підривника).

3.99. Водолазні роботи з пошуку ВНП проводяться при хвилюванні моря не більше 3 балів, підйом - при хвилюванні моря не більше 2 балів.

3.100. Перед спуском під воду командир спуску зобов’язаний:

особисто переконатися в тому, що водолази не мають будь-яких предметів з магнітними властивостями, про що зробити запис у Журналі водолазних робіт (додаток 1);

поставити конкретне завдання кожному водолазу та визначити порядок виконання роботи.

3.101. У разі виявлення ВНП, що має "вуса" або "антену", необхідно дотримуватись особливої обережності, не допускаючи дотику до них сигнального кінця або водолазного шланга. Забороняється відмивати ВНП з "вусами" водою, що подається з гідромонітора, а також доторкатися до "антени" будь-якими предметами.

3.102. Снаряди і бомби піднімають пеньковим тросом-петлею з одним шлагом (мал. 42), а крупнокаліберні снаряди - за допомогою бугелів, спеціально виготовлених під калібр снаряда (мал.43). Снаряди і бомби дрібних калібрів піднімають по одному в кошиках або в спеціально виготовлених для цього футлярах із вирізаними та оббитими войлоком гніздами.

Мал. 42. Остроплення авіаційної бомби.

Мал. 43. Остроплення крупнокаліберного снаряда.

3.103. Якщо в даному місці боєприпаси підірвати не можливо, їх остроплюють, піднімають на м’якому п’ятитонному понтоні та відводять на інше місце (мал. 44).

Замиту міну дозволяється розмивати струменем води від мотопомпи під тиском не більше 4 кгс/см - 2 , понтон продувають компресором або водолазною помпою. Перед продуванням за рим на міні закріплєються буйок, щоб у разі затоплення міни під час транспортування її можна було легко знайти. Остроплену міну буксирують плавзасобом з мінімальною швидкістю. Довжина кінця, що буксирується, повинна бути не менше 250-300 м.

Знайдену торпеду водолаз досліджує, визначає ступінь занурення її в ґрунт та спосіб остроплення, а потім остроплює для підйому. Якщо торпеда лежить на ґрунті і доступ до підйомного риму вільний, водолаз повинен закріпити на нього підйомний строп скобою. Торпеда, занурена зарядним відділенням у ґрунт, остроплюється за хвостову частину. Для цього спочатку на гвинти торпеди необхідно поставити поданий з поверхні стопор, потім підійти до неї збоку і вибліночним вузлом в обхват закріпити підйомний трос (мал. 45).

Якщо для підйому торпеди застосовується стальний трос, то кріплення його проводиться скобою. Трос береться "петлею" за хвостову частину торпеди. Піднімають торпеду тільки після того, як водолаз вийшов на поверхню.

3.104. Під час обстеження та остроплення магнітної міни не дозволяється погойдувати або ворушити її, відвертати болти і розкривати горловини. Підкоп під міну для просмикування стропа треба робити дерев’яною або дюралюмінієвою лопатою. Під час відмивання міни не можна допускати її просідання. Тиск струменя не повинен перевищувати 4 кгс/см - 2 .

Мал. 44. Остроплення донної міни для підйому та буксирування до місця знищення:

1 - шлюпка; 2 - буксирний кінець; 3 - продувний шланг; 4 - м’який понтон;

5 - понтонний строп; 6 - міна; 7 - якір; 8 - сигнальний кінець; 9 - буй.

3.105. Після укладання і закріплення підривного заряду для підриву ВНП водолаз повинен вийти на палубу водолазного катера (піднятися у шлюпку). Перебувати на трапі під час підриву забороняється.

3.106. Під час робіт з підйому ВНП із затонулих кораблів і суден забороняється:

ударяти по ВНП, що перебувають як в упаковці, так і без неї;

перекантовувати і кидати ящики з ВНП;

відгвинчувати головні або донні бойовики, від’єднувати снаряд від гільзи, розкривати упаковку із зарядами.

3.107. Водолазний пошук затонулих мін, торпед та інших боєприпасів (об’єктів) залежно від ґрунту дна, прозорості води, швидкості течії та умов освітленості, умов роботи в районі, що обслідується, може виконуватися одним з таких способів:

безпосереднім оглядом ґрунту на річках;

з неконтактним міношукачем;

обходом по ходових кінцях;

оглядом ґрунту з підвісних альтанок;

траленням пеньковим кінцем;

траленням за допомогою ходової відтяжки;

обстеженням ґрунту щупом;

пошук за допомогою руля, що буксирується.

Мал. 45. Остроплення торпеди:

1 - хвостова частина; 2 - стопор; 3 - трос.

3.108. Під час виконання робіт з водолазного пошуку, підйому або знищення ВНП необхідно керуватися вимогами чинного законодавства.

3.109. До роботи з механізованим інструментом допускаються водолази, що пройшли відповідне навчання і здали залік ВКК зі знання улаштування та правил безпеки під час робіт з механізованим інструментом (допуск оформлюється наказом командира військової частини (з’єднання), керівника організації на підставі акта ВКК про прийом заліків).

3.110. Для проведення підводних робіт дозволяється застосовувати механізований інструмент промислового виготовлення, допущений технічною документацією до експлуатації у воді.

3.111. Перед початком робіт водолаз зобов’язаний особисто оглянути і підготувати механізований інструмент до використання, переконатися в його роботі пробним вмиканням на поверхні.

3.112. Під час роботи у воді необхідно суворо виконувати вимоги інструкції механізованого інструменту з його експлуатації.

Вмикання приводу механізованого інструмента або зміна частоти його обертання (якщо вони виконуються на поверхні) повинні проводитися тільки за командою (сигналом) водолаза, що працює, або самим водолазом, якщо є місцевий пуск (вмикач).

Забороняється працювати механізованим інструментом з погано укріпленим робочим органом або обробляти деталі, тримаючи їх у висячому положенні.

Забороняється змінювати робочий орган (свердла, зубила тощо) на ходу, до повної його зупинки, а також торкатися або брати в руки поступально-обертовий робочий орган.

Під час перерв у роботі і переходів водолаз зобов’язаний вмикати подачу повітря, рідини або струму, тримати механізований інструмент робочим органом від себе.

Подавати механізований інструмент, тримаючи його за шланг або електрокабель, забороняється.

3.113. Підводний пневматичний інструмент повинен мати шланг для відводу відпрацьованого повітря із зони роботи водолаза під водою.

Під час користування пневматичним інструментом забороняється припиняти подачу повітря шляхом перелому шланга або зав’язування вузла.

3.114. Перед вмиканням різального інструмента (пилок, дискорізів, свердлильних машинок тощо) водолаз повинен переконатися, що шланг, сигнальний кінець та інші частини спорядження вилучені від робочого органа на безпечну відстань.

Під час роботи інструмента водолаз повинен стежити, щоб шланг і сигнальний кінець перебували позаду нього і не мали слабини.

Під час роботи водолаз повинен тримати пневматичний, гідравлічний або електричний інструмент за рукоятку або ручку. Тримати інструмент за захисний кожух, за шланг або електрокабель забороняється.

3.115. Пневматичний інструмент повинен бути відрегульований. Під час робіт з відбійним і бурильним молотками пуск їх у роботу варто робити тільки після установки відбійника (бура) у положення для оброблення об’єкта.

Вмикати пневматичні молотки без робочого органу або із вставленим, але не притиснутим до робочого місця робочим органом забороняється.

3.116. Під час роботи із пневматичною або гідравлічною пилкою забороняється тримати пилку за огороджувальний кожух. Пилка повинна втримуватися водолазом тільки за ручки. Вмикати пилку можна тільки після того, як водолаз переконався, що його шланг і сигнальний кінець вилучені від ріжучої частини пилки на безпечну відстань. У разі заїдання пилки під час різання варто вимкнути пилку і тільки після цього вийняти ріжучу частину пилки з предмета, що ріжеться.

3.117. Під час робіт зі свердлильною машиною забороняється видаляти стружку до повної зупинки машини. Перед вмиканням свердлильної машини необхідно переконатися, що шланг і сигнальний кінець перебувають осторонь. У разі заїдання свердла машину варто зупинити, вийняти свердло з отвору та прочистити отвір.

3.118. З появою несправностей у механізованому інструменті водолаз повинен негайно припинити роботу, вимкнути інструмент і подати його на поверхню.

У разі припинення подачі повітря, електроенергії або перерв у роботі водолаз також повинен вимикати механізований інструмент.

Під час використання механізованого інструмента з електричним приводом необхідно запобігати небезпеці ураження водолазів електричним струмом.

3.119. Розробка ґрунту під водою проводиться під час обладнання переправ, будівництва і відновлення мостів, відмивання пролітних будов, що впали у воду, та інших мостових конструкцій з метою їх подальшого розчленування і витягування на поверхню, вирівнювання дна під мостові опори, забирання розрихленого ґрунту з води під час обладнання з’їздів (виїздів) для десантно-переправних засобів та техніки, яка переправляється по дну, тощо.

3.120. За наявності течії розробка ґрунту водолазами проводиться за допомогою грунторозмивних стволів, гідропультів, а у разі їх відсутності з цією метою використовують пожежні стволи. Розробка як незв’язних ґрунтів, так і щільних глин можлива способом розмиву. За відсутності течії розробка ґрунту ведеться за допомогою грунтовідсмоктуючих засобів, водоструменевих та пневматичних грунтососів. Ґрунтососи застосовуються тільки для незв’язних ґрунтів (слабких мулистих, піщаних та гравійних).

3.121. Пневматичні ґрунтососи застосовуються на глибині більше 5 м, а водоструменеві глибиною не обмежені. Під час робіт у стиснутих умовах за наявності щільних ґрунтів та течії застосовується комбінований спосіб розробки ґрунту. Розробка проводиться за допомогою ґрунторозробних засобів, а відсмоктування за допомогою ґрунтососів (мал. 46).

Мал. 46. Ґрунторозмивні стволи:

а) без реактивний; б) простий.

1 - шланг; 2 - корпус; 3 - зворотний струмінь; 4 - насадка; 5 - прямий струмінь;

6 - баласт; 7 - кінець, що кріпиться.

3.122. Спустившись на ґрунт, водолаз бере ходовий кінець та виходить до місця виконання роботи. Перед початком ґрунторозмивних робіт водолаз повинен обдивитися ділянку для розмиву, визначити напрямок подачі струменя, що розмиває, заміряти відстань до найближчого орієнтира, встановити ґрунторозмивний ствол (у випадку застосування реактивного ствола встановити тягар вагою 25-30 кг із штертом довжиною 2-3 м для усунення реактивної сили). Виконавши підготовчі роботи, водолаз подає команду на подачу води. Початковий напір води, який подається, не повинен перевищувати 6 ат, потім за вимогою водолаза його поступово збільшують до максимального.

Розмиваючи ґрунт, водолаз не повинен допускати заломів шлангу при пересуванні під час роботи.

Ґрунт, який злежався, та в’язка глина розрізаються напірним струменем на окремі глиби, які потім видаляються за межі робочої ділянки.

Періодично водолаз оглядає ділянку, що розробляється, а за відсутності видимості проводить це напомацки.

Працюючи з ґрунтонасосом, водолаз повинен дотримуватися того самого порядку роботи. Ґрунтонасос утримується за ручки та в міру підсосу ґрунту переміщається в сторони. Робота ґрунтонасоса вважається нормальною, якщо він злегка здригається, заглиблюючись у ґрунт.

Під час роботи з пневматичним ґрунтососом водолаз повинен утримувати його під нахилом, не допускаючи горизонтального положення.

Після того, як водолаз відпрацює відведений йому час роботи, моторист зупиняє мотопомпу. Водолаз залишає ґрунторозмивний ствол, по ходовому кінцю підходить до баласту спускового кінця та піднімається на поверхню.

3.123. Після виходу водолаза на поверхню замість нього спускається водолаз, що працюватиме в другу зміну. Перша зміна міняється номерами в обслуговуванні (водолаз, що страхував, стає водолазом, що працюватиме, а водолаз, що працював, виконує обов’язки забезпечуючого).

Відмивши фільтр-насос, водолаз підчіплює ланцюг від кран-балки до насоса і виходить на поверхню. Робочий персонал водозабірної станції за допомогою кран-балки піднімає фільтр-насос на поверхню для обслуговування або заміни.

3.124. До роботи з інструментом вибухової дії допускаються водолази, що пройшли відповідне навчання і здали залік ВКК зі знання улаштування та правил безпеки під час роботи з інструментом вибухової дії (допуск оформлюється наказом командира військової частини (з’єднання), керівника організації на підставі акта ВКК про прийом заліків).

3.125. Під час роботи з інструментом вибухової дії варто ставитися до нього, як до вогнепальної зброї. Інструмент вибухової дії підводний діркопробивний пістолет (далі - ПДП) використовує енергію порохових газів. Експлуатація ПДП складається із заряджання стовбура шпилькою або пробійником, здійснення пострілу, розрядження і чищення пістолета відповідно до інструкції з експлуатації.

3.126. Під час роботи з інструментом вибухової дії необхідно дотримуватись таких заходів безпеки:

інструмент повинен застосовуватися на глибинах, що не перевищують зазначених в експлуатаційній інструкції;

перед застосуванням інструмента необхідно переконатися у відсутності боєзапасу, пального та вибухової суміші з протилежного боку борту або обшивки корпуса, що пробивається, а також у відсутності людей;

не застосовувати несправний інструмент;

заряджати стволи тільки на поверхні і подавати їх у зарядженому стані в кошику (цебрі тощо);

подавати стволи на кінці забороняється;

заряджений ствол брати тільки збоку і вставляти в корпус пістолета, не натискаючи на запобіжник. Брати ствол під час заряджання за торець забороняється;

не натискати на запобіжник до установки пістолета на місце пострілу;

під час забивання шпильок не користуватися зарядом більш сильним, ніж це необхідно для даної товщини листа (щоб уникнути проскакування шпильок наскрізь через лист);

у момент пострілу пістолет необхідно тримати перпендикулярно до листа, що пробивається (щоб уникнути рикошету);

під час пересування пістолет не направляти стволом у бік інших водолазів і до себе;

у разі осічки витримати час, передбачений інструкцією, після чого подати ствол пістолета на поверхню для перезарядження;

нахилятися над пістолетом забороняється.

3.127. До виконання електрозварювальних робіт під водою допускаються водолази, що пройшли відповідне навчання і отримали кваліфікацію "водолаз-зварювальник" (допуск оформлюється наказом командира військової частини (з’єднання), керівника організації на підставі акта ВКК про прийом заліків).

3.128. Водолазами можуть виконуватися такі види підводних електрозварювальних робіт: ручне електродугове зварювання покритими електродами, напівавтоматичне та автоматичне зварювання електродним дротом, а також ручне і напівавтоматичне електрокисневе, електродугове, екзотермічне та плазмове різання.

3.129. Для виконання робіт зі зварювання та різання металу під водою електродуговим способом водолазна станція повинна мати у своєму складі не менше чотирьох водолазів. Один з водолазів призначається для стеження за показаннями електровимірювальних приладів і здійснення за командою працюючого водолаза вмикання та вимикання підводного зварювального ланцюга, а також для стеження за показаннями манометрів кисневого редуктора, регулювання подачі кисню і підготовки електродів.

3.130. Під час виконання електрозварювальних робіт напівавтоматами або різання металу електрокисневим способом повинен додатково призначатися водолаз, що зобов’язаний регулювати силу струму, подачу зварювального дроту, а також стежити за показаннями манометрів кисневих балонів і регулювати тиск кисню.

3.131. У разі виконання плазмового різання повинен залучатися спеціаліст із електроустаткування, що пройшов спеціальну підготовку.

3.132. Водолази, призначені для виконання і забезпечення підводних електрозварювальних робіт, повинні твердо знати і точно виконувати вимоги цієї Інструкції, а також правила безпечної експлуатації і технічного обслуговування підводного електрозварювального обладнання і джерел зварювального струму, викладені в інструкціях заводу-розробника, та надавати першу медичну допомогу потерпілому у разі ураження електричним струмом.

3.133. Кожна зварювальна водолазна станція, крім основного обладнання для підводного зварювання і різання, повинна бути укомплектована додатковими інструментами: щітками, шкребками, молотками (для підготовки металу до зварювання і різання), зубилами, кувалдами (для підготовки латок), приладами для виміру і зняття шаблонів із пробоїн, приладами для підтискання латок, а також спеціальними альтанками для робіт біля борту і під корпусом корабля.

3.134. На робочому місці водолаза під водою повинні перебувати такі допоміжні інструменти:

ручник (сікач) для підрублювання окалини і видалення шлаків;

зубило, крейцмейсель і молоток для очищення наплавленого металу від бризів і вирубки браку;

дві сталеві щітки (торцева і плоска) для очищення місця під зварювання і видалення шлаків з наплавленого металу;

щуп для перевірки щільності підгонки деталі або листа, що приварюється до основної конструкції.

3.135. Комплекти обладнання, інструментів і приладів для підводного зварювання і різання повинні зберігатися на штатному місці в стані постійної готовності до виконання робіт.

3.136. На аварійних кораблях і кораблях, що перебувають у морі, дозвіл на проведення електрозварювальних робіт під водою дає командир корабля (представник судновласника).

3.137. Перед початком робіт повинна бути зроблена перевірка справності електрозварювального обладнання і надійності заземлення його корпусів, а також зібраний та перевірений в дії підводний зварювальний ланцюг.

3.138. Підводний зварювальний ланцюг повинен бути обов’язково двопровідним. Зворотний провід, що з’єднує виріб із джерелом зварювального струму, повинен бути приєднаний до виробу за допомогою механічних затискачів або струбцин. Використання корпусу корабля або води як зворотного проводу забороняється.

3.139. Кабельна лінія підводного зварювального ланцюга повинна виконуватися штатним зварювальним кабелем з мідними жилами і гумовою ізоляцією в захисній оболонці (шлангу). Забороняється використовувати для виконання робіт під водою зварювальні кабелі, що мають ушкодження шлангової оболонки.

3.140. Під час збирання підводного зварювального ланцюга на кораблі повинні бути забезпечені герметичність і надійна електрична ізоляція місця приєднання штатного зварювального кабелю до кабелю підводного електродотримача.

3.141. Для виконання підводних електрозварювальних робіт повинен застосовуватися постійний прямий струм.

Під час проведення під водою електрозварювальних робіт як джерела зварювального струму повинні використовуватися джерела живлення, що спеціально для цього призначені і задовольняють вимогам діючих стандартів.

Застосування змінного струму частотою 50 Гц для зварювання і різання під водою допускається тільки у виняткових випадках з дозволу керівника водолазних робіт (у разі боротьби за живучість корабля, порятунку життя людей).

3.142. Напруга холостого ходу джерел зварювального струму не повинна перевищувати 110 В. В установках для підводного плазмового різання допускається застосування джерел живлення з напругою 180 В.

Електрозварювальні роботи під водою дозволяється виконувати в таких водолазних спорядженнях, оснащених телефонним зв’язком:

вентильованому водолазному спорядженні;

спорядженні водолазному універсального типу;

регенеративному спорядженні.

3.143. На обоймі переднього ілюмінатора водолазного шолома або маски гідрокомбінезона повинно бути закріплене відкидне пристосування із установленим у ньому світлофільтром для захисту очей водолаза-зварювальника від світлового випромінювання зварювальної дуги.

3.144. У водолазній сорочці (гідрокомбінезоні), що має зношені або потерті місця, де відстали латки, є інші дефекти, здатні призвести до порушення герметичності, робити електрозварювальні роботи забороняється.

3.145. Спуск водолазів до місця підводного зварювання і різання повинен здійснюватися по спусковому (ходовому) кінцю, на водолазній альтанці або на платформі водолазного дзвона. Використовувати для спуску і підйому водолаза зварювальний кабель або напрямний кінець зварювального обладнання забороняється.

3.146. Підводні електрозварювальні роботи повинні виконуватися із ґрунту або з міцно закріпленої альтанки. Робити зварювання або різання під корпусом корабля із застосуванням підкільного кінця забороняється. Місце робіт повинне мати достатнє підводне освітлення. Для кращої видимості світильник бажано розташовувати за спиною водолаза вище правого плеча.

3.147. Проведення підводних електрозварювальних робіт без прямого двостороннього телефонного зв’язку з водолазом-зварювальником забороняється.

У разі втрати зв’язку з водолазом, що перебуває під водою, електричний струм повинен бути негайно вимкнений до відновлення надійного двостороннього зв’язку.

3.148. Вмикати та вимикати струм між електродом і виробом, що зварюється (ріжеться), можна тільки за командою водолаза, що виконує зварювання (різання) під водою. З цією метою у зварювальному ланцюзі повинен бути встановлений рубильник закритого типу, що розміщується у приміщенні водолазного поста (поста керування спуском) і стаціонарно закріплюється на зварювальному щиті в безпосередній близькості від пульта зв’язку з водолазом. На цьому самому щиті повинні бути встановлені також амперметр і вольтметр, увімкнені у зварювальний ланцюг, що йде до водолаза-зварювальника.

Водолаз, призначений на забезпечення зв’язку із працюючим під водою водолазом-зварювальником, повинен, вмикаючи або вимикаючи струм, стежити за показаннями електровимірювальних приладів, увімкнених у зварювальний ланцюг.

3.149. Водолаз-зварювальник, що виконує роботи під водою, після одержання по телефону підтвердження про те, що струм увімкнений, з метою запобігання ураженню електричним струмом повинен завжди займати таке положення, за якого унеможливлюється його перебування між торцем електрода та об’єктом робіт, до якого приєднаний зворотний провід від джерела зварювального струму.

3.150. У процесі виконання зварювання і різання під водою водолаз-зварювальник повинен тримати електродотримач або різак таким чином, щоб не торкнутися ними металевих частин свого спорядження і не пропалити їхньою дугою.

3.151. У разі потреби відвести електродотримач або різак від об’єкта робіт водолаз-зварювальник зобов’язаний спочатку подати по телефону команду на вимкнення струму і тільки після одержання підтвердження про те, що струм вимкнений, робити необхідні дії з електродотримачем або різаком.

3.152. Зміна електродів під водою повинна здійснюватися тільки після вимкнення струму, одержання підтвердження по телефону про те, що струм вимкнений, а також після того, як водолаз переконається у відсутності іскри під час торкання недогарком електрода до виробу, що зварюється (ріжеться).

3.153. Під час вмикання струму категорично забороняється торкатися електрода рукою, класти електродотримач із електродом або різак на ґрунт, альтанку, об’єкт зварювання (різання).

3.154. У випадку приварювання електрода до виробу, що зварюється (ріжеться), водолаз-зварювальник зобов’язаний подати команду на вимкнення струму і після одержання підтвердження про те, що струм вимкнений, відірвати електрод, що приварився, вручну або за допомогою зубила, а місце приварювання електрода повторно заварити (розрізати).

3.155. Різання металу під водою, якщо це не загрожує водолазові обвалом ґрунту або вантажу, повинне виконуватися спочатку у важкодоступних місцях. Різання в легкодоступних і вільних місцях повинне вестися в останню чергу.

3.156. Перед виконанням підводних електрозварювальних робіт у відсіках затонулих кораблів і суден необхідно перевірити склад повітря на вибухонебезпечність, а також відсутність у відсіках вибухонебезпечних рідин або матеріалів, що горять.

Для перевірки складу повітря водолаз заводить у відсік кінець шланга, по якому на поверхні береться повітря на аналіз.

3.157. Під час електрорізання всередині затоплених відсіків за можливості необхідно періодично вентилювати повітрям газові подушки, які створюються під стелею. Перед заварюванням тріщин на паливних цистернах або трубопроводах необхідно видалити з них паливо і заповнити їх водою. За підготовку паливних цистерн і систем до цих робіт відповідає командир корабля. Командир спуску зобов’язаний переконатися в заповненні водою цистерн (трубопроводів), де будуть виконуватися електрозварювальні роботи.

За наявності в цистерні (трубопроводі) пального та газу зварювання і різання забороняються.

Різання або зварювання на сосуді або трубопроводі, що перебуває під тиском, забороняється.

3.158. Під час прорізування отворів у перегородках, бортах або палубах корабля необхідно за можливості попередньо з’ясувати, що перебуває в суміжному відсіку, щоб уникнути вибухів газів, що накопичилися там, або боєприпасів.

У разі, коли є небезпека вибуху танкера і відсіків наливних судів, бункери, цистерни та інші ємності, де проводяться роботи, можуть заповнюватися інертними газами, водою тощо.

3.159. Застосування електрокисневого способу різання в напівзатоплених ємностях і відсіках забороняється.

3.160. Під час проведення водолазних робіт із застосуванням плазмового різання повинно бути вжито додаткових заходів щодо електробезпечності водолаза:

роботи повинні виконуватися у водолазному спорядженні із шоломом, що має спеціальне електроізоляційне покриття або виготовленому з діелектричного матеріалу;

на голову водолаза повинен бути надітий м’який ізолюючий (поролоновий) підшоломник.

3.161. У разі повідомлення від водолаза-зварювальника про те, що він відчуває хоча б найменші ознаки проходження електричного струму через його тіло, варто негайно вимкнути струм, підняти водолаза на поверхню та усунути причини, що викликали проходження струму через тіло водолаза.

3.162. У разі пошкодження сорочки (гідрокомбінезона) або шолома в процесі виконання робіт під водою і потрапляння води усередину водолазного спорядження необхідно негайно вимкнути електричний струм, підняти водолаза на поверхню і замінити пошкоджену частину спорядження.

3.163. У випадку ураження водолаза-зварника електричним струмом варто негайно підняти його на поверхню, швидко зняти з нього спорядження (за потреби розрізати водолазну сорочку або гідрокомбінезон) і до приходу лікаря надати потерпілому першу медичну допомогу.

3.164. Інженерна розвідка водних перешкод з метою обладнання на них десантних, поромних та мостових переправ проводиться інженерно-розвідувальними дозорами (далі - ІРД), які включаються до складу загальновійськової розвідки або діють самостійно.

3.165. Для перевірки водних перешкод на наявність підводних загороджень та уточнення стану дна до складу ІРД включаються сапери-розвідники для ведення розвідки на глибині до 1,5 м, а на глибину більше 1,5 м та в умовах бойової обстановки, коли розвідка з поверхні води не можлива, - водолази-розвідники.

Перевірка берегів та прибережних ділянок дна водної перешкоди на наявність загороджень водолазно-розвідувальним дозором виконується двома способами.

3.166. Перший спосіб (мал. 47а): водолаз-розвідник, який працює з міношукачем, робить човникові рухи, рухаючись від зрізу води до фарватеру на глибину 1,8-2 м та назад. Команди про напрямок руху подаються по сигнальному кінцю водолазом, що забезпечує. Міни, які будуть знайдені водолазом, відмічаються буйками.

Перший спосіб застосовується у випадках, коли:

необхідно швидко забезпечити переправу плаваючих засобів;

уклін дна прибережних ділянок такий, що глибина 1,8-2 м починається на відстані не більше 20 м від зрізу води.

3.167. Другий спосіб (мал. 47б): розвідка організовується в такій самій послідовності, що і за першого способу, з тією тільки різницею, що водолаз-розвідник рухається паралельно зрізу води, починаючи пошук мін з берега.

3.168. Результати розвідки у разі виявлення загороджень терміново доповідають командиру ІРД, залежно від рішення якого ІРД або продовжує роботу, або приступає до розвідки нової ділянки водної перешкоди. Розвідка водних перешкод для обладнання переправ проводиться з плавзасобів або з підводного положення.

3.169. Дії розвідувально-водолазного відділення з використанням плавзасобу для організації і проведення розвідки переправ та переправи танків під водою організовують таким чином: старший групи обирає місце розвідки за зовнішніми ознаками та попередніми розвідувальними даними, або по карті і дає команду про початок розвідки.

Номери 2, 3, 4 проводять робочу перевірку водолазного спорядження. Номери 5 та 6 допомагають їм, а надалі забезпечують їх роботу під водою. Коли номер 2 та номер 5, що забезпечує, готові, вони приступають до розвідки прибережної ділянки річки на глибину до 2 м одним із способів, показаних на малюнку 48. Номер 7 приступає до розвідки берегової смуги річки.

Номери 1, 3, 4, 6, 8, 9, 10, 11 сідають на плавзасіб і переправляються на протилежний берег, де номери 3, 6 та 8 діють аналогічно номерам 2, 5, 7.

Номер 1 та 9 визначають ширину водної перешкоди, характер ґрунту, швидкість течії, глибину водної перешкоди та інші дані щодо характеру водної перешкоди. Номер 4 - водолаз, що страхує, також може обстежити водну перешкоду або характер перепон, які були визначені за допомогою ехолоту типу ІРЕЛ (або ехолоту іншої модифікації).

Після закінчення розвідки прибережної частини річки на наявність мін та загороджень водолаз-розвідник (номер 2), використовуючи ручний пенетрометр, визначає прохідність дна на цих глибинах, після чого сапер-розвідник (номер 7), використовуючи гирьовий ударник та водолазний кренометр-кутомір, визначає прохідність вихідного берега та його уклін. Одночасно з водолазом-розвідником (номер 2) сапери-розвідники (номери 8, 9) перевіряють ступінь зараженості місця обладнання переправи, після чого приступають до знешкодження виявлених мін або перешкод під водою вибуховим електричним способом та позначають створи.

Мал. 47. Схема розвідки прибережної ділянки річки на наявність мін:

а - розвідка від зрізу річки до фарватеру; б - розвідка паралельно зрізу води:

1 - створні віхи межі ділянки; 2 - буйки, які визначають межі ділянки; 3 - водолаз-розвідник з міношукачем; 4 - сигнальний кінець; 5 - водолаз, що забезпечує; 6 - зріз води; 7 - напрямок руху водолаза-розвідника.

Після закінчення розвідки водної перешкоди командир ІРД заповнює картку інженерної розвідки (мал. 48). У разі виявлення загороджень водолази-розвідники та сапери-розвідники негайно доповідають командиру ІРД і відповідно до прийнятого рішення проводять розвідку нової ділянки водної перешкоди.

3.170. Склад та матеріальне забезпечення ІРД під час проведення інженерної розвідки водних перешкод з метою обладнання на них десантних, поромних та мостових переправ визначається окремо відповідно до конкретної задачі, яка стоїть перед ІРД.

3.171. На розвідку однієї траси для переправи танків під водою необхідно до однієї години. За наявності та використання спецмашин склад ІРД буде іншим. У цьому випадку відпадає потреба призначення спеціальних засобів, спрощуються способи дій та значно скорочується час для ведення розвідки.

3.172. Під час розвідки річки без засобів пересування або коли неможливо провести розвідку із застосуванням плавзасобів у разі стикання з противником (мал. 49) по лівій та правій межі ділянки, де проводиться розвідка, прокладаються ходові кінці з мітками з матеріалу (відмітками) через кожні 5 м.

Командир відділення та розвідники-водолази номери (1, 2, 3, 4) з’єднуються між собою з’єднувальним кінцем з інтервалом 10 м і рухаються до водної перешкоди. Занурившись на глибину 1,2-2 м, водолази зупиняються та перевіряють своє спорядження на герметичність, працездатність приладів розвідки і надійність зв’язку з берегом.

Командир відділення закріплює з’єднувальні кінці до ходових тросів. Потім за командою командира відділення всі розвідники-водолази починають рух у заданому напрямку, оглядаючи та перевіряючи кожний свою смугу міношукачем або металевим щупом.

Мал. 48. Картка інженерної розвідки переправи танків під водою

В місцях відміток на ходових кінцях командир відділення та кінцевий водолаз (номер 4) зупиняються і подають встановлений сигнал ударами металевих предметів один об одного, за яким водолази проводять замір глибини глибиноміром та записують її в підводний водолазний планшет, а номери 2 та 3, крім того, визначають щільність ґрунту динамічним щільноміром.

При підході до протилежного берега на глибину 1,5-2 м всі водолази пересуваються по з’єднувальному кінцю на 5 м вбік течії та проводять розвідку в протилежному напрямку у послідовності, описаній раніше. Номер 5 водолаз, що страхує, а номери 7 та 8 займають оборону і спостерігають за противником. Номер 6 підтримує зв’язок.

3.173. В тилу противника організація розвідки водної перешкоди для переправи танків під водою (мал. 50) проводиться в такій послідовності:

намічається напрямок руху водолазів та проводиться розвідка берега на наявність мінно-вибухових загороджень. Перша зміна розвідників-водолазів (номери 1, 2) за допомогою другої зміни (номери 3, 4) готується до спуску.

З’єднавшись між собою кінцем довжиною 2-3 м, потай підходять до місця занурення, проводять перевірку водолазного спорядження на герметичність та виходять на намічену трасу, відзначаючи своє місцезнаходження буйком.

Момент виходу їх під водою на трасу сповіщається командиром відділення умовним сигналом (ударом по балону у воді). За цим сигналом водолаз-розвідник (номер 1) (старший) зупиняється, перевіряє видимість азимутної шкали під водою, визначає напрямок руху та, впевнившись у можливості подальшого продовження руху за компасом, заміряє і записує через кожні 5 м руху глибину на трасі, що розвідується.

Мал. 49. Схема розвідки траси руху танків групою водолазів-розвідників:

№ 1 - командир розвідувальної групи; № 2, 3, 4, 5 - водолази-розвідники;

№ 6 - телефоніст; № 7, 8 - спостерігачі.

1 - заанкерний ходовий трос; 2 - з’єднувальний кінець; 3 - телефонний кабель.

Розвідник-водолаз (номер 2), рухаючись за номером 1, визначає прохідність дна водної перешкоди та шляхом огляду перевіряє наявність загороджень і перешкод (ями, каміння, великі коріння тощо).

В момент досягнення протилежного берега водолаз-розвідник (номер 1) подає встановлений сигнал (вночі - ліхтарем) для засікання місця виходу спостерігачем з вихідного берега. На протилежному березі визначається крутизна та прохідність берегової частини.

У разі наявності на протилежному березі противника водолази-розвідники, не доходячи до берегу на глибину 1,5-2 м, спускаються вниз за течією на 20-30 м та, взявши зворотній азимут, повертаються до вихідного берега за новим напрямком.

Розвідники-водолази (номери 3, 4) обирають місце, з якого добре видно ділянку водної перешкоди, що розвідується, маскуються та ведуть спостереження за поверхнею води і противником.

Водолаз-розвідник (номер 4) за допомогою далекоміра визначає ширину водної перешкоди, а номер 3, одержавши сигнал від номерів 1, 2 про вихід на протилежний берег, визначає істинний азимут напрямку.

У разі використаня розвідниками-водолазами засобів пересування під водою необхідно враховувати знос, для чого залежно від швидкості течії та швидкості засобу пересування обирається кут випередження. Рух проводиться біля дна водної перешкоди із зупинками для проведення замірів та записування результатів розвідки.

Розвідник-водолаз номер 1 визначає глибину річки, а номер 2 -прохідність дна.

В момент досягнення протилежного берега засіб пересування зупиняється та закріплюється у воді, а водолази ведуть розвідку берега та прибережної частини. Для більш точного визначення профілю дна річки необхідно зробити 2-3 проходи поперек річки на протилежний берег та назад.

Одержані водолазами-розвідниками дані обробляються командиром розвідувальної групи, місце переправи прив’язується до орієнтирів на карті.

Мал. 50. Організація розвідки з виходом водолазів-розвідників на протилежний берег:

№ 1, № 2 - водолази-розвідники першої зміни; № 3, № 4 - водолази-розвідники другої зміни; № 5 - розвідник для охорони та зв’язку.

3.174. Безпосередньо контроль за виконанням вимог цієї Інструкції здійснюють штатні водолазні спеціалісти.

За відсутності в організації штатних водолазних спеціалістів контроль за виконанням цієї Інструкції покладається щорічно наказом командира організації на особу, що має водолазну кваліфікацію та здала іспит ВКК на допуск до керівництва водолазними спусками.

4. Організація контролю за дотримання вимог заходів безпеки праці під час виконання водолазних спусків та робіт

4.1. Контроль за станом підготовки водолазів, виконання вимог цієї Інструкції, інших керівних нормативних документів із забезпечення безпеки проведення водолазних спусків і робіт здійснюється:

начальником інженерних військ - начальником управління Командування Сил підтримки ЗС України;

{Абзац другий пункту 4.1 розділу II із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства оборони № 183 від 03.04.2023 }

начальником ПРС ВМС ЗС України;

керівним складом військових частин (з’єднань), організацій, що виконують водолазні спуски і роботи;

керівником водолазних робіт (під час виконання спусків і робіт);

ВКК.

4.2. Медичне забезпечення водолазів здійснюють штатні лікарі спеціальної фізіології в обсязі вимог цієї Інструкції.

За відсутності на кораблі і в організації ЗС України штатного лікаря спеціальної фізіології ці обов’язки наказом командира щорічно покладаються на іншу особу з числа медичного персоналу, що здала іспит ВКК на допуск до медичного забезпечення водолазних спусків і робіт.

4.3. Особи, зазначені в п. 4.1 цієї глави, зобов’язані здійснювати перевірки кораблів і організацій ЗС України з питань підготовки водолазного складу в обсязі вимог цієї Інструкції.

Результати перевірок записуються до Журналу водолазних робіт (додаток 1) та вахтовий журнал корабля із зазначенням строків усунення виявлених недоліків і доповідаються командиру корабля і організації ЗС України.

Особа, що здійснює перевірку, зобов’язана заборонити водолазні спуски за наявності недоліків у їх організації, в утриманні водолазної техніки та у разі незадовільних знань водолазів відповідно до вимог щодо присвоєння водолазної кваліфікації.

4.4. Контроль за дотриманням вимог цієї Інструкції, інших керівних нормативних документів із забезпечення безпеки водолазних спусків і робіт, покладаються на командира корабля і організації ЗС України, що використовують ці станції (водолазів).

4.5. Командири що мають у своєму підпорядкуванні водолазів, відповідають за:

підготовленість командирів (капітанів) і їх старших помічників до керівництва водолазними роботами, а відповідних спеціалістів організації до керівництва водолазними спусками та їх медичним забезпеченням.

укомплектованість організацій водолазною технікою та майном, відповідно до норм постачання, їх стан і готовність до використання;

обладнання, утримання полігонів підготовки і тренування водолазів;

готовність водолазів до виконання водолазних робіт і надання допомоги аварійному водолазу;

виконання діючих норм готовності, щорічних нормо-годин роботи під водою (кількості спусків) водолазів і операторів твердих водолазних пристроїв;

дотримання вимог цієї Інструкції, правильну організацію та безпеку проведення водолазних спусків і робіт.

4.6. Контроль за своєчасним технічним оглядом об’єктів водолазної техніки, технічною справністю і метрологічною готовністю засобів виміру покладається наказом по кораблю і організації ЗС України на особи з числа інженерно-технічного персоналу.

4.7. За загальну організацію та забезпечення безпеки відповідно до вимог цієї Інструкції в процесі виконання водолазних робіт відповідає керівник водолазних робіт.

4.8. За дотримання вимог цієї Інструкції, інших документів щодо забезпечення безпеки водолазних спусків і робіт під час водолазного спуску відповідає командир спуску.

4.9. За порушення цієї Інструкції особи відповідають в установленому законодавством порядку.

4.10. Для вдосконалення рівня підготовки з водолазної справи, підвищення організації та безпеки проведення водолазних спусків і робіт на кораблях і організаціях ЗС України проводяться перевірки з водолазної підготовки.

Організація, порядок і методика перевірки водолазної підготовки передбачені алгоритмом дій з перевірки водолазної підготовки на кораблях і організаціях ЗС України (додаток 26).

4.11. Аварійні випадки з водолазами підлягають розслідуванню, обліку та аналізу з метою всебічного вивчення обставин і причин виникнення, аналіз недоліків і розробки заходів щодо їх подальшого запобігання.

4.12. Дезінфекція водолазного спорядження та засобів забезпечення водолазних спусків здійснюється з метою попередження інфекційних і шкірних захворювань у водолазів, а також для видалення забруднень у таких випадках:

після одержання зі складів або з інших підприємств, організацій перед використанням;

після щорічної повної перевірки;

у разі забруднення і після ремонту в процесі експлуатації;

з появою інфекційних захворювань у водолазів, що користувалися спорядженням;

перед кожним спуском під воду;

періодично, через установлену кількість спусків у процесі експлуатації.

4.13. Для дезінфекції водолазного спорядження, засобів забезпечення водолазних спусків використовується етиловий ректифікований спирт за нормами витрат спирту на дезінфекцію водолазного спорядження і засобів забезпечення, періодичність дезінфекції (додаток 27).

Використання для дезінфекції інших сортів спирту або інших дезінфекційних засобів забороняється.

4.14. Вузли та деталі водолазного спорядження, що підлягають дезінфекції, ретельно очищають, обмивають кип’яченою водою, охолодженою до температури 40-50 ° С, насухо протирають чистим ганчір’ям. Для кращого очищення використовується вода спочатку мильна, потім чиста.

Дезінфекція дихальних мішків, регенеративних патронів, дихальних автоматів, редукторів, шлангів, трубопроводів тощо проводиться шляхом заливання спирту.

Дезінфекція шоломів, масок, напівмасок, загубників, фланців і підкомірців сорочок тощо здійснюється протиранням тампонами, змоченими в спирті.

Тампони виготовляють із чистого ганчір’я або марлі. Застосовувати гігроскопічну вату для виготовлення тампонів під час дезінфікування спорядження забороняється.

Вузли та деталі водолазного спорядження і засобів забезпечення водолазних спусків, які дезінфікуються заливанням спирту, після дезінфекції повинні бути продуті повітрям і ретельно просушені, а ті, що дезінфікуються протиранням, - протерті чистими сухими тампонами. Після дезінфекції на вузлах і деталях не повинно бути обривів ганчір’я або марлі.

4.15. Після спусків у воду, забруднену господарсько-побутовими стоками, водолазну сорочку, гідрокомбінезон, дихальний апарат, шланги та інші частини водолазного спорядження, засобів забезпечення водолазних спусків варто обмити чистою водою з милом, потім протерти або обмити 0,5% розчином хлорного вапна, чистою водою і потім протерти.

4.16. Дезінфекцію шлангової лінії роблять без її розбирання таким чином: обмивають кип’яченою водою, охолодженою до температури 40-50 ° С, продувають повітрям, потім промивають спиртом і знову водою, після чого знову продувають повітрям. Вільні штуцери шлангів обв’язують чистим ганчір’ям.

4.17. Клапанну коробку розбирають, промивають кип’яченою водою, охолодженою до температури 40-50 ° С, протирають ганчір’ям і тампоном, змоченим у спирті. При збиранні необхідно стежити, щоб на хрестовині, сідлі клапана і на самому клапані не залишилися сліди ганчір’я або марлі, які можуть порушити герметичність клапанів.

4.18. Трубки вдиху та видиху, дихальний мішок промивають кип’яченою водою, після чого дезінфікують спиртом шляхом заливання його всередину і рівномірно розподіляють по внутрішній поверхні.

Після обробки спиртом трубки і дихальний мішок промивають кип’яченою водою та просушують.

4.19. Дихальний апарат, редуктор, механізм подачі кисню, вентиль, пускач, відсікач, механізм подачі, автомат промивання, перемикач тощо розбирають, деталі промивають спиртом і просушують.

4.20. Інжекторний пристрій від’єднують, промивають дифузор спиртом і потім просушують. Під час промивання дифузора використовують м’яку щітку, що виключає пошкодження сопла.

4.21. Регенеративні патрони промивають прісною водою, просушують і дезінфікують спиртом, заливаючи його всередину і рівномірно розподіляючи по внутрішній поверхні. Залишки спирту видаляють і коробки (патрони) просушують.

4.22. Пульт подачі газу (пульт керування) знежирюють спиртом, для чого від пульта від’єднують водолазні шланги і закривають запірні вентилі, знімають манометри високого та низького тиску, у трубопроводи заливають спирт і залишають пульт у такому положенні на 10-15 хвилин. Після цього відкривають запірні вентилі, продувають всі магістралі киснем, азотом або киснево-гелієвою сумішшю.

4.23. Повітряні, киснево-гелієві та повітряно-гелієві магістралі водолазних комплексів знежирюють спиртом. Для цього магістралі, які можливо зняти, знімають, один кінець заглушують і заливають магістраль спиртом. На магістралях, які зняти не можна, заглушують всі отвори, через які можливий витік спирту, і заливають у магістраль спирт. У такому положенні магістралі витримують 10-15 хвилин, після чого заглушки знімають і магістралі продувають повітрям або киснево-гелієвою сумішшю.

4.24. Повітряні балони дезінфікують луженням. У зняті зі штатних місць балони заливають розчинену в гарячій воді каустичну соду (200 г лугу КОН на 10 л води). Для кращого очищення внутрішньої поверхні балон з розчином кілька разів перекочують, після чого лужний розчин з балона виливають, промивають двічі гарячою прісною водою, продувають стисненим повітрям, установлюють балон на місце. За наявності корозії на внутрішніх стінках балона в нього під час луження засипають дрібну металеву стружку. Якщо балон зняти зі штатного місця неможливо, його лужать, пропарюють, промивають чистою водою та продувають повітрям на місці.

4.25. Трубопроводи високого і низького тиску водолазних дихальних апаратів знімають, один кінець заглушують і заливають спиртом. У такому положенні трубопровід витримують протягом 10-15 хвилин, після чого заглушки знімають і продувають киснево-гелієвою сумішшю.

4.26. Водолазна вовняна білизна, утеплювачі та предмети теплого одягу, що одягають водолази під час спусків під воду, повинні пратися не рідше ніж через 16 спусків. У разі виникнення у водолазів інфекційних і шкірних захворювань водолазна вовняна білизна, поролонові утеплювачі, предмети теплого одягу, костюми електро- і водообігріву здають на дезінфекцію.

4.27. Щороку під час повної перевірки водолазних помп промивають канали їхнього фундаменту і приймача повітря спочатку лужним розчином (5-6 г лугу на 1 л води), потім кип’яченою прісною водою, охолодженою до температури 40-50 ° С, після чого їх просушують.

4.28. У разі забруднення відсіків декомпресійних барокамер їх дезінфікують мильним розчином з наступним обмиванням поверхонь прісною водою температурою 40-50 ° С.

5. Порядок утримання водолазної техніки та спорядження

5.1. Безпека водолазних спусків залежить насамперед від справності водолазного спорядження і засобів забезпечення спусків, що у свою чергу забезпечується правильною експлуатацією і належним доглядом. Неприпустиме навіть мінімальне порушення правил експлуатації водолазної техніки, оскільки це може призвести до нещасних випадків.

Після робіт під водою водолазне спорядження повинно бути приведене в робочий стан, зберігатися в зібраному вигляді на відведених для цього місцях.

5.2. На кораблях і організаціях ЗС України, що мають водолазів і обладнані постами для спусків, водолазне спорядження повинне утримуватися в приміщенні водолазного поста. Приміщення повинне мати зручний вихід на палубу до місця спуску водолазів за борт, бути сухим, опалюваним, забезпечувати розміщення в ньому водолазного спорядження та інструменту, необхідних для ведення водолазних робіт, а також забезпечувати можливість вдягання спорядження на водолазів, що готуються до спуску.

5.3. Під час обладнання водолазного поста в холодну пору року для розташування водолазного спорядження і засобів забезпечення має бути споруджено опалюване приміщення, а якщо це неможливо - брезентовий намет. Якщо пост спуску водолазів розташований на плавзасобі, де немає можливості обладнати зачинене приміщення, водолазне майно повинно утримувати в пакувальних ящиках або в мішках, що не намокають, та в сумках.

5.4. Зберігати в приміщенні водолазного поста майно і матеріали, які не належать до водолазної техніки, забороняється.

Допускається зберігання частини водолазного спорядження та обладнання (шланги, шоломи, кабелі телефонного зв’язку, спускові, ходові і сигнальні кінці) на верхній палубі в зачохленому вигляді.

5.5. Водолазне спорядження та обладнання, що зберігається на водолазному посту, повинне бути комплектним, справним і готовим до роботи. Несправне водолазне спорядження, майно та прилади повинні зберігатися окремо від справних і мати маркування "несправне".

Зберігання водолазного спорядження на сховищах, берегових базах військових частин і організацій здійснюється відповідно до правил зберігання рятувального майна.

5.6. Вхід у сховища водолазного майна стороннім особам забороняється. Відповідальні за утримання водолазного майна не повинні допускати забруднення приміщень матеріалами, які можуть привести до пошкодження гумових частин і деталей спорядження.

5.7. Балони з киснем, як правило, зберігаються окремо від балонів з іншими газами і газовими сумішами. У випадку спільного зберігання в одному приміщенні різних газів балони повинні бути розміщені та закріплені за секціями, мати відповідне маркування ("кисень", "гелій", "5% КАГС" тощо).

Балони для стиснених газів з одягнутими захисними ковпаками зберігаються у вертикальному положенні в стійках (стелажах). Балони повинні бути пофарбовані емалевою фарбою встановленого для кожного газу кольору і мати напис відповідно до визначеного кольору і напису на балонах (додаток 28).

5.8. Хімічні речовини, кисневі насоси, контрольно-вимірювальна апаратура та прилади газового аналізу розміщуються і зберігаються в роздільних приміщеннях. На об’єктах, де немає можливості виділити для цієї мети окреме приміщення, робляться відповідні відгородження. Зберігати в зазначених приміщеннях інше обладнання забороняється.

5.9. Для заряджання і розряджання регенеративних патронів дихальних апаратів повинне бути передбачено окреме приміщення, обладнане ванною з системою спуску води, калорифером з вентилятором - для їх просушування, примусовою витяжною вентиляцією - для видалення пилу під час просіювання речовини, шлангом від системи повітря середнього тиску - для продування патронів після заряджання, підведена прісна вода - для промивання регенеративних патронів.

Заряджання і розряджання регенеративних патронів дихальних апаратів можна робити і на відкритому повітрі, просіювати регенеративну речовину при цьому треба з урахуванням напрямку вітру так, щоб пил не потрапляв на відкриті частини тіла.

5.10. Металеві частини спорядження (шоломи, вантажі, калоші) після спусків повинні очищатися від забруднення, промиватися прісною водою та укладатися на свої штатні місця.

Шкіряні вироби і деталі після просушування змазуються технічним вазеліном. Штуцери шлангів обв’язуються чистим дрантям.

Зовнішню поверхню шоломів дозволяється чистити, застосовуючи мазь або рідину для чищення металевих предметів. Застосовувати з цією метою інші засоби (наждачний папір, пісок тощо) забороняється.

5.11. Спускові, ходові і сигнальні кінці після спусків повинні бути просушені, згорнуті в бухти або намотані на котушки, зачохлені або прибрані в закрите приміщення. Інструмент, що використовується для виконання водолазних робіт, протирається дрантям і після просушування змотується та прибирається на штатні місця. Устаткування спуско-піднімальних пристроїв приводиться у вихідне положення і розкріплюється по-похідному.

5.12. Водолазні дихальні апарати після спусків повинні бути промиті прісною водою і просушені. Наліт солей та окису, що з’являється на вузлах, корпусі повинен зніматися під час періодичних оглядів і перевірок дихальних апаратів.

Апарати з відкритою схемою дихання, що зберігаються на водолазному посту, повинні бути заряджені повітрям до робочого тиску. Якщо спуски в них не проводяться тривалий час, їх щомісяця перезаряджають стисненим повітрям.

5.13. Клапанні коробки водолазних дихальних апаратів (дихальні автомати) після спуску повинні бути розібрані, усі деталі, гофровані трубки вдиху та видиху промиті прісною водою, просушені, регенеративні патрони розряджені від хімічної речовини, добре промиті прісною водою, просушені, підготовлені до заряджання.

5.14. Заряджати регенеративні патрони за наявності вологи на внутрішніх поверхнях забороняється.

Запасні регенеративні патрони, призначені для заміни відпрацьованих, після заряджання повинні бути продуті повітрям, їх патрубки (вхідний і вихідний) повинні бути заглушені. Заглушки також установлюються на штуцери вентилів заряджених балонів з киснем і газовими сумішами під час зберігання та транспортування.

5.15. Водолазні дихальні апарати, що перебувають у готовності до використання, повинні бути заряджені, заглушені і покладені на штатні місця. Перезаряджання апаратів здійснюється після їхнього використання, але не рідше одного разу на рік.

5.16. Водолазні шланги після спусків повинні продуватися повітрям, укладатися в бухти на дерев’яних підкладках, на барабани котушок або в кошики і після сушіння зачохлятися.

5.17. Водолазні сорочки і гідрокомбінезони (гідрокостюми) після спусків повинні бути промиті прісною водою, просушені зовні та зсередини, розвішані на вішалках для зберігання. Допускається зберігання водолазних сорочок і гідрокомбінезонів (гідрокостюмів) після просушування в складеному вигляді.

5.18. Теплозахисний одяг водолазів (костюми електро- і водообігріву, комплекти вовняної водолазної білизни, утеплювачі, хутряні носки тощо) повинен зберігатися в рундуках або шафах приміщень водолазного поста (коморі) чистим, добре просушеним.

5.19. Водолазні телефонні станції після закінчення спусків повинні бути відключені від джерел живлення, а на вихідні штепсельні рознімачі накручені заглушки.

У разі тривалого зберігання телефон і мікрофон виймають зі спорядження та укладають у ящики для зберігання телефонного майна.

5.20. Ємності з частково невикористаною регенеративною речовиною і хімічним поглиначем герметизуються, відпрацьована речовина знищується.

Зберігання відпрацьованих регенеративних речовин і хімічних поглиначів забороняється.

5.21. Особи, які відповідають за утримання водолазного майна (поста), повинні контролювати дотримання чистоти та не допускати забруднення його пальним, мастильними та іншими матеріалами, які можуть викликати псування гумовотканинних виробів спорядження, корозію його металевих частин, привести до передчасного зношування.

У приміщення, де зберігається водолазна техніка, доступ осіб, у завідування яких вона не входить, повинен бути виключений.

5.22. Періодичні огляди, перевірки водолазної техніки, водолазного спорядження та майна здійснюються відповідно до інструкцій з їх експлуатації.

6. Дезінфекція, дегазація і дезактивація водолазного спорядження і засобів забезпечення спусків

6.1. Водолазне спорядження дезінфікують з метою попередження інфекційних і шкірних захворювань у водолазів, а також для видалення забруднень:

після отримання зі сховищ;

перед початком експлуатації;

у разі забруднення в процесі експлуатації;

у разі появи інфекційних захворювань у водолазів, що користувалися спорядженням;

перед кожним спуском під воду у разі використання того самого спорядження різними особами.

6.2. Для дезінфекції водолазного спорядження використовується харчовий 96% етиловий спирт-ректифікат, що витрачається за встановленими нормами. Використовувати для дезінфекції будь-які інші дезінфекційні засоби, у тому числі спирт-сирець і денатурат, забороняється.

6.3. Водолазні шоломи обмивають усередині мильною водою, протирають полотняною ганчіркою, а потім марлею, змоченою спиртом. Обтирати шолом гігроскопічною ватою, волокна якої можуть залишатися на стінках шолома або потрапити до головного клапана, забороняється.

6.4. Водолазна сорочка у випадку замокання з внутрішньої сторони вивертається, миється прісною водою і просушується. У випадку забруднення внутрішньої поверхні водолазна сорочка вивертається, миється мильною водою, а потім просушується. Внутрішня поверхня гумового фланця протирається марлею, змоченою спиртом, після вдягання сорочки на водолаза.

6.5. Водолазні шланги дезінфікують з метою усунення тальку, сірки, пилу і домішок мастила. Дезінфекції підлягають одночасно всі коліна зібраної лінії шланга водолазної станції. Водолазні шланги дезінфікують у такому порядку: промивають кип’яченою водою температурою 40-50 ° С; продувають повітрям; потім промивають спиртом; після чого знову промивають охолодженою водою і продувають повітрям. Кінці лінії шлангів закривають чистою ганчіркою.

6.6. Гідрокомбінезони у випадку забруднення внутрішньої поверхні вивертають, обмивають мильною водою, потім прісною і просушують. Шоломи гідрокомбінезона із загубником або напівмаскою обмивають кип’яченою водою 40-50 ° С і просушують, а перед спуском обтирають марлею, змоченою спиртом.

6.7. Клапанну коробку розбирають, промивають кип’яченою водою температурою 40-50 ° С, протирають ганчіркою і дезінфікують спиртом. Під час складання необхідно стежити за тим, щоб на деталях не залишилися шматки ганчірки або марлі, що можуть порушити герметичність клапанів.

6.8. Трубки вдиху і видиху промивають кип’яченою водою температурою 40-50 ° С не менше двох разів, після чого дезінфікують спиртом. Спирт заливають усередину і рівномірно розподіляють по внутрішній поверхні трубок. Після оброблення спиртом трубки промивають водою і просушують.

6.9. Дихальний мішок промивають кип’яченою водою температурою 40-50 ° С не менше двох разів, після чого дезінфікують спиртом. Спирт заливається усередину мішка і рівномірно розподіляється по внутрішній поверхні. Після оброблення спиртом мішок промивають водою і просушують. Легеневий автомат розбирають, деталі його промивають спочатку водою, а потім спиртом, просушують і встановлюють на місце. Редуктори, вентилі основної і резервної подачі розбирають, деталі промивають спиртом і просушують. У внутрішню порожнину корпусу заливають спирт і промивають її, після чого просушують і роблять складання механізму. Кисневі вентилі обезжирюють після виправлення вентиля, пов’язаного з його розбиранням. Вентиль розбирається, деталі його промивають спиртом і встановлюють на місце. Регенеративні коробки і патрони промивають у прісній воді та просушують, після цього за наявності інфекційних захворювань протирають внутрішні поверхні марлею, змоченою спиртом.

6.10. Водолазна вовняна білизна і предмети теплого одягу, що одягають водолази під час спусків під воду, повинні періодично пратися. У разі появи у водолазів інфекційних та шкіряних захворювань водолазна вовняна білизна, предмети теплого одягу і поролонові костюми здаються на дезінфекцію.

6.11. Повітряні балони компресорних водолазних станцій, сховища повітря рекомпресійних камер один раз на рік підлягають огляду (номер1). Забруднені відсіки декомпресійних камер дезінфікують мильним розчином із наступним обмиванням поверхонь прісною водою, нагрітою до температури 40-50 ° С.

6.12. Під час спусків в умовах хімічного або радіоактивного зараження води і повітря водолазне спорядження та засоби забезпечення спусків піддаються забрудненню хімічними і радіоактивними продуктами та можуть тривалий час залишатися джерелом зараження. Тому під час водолазних робіт і після їх закінчення водолази проводять повну або часткову дегазацію і дезактивацію забруднених частин водолазного спорядження і засобів забезпечення спусків під керівництвом спеціаліста військ радіаційно-хімічної безпеки.

6.13. Часткова дегазація і дезактивація проводяться під час кожного виходу водолаза з води видаленням основної маси отруйних і радіоактивних речовин із зовнішніх поверхонь частин спорядження і засобів забезпечення спусків з метою повторного використання цього спорядження. З водолаза, що вийшов із води, знімають спорядження і старанно оглядають. У разі виявлення на ньому масляних плям перевіряють, чи немає в них отруйних речовин. Якщо в них виявляться отруйні речовини, проводять дегазацію тампонами з ганчір’я, змоченими у відповідному дегазаторі. За відсутності дегазатора плями видаляють тампонами, змоченими в органічних розчинниках (дихлоретані, бензині, гасі тощо), із наступним обмиванням обробленого місця водою. Якщо плям не виявлено, то спорядження обмивають чистою водою.

6.14. Дезактивація проводиться обмиванням водолазного спорядження і засобів забезпечення спусків незараженою водою з пожежного шланга або з цебер із застосуванням мочалок або щіток із наступним обробленням дезактивуючими розчинами.

6.15. Водолазні шланги, кабелі, сигнальні кінці дегазують і дезактивують в міру їхнього вибирання з води під час підйому водолаза. Водолазні сорочки перед початком дегазації і дезактивації попередньо з’єднують із шоломами, а скафандри підвішують.

6.16. Повні дегазація і дезактивація водолазного спорядження та засобів забезпечення спусків проводяться після закінчення водолазних спусків на спеціально відведеній ділянці після виходу із зараженого району. Особовий склад, що залучається до проведення повної дегазації і дезактивації, повинен бути в засобах індивідуального захисту та виконувати загальні правила безпеки дегазаційних і дезактиваційних робіт. Спорядження і засоби забезпечення спусків розташовують так, щоб усі поверхні були легко доступними для оброблення. Для запобігання потраплянню зараженої води на внутрішню поверхню водолазної сорочки її з’єднують із шоломом, апендикс гідрокомбінезона заджгутовують, клапани закривають, штуцери заглушують, а регенеративні патрони закривають заглушками. Оброблення проводиться дегазуючими і дезактивуючими розчинами з одночасним протиранням щітками. Особливо старанно протирають шви сорочок, гідрокомбінезонів і поглиблення в металевих частинах спорядження. Після оброблення розчини змивають знезараженою водою.

6.17. Повна дезактивація перевіряється дозиметристом підрозділу радіохімічного захисту. Якщо зниження ступеня зараженості не доведено до встановлених норм, то дезактивацію проводять повторно. Якщо повторна дезактивація не дає необхідних результатів, частини водолазного спорядження і засоби забезпечення спусків розташовують у відведених місцях збереження для природного зниження ступеня радіоактивної зараженості.

ІІІ. Медичне забезпечення водолазних спусків та робіт

1. Права та обов’язки лікарів спеціальної фізіології

1.1. Вимоги цієї Інструкції обов’язкові для штатних лікарів спеціальної фізіології та осіб, що здійснюють медичне забезпечення водолазних спусків відповідно до кваліфікаційних вимог і функціональних обов’язків.

1.2. В ЗС України медичне забезпечення водолазних спусків та робіт, а також водолазів в період між водолазними спусками та роботами, покладається на штатних лікарів спеціальної фізіології. За відсутності штатного лікаря спеціальної фізіології наказом командира корабля і організації ЗС України медичне забезпечення водолазних спусків та робіт може бути покладене на лікаря загальної практики (або іншої спеціальності), фельдшера, які пройшли відповідну підготовку зі спеціальної фізіології. Медичне забезпечення експериментальних і навчальних водолазних спусків на кораблях і в організаціях ЗС України покладається тільки на штатних лікарів спеціальної фізіології.

1.3. Лікарі спеціальної фізіології мають право забезпечувати усі види водолазних спусків та робіт на будь-які глибини. Лікарі загальної практики (або іншої спеціальності), фельдшери мають право забезпечувати водолазні спуски та роботи на глибини до 60 м (крім експериментальних і навчальних водолазних спусків).

Лікарем спеціальної фізіології є лікар, який обіймає штатну посаду "лікар спеціальної фізіології", пройшов спеціалізацію або курси тематичного вдосконалення за циклом "спеціальна фізіологія" у відповідному вищому медичному навчальному закладі та здав залік ВКК. Лікарі загальної практики (або іншої спеціальності), фельдшери, які залучаються до медичного забезпечення водолазних спусків та робіт, також повинні пройти спеціалізацію або курси тематичного вдосконалення за циклом "спеціальна фізіологія" у відповідному вищому начальному закладі та здати залік ВКК. Їх допуск до самостійного забезпечення водолазних спусків та робіт оформляється наказом командира корабля і організації ЗС України після проходження відповідної підготовки зі спеціальної фізіології та отримання акта ВКК.

1.4. Штатна посада лікаря спеціальної фізіології прирівнюється до штатної водолазної посади, тому що передбачає необхідність щомісячної обов’язкової участі у тренувальних спусках у водолазних барокамерах. Регулярне (щомісячне) проведення тренувальних спусків в барокамері зумовлено необхідністю підтримки лікарями спеціальної фізіології стійкості до наркотичного впливу азоту та постійної тренованості з надання допомоги захворілому водолазу. Обов’язкова норма годин тренувальних спусків у водолазній барокамері для штатних лікарів спеціальної фізіології - 40 годин на рік.

Лікарі спеціальної фізіології, а також особи, що залучаються до медичного забезпечення водолазних спусків та робіт, за висновком ВКК по огляду водолазів повинні бути придатними за станом здоров’я до перебування у водолазних барокамерах під тиском до 1 мПа (10 кгс/см - 2 або 100 мм вод.ст.).

1.5. Штатні лікарі спеціальної фізіології повинні проходити ВЛК по огляду водолазів щороку, а інші особи, що залучаються до медичного забезпечення водолазних спусків та робіт, безпосередньо перед здачею заліку ВКК на допуск до медичного забезпечення водолазних спусків та робіт.

1.6. Щороку штатні лікарі спеціальної фізіології та інші особи, вказані в пунктах 1.2 та 1.3 цієї глави здають залік ВКК на допуск до медичного забезпечення водолазних спусків та робіт. У допуску обов’язково вказуються: глибини забезпечення (20, 45, 60 м або гранична глибина), типи водолазного спорядження, види спусків та робіт.

1.7. Для більш ретельного вивчення умов водолазної праці і подальшого вдосконалення питань медичного забезпечення водолазних спусків та робіт лікарям спеціальної фізіології рекомендується проходити додаткове навчання та отримувати водолазну кваліфікацію, мати допуск та періодично брати участь у спусках під воду у всіх типах водолазного спорядження (за можливості, також і в жорстких водолазних пристроях). Командири кораблів і організацій ЗС України зобов’язані сприяти лікарям спеціальної фізіології в отриманні і вдосконаленні ними водолазної кваліфікації.

1.8. Офіцери медичної служби, які обіймають штатні посади лікарів спеціальної фізіології та виконали встановлені щорічні нормо-години тренувальних спусків у барокамері, мають право на додаткову відпустку відповідно до діючого законодавства.

1.9. Медичне забезпечення водолазних спусків та робіт у ЗС України включає проведення загальних і спеціальних медичних заходів. Загальні медичні заходи проводяться відповідно до вимог цієї Інструкції та Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджено наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 (із змінами).

Спеціальні медичні заходи, обумовлені особливостями водолазної праці, проводяться відповідно до вимог цього розділу. Ці заходи включають:

медичне забезпечення водолазних спусків;

медичне забезпечення водолазів у період між водолазними спусками.

2. Медичне забезпечення водолазних спусків та робіт на малі і середні глибини

2.1. Медичне забезпечення водолазних спусків та робіт на малі і середні глибини включає:

медичний огляд та опитування водолазів щодо скарг на стан здоров’я перед спуском;

контроль за приготуванням дихальних газових сумішей;

проведення аналізів повітря, дихальних газових сумішей, регенеративних і поглинальних речовин;

санітарно-гігієнічний контроль за підготовкою і використанням водолазного спорядження, жорстких водолазних пристроїв і барокамер;

контроль за самопочуттям водолазів під час роботи під водою;

вибір режимів декомпресії і контроль за їх проведенням;

надання медичної допомоги водолазам та їх лікування у разі захворювань і травм;

контроль за встановленим режимом праці і відпочинку водолазів;

облік і звітність щодо професійних захворювань водолазів.

2.2. Результати медичного огляду та опитування водолазів щодо скарг на стан здоров’я заносяться у Контрольний аркуш опитування та медичного огляду водолазів перед початком водолазних спусків (додаток 29) та графу 16 Журналу водолазних робіт (додаток 1) у вигляді записів: "Допущений" або "Не допущений внаслідок ... (вказується причина)".

Протипоказаннями до водолазних спусків є:

скарги на стан здоров’я;

відмова водолаза від спуску (з будь-яких причин);

незадовільний морально-психологічний стан, нервово-психічне збудження;

ознаки алкогольного сп’яніння, впливу наркотичних, психотропних речовин та їх наслідки.

За наявності скарг на стан здоров’я водолази направляются на огляд лікаря спеціальної фізіології (лікаря військової частини) для вирішення питання про допуск до подальших спусків або обстеження та лікування. Крім того, водолазів не допускають до спусків, якщо немає висновку ВЛК по огляду водолазів на поточний рік в медичній книжці водолаза Збройних Сил України (додаток 30).

2.3. Після перенесених професійних водолазних захворювань, що закінчилися повним одужанням, лікар спеціальної фізіології на підставі результатів спостережень і консультацій звільняє водолаза від спусків під воду (рахуючи з дня закінчення лікувальної рекомпресії або інших лікувальних заходів, що проводилися під час захворювання) на такі строки:

отруєння киснем, вуглекислим і вихлопними газами - 7 діб;

декомпресійна хвороба легкої форми - 10 діб;

декомпресійна хвороба середньої форми - 15 діб;

декомпресійна хвороба важкої форми - 20 діб.

Після баротравми легенів і декомпресійної хвороби із синдромом Меньєра період звільнення від спусків під воду або придатність до водолазних спусків визначає ВЛК по огляду водолазів.

Після інших захворювань строки звільнення водолаза від спусків під воду встановлює лікар спеціальної фізіології на підставі висновку лікаря-фахівця закладу охорони здоров’я.

2.4. Лікар спеціальної фізіології або інша особа, що здійснює медичне забезпечення водолазного спуску та робіт, повинна стежити за правильним вибором газів і дихальних сумішей залежно від глибини спуску і виду водолазного спорядження. Аналізи повітря, регенеративних і поглинальних речовин проводять відповідно до вимог додатка 17 до цієї Інструкції. Результати аналізу повітря, регенеративних і поглинальних речовин заносять в журнал обліку.

2.5. Санітарно-гігієнічний контроль за підготовкою і використанням водолазного спорядження, жорстких водолазних пристроїв і барокамер включає спостереження за своєчасністю і якістю їх дезінфекції. Контроль за самопочуттям водолазів під час роботи під водою здійснюється шляхом періодичних (не рідше ніж через 4-5 хвилин) запитів про самопочуття по телефону або сигнальному кінцю. У разі поганого самопочуття водолаза або за відсутності відповіді на черговий запит про самопочуття повинні негайно вживатися всі необхідні заходи з надання допомоги водолазові.

2.6. Режим декомпресії обирають окремо для кожного спуску водолаза (водолазів) відповідно до таблиці режимів декомпресії водолазів після спусків на малі і середні глибини та правила їх застосування (додаток 31). В процесі декомпресії точність утримання глибини (тиску) повинна бути не менше ±0,5 м. Якщо водолаз під час підйому за режимом декомпресії пропустить першу зупинку, його необхідно щонайшвидше (протягом 3 хвилин) спустити на глибину на 4 м нижче першої зупинки, вказаної в обраному режимі. На цій зупинці водолаза витримують 5 хвилин, а потім проводять декомпресію за продовженим режимом (час підйому, зворотного занурення і перебування на ґрунті на 4 м нижче першої зупинки зараховується як час перебування на ґрунті).

10 м - 4 хвилини; 8 м - 5 хвилин тощо.

2.7. Якщо під час підйому за режимом декомпресії водолаз сплив на поверхню, його необхідно знову спустити на ґрунт, протримати там 5 хвилин, а потім піднімати за продовженим режимом декомпресії відповідно до загального часу перебування водолаза на ґрунті плюс час підйому, спливання на поверхню, зворотного занурення і повторного перебування на ґрунті.

2.8. Під час лікування професійних водолазних захворювань використовується водолазна аптечка відповідно до опису водолазної аптечки (додаток 32). За стан і своєчасне поповнення витрачених матеріалів аптечки відповідає командир водолазного підрозділу, а контроль здійснює начальник медичної служби корабля і організації ЗС України.

2.9. На всіх хворих водолазів оформляють карту обліку водолазного захворювання (додаток 33) в трьох екземплярах. Два примірники картки надсилаються разом з хворим водолазом лікарю спеціальної фізіології, який проводить лікування постраждалого. Заповнення картки проводить особа, що здійснювала медичне забезпечення водолазних спусків. Картка повинна зберігатися у начальника медичної служби корабля і організації ЗС України протягом 5 років.

3. Медичне забезпечення водолазів у період між водолазними спусками та роботами

3.1. Медичне забезпечення водолазів у період між водолазними спусками та роботами включає:

щорічний медичний огляд із записом результатів в медичну книжку водолаза і журнал протоколів ВЛК по огляду водолазів;

щомісячні медичні огляди водолазів;

надання медичної допомоги із записом діагнозу і проведеного лікування в медичну книжку водолаза і амбулаторний журнал;

контроль за режимом праці і відпочинку;

контроль за харчуванням водолазів;

контроль за фізичною підготовкою.

3.2. Контроль за режимом праці і відпочинку водолазів здійснюється за участю лікаря спеціальної фізіології. Лікар бере участь у складанні планів водолазних спусків і щоквартальних перевірок фактичної участі водолазів у водолазних спусках. Режим відпочинку водолазів після перебування під водою наведено в таблиці 22.

Таблиця 22

Режим праці та відпочинку водолазів під час спусків на малі і середні глибини

Глибина спуску, м

Повний відпочинок, годин

Звільнення від важкої роботи, годин

Обов’язковий час перебування після спуску у військовій частині (на кораблі), годин

до спуску

після спуску

до спуску

після спуску

до 20

до 60

1,5

Важкими вважаються вантажні і такелажі роботи, перенесення ваги. Протягом часу, вказаного в графі "Звільнення від важкої роботи", водолази можуть готувати спорядження до спуску і залучатися до забезпечення спусків інших водолазів.

Повним відпочинком водолазів до і після спусків вважається звільнення їх від усіх видів робіт. У цей період допускається тільки медичний огляд. Після добового чергування і нічної вахти водолази протягом 12 годин до спусків не допускаються.

3.3. Після експериментальних водолазних спусків, пов’язаних з випробуваннями нового спорядження, техніки, режимів декомпресії, обов’язковий час перебування водолазів на кораблі і організації ЗС України незалежно від глибини спуску повинен складати одну добу. Тривалість відпочинку водолазів може бути збільшена у разі спусків малотренованих водолазів, а також після виконання важких підводних робіт. Під час цілодобових водолазних робіт водолази кожної зміни повинні спати не менше 8 годин на добу. Зменшувати тривалість відпочинку водолазів до 4-6 годин дозволяється у випадках, пов’язаних з рятуванням особового складу аварійного об’єкта і наданням допомоги аварійному водолазу.

3.4. Харчування водолазів повинне бути організоване так, щоб кожен водолаз мав можливість отримувати гарячу їжу за 2 години до початку спуску, а також відразу після підйому на поверхню. У разі тривалої декомпресії в барокамері (більше 5-6 годин) і лікувальної рекомпресії гаряча їжа передається в камеру. Їжа повинна бути висококалорійною і не надмірною за кількістю. У раціон харчування в день спусків не повинні входити продукти, що викликають інтенсивне газоутворення в кишечнику.

3.5. Фізична підготовка водолазів проводиться в години навчань, передбачені розпорядком дня.

Під час фізичної підготовки і занять спортом переважно увага повинна приділятися тим видам, які розвивають силові якості і витривалість (плавання, важка атлетика, біг, гімнастика, боротьба). Заняття боксом водолазам не рекомендуються.

Начальник

Головного управління

оперативного забезпечення

Збройних Сил України

генерал-майор

М.І. Кравчук

Додаток 1

до Інструкції з водолазних робіт

у Збройних Силах України

(пункт 1.7 глави 1 розділу I)

ЖУРНАЛ

водолазних робіт

_______________________________________________________________

(найменування корабля (судна), підрозділу, військової частини, організації)

Розпочато__________________ 20 ___ р.

Закінчено __________________ 20 ___ р.

Зразок ведення журналу водолазних робіт

1. Журнал водолазних робіт є офіційним документом для записів спусків і підводних робіт, що виконуються водолазами. Записи в журналі є підставою для виплати грошової винагороди за водолазні роботи та заповнення особистих книжок водолазів. Аркуші журналу повинні бути пронумеровані. Журнал повинен бути прошнурований, зареєстрований і скріплений печаткою командира військової частини, організації, які входять до структури МО України.

2. Записи в журналі робляться командиром спуску і водолазами чітко та розбірливо, без підтирань. Забороняється робити записи про водолазні спуски на окремих аркушах і зошитах.

3. Правильність записів у журналі щомісяця перевіряє і підписує водолазний спеціаліст або інша особа, відповідальна за водолазні спуски.

4. У графі "Дата спуску" роблять записи за кожний день спусків.

5. У графі "Прізвище, ім’я та по батькові" записуються прізвища та ініціали водолазів, що спускаються та страхують.

6. У графі "Місце спуску" записується найменування об’єкта або пункту, де проводяться водолазні роботи.

7. У графі "Стан моря" проставляються бали за метеозведенням або візуальним визначенням.

8. У графі "Глибина" записується глибина місця спуску, обмірювана лотом (глибиноміром).

9. У графі "Температура води, повітря" проставляється температура води і повітря, обмірювана термометром.

10. У графі "Швидкість течії" проставляється швидкість течії в м/с.

11. У графі "Тип спорядження, апарата або барокамери" вказується тип спорядження, апарата або барокамери, в яких готується спуск водолазів.

12. У графі "Номер апарата" проставляються номери апаратів для роботи під водою і для кисневої декомпресії.

13. У графі "Тиск в балонах" проставляється фактичний тиск газів у балонах апаратів перед спуском у кгс/см - 2 .

14. У графі "Встановлений тиск" проставляється фактичний встановлений тиск редуктора апарата перед спуском у кгс/см - 2 .

15. У графі "Подача через робочу/аварійну дюзи" проставляється заміряна перед спуском подача через робочу (у чисельнику) і аварійну (у знаменнику) дюзи апарата в л/хв.

16. У графі "Зміст кисню/двоокису вуглецю в регенеративній речовині" проставляються за даними хімічного аналізу регенеративної речовини складова кисню (у чисельнику) і складова діоксиду вуглецю (у знаменнику) у л/кг.

17. У графі "Зміст двоокису вуглецю в ХП-І" проставляється за даними хімічного аналізу хімічного поглинача складова двоокису вуглецю у л/кг.

18. Перед кожним спуском проводиться робоча перевірка спорядження та засобів забезпечення. До початку спуску заносяться у відповідні графи параметри апарата; про зроблену перевірку і про одержання інструктажу з безпеки спусків ставиться підпис особи, що робила перевірку, в графі "Підпис водолаза під час проведення робочої перевірки спорядження або барокамери".

19. У графі "Результати опитування (медичного огляду) водолаза перед спуском" робиться оцінка про допуск водолаза до спуску.

20. У графі "Початок спуску" проставляється час початку занурення водолаза під воду (записується відразу в момент занурення).

21. У графі "Час роботи на ґрунті" записується час фактичного перебування водолаза на ґрунті (на заданій глибині).

22. У графі "Закінчення спуску" записується час закінчення декомпресії незалежно від способу її проведення.

23. У графі "Загальний час спуску" записується час з моменту початку спуску до закінчення декомпресії водолаза.

24. В останній графі коротко записується характер роботи або причини невиконання завдання, якщо воно мало місце.

25. Графи 8, 9, 10, 11, 12 заповнюють водолази, що спускаються, або командир спуску за даними, представленими водолазами, що спускаються.

26. Графи 13 і 14 заповнюють водолази, що спускаються, або командир спуску за даними лікаря спеціальної фізіології або особи, що здійснює медичне забезпечення спуску.

27. Графу 15 заповнює особа, що робила робочу перевірку водолазного спорядження або барокамери.

28. Графи 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22 і 23 заповнює командир спуску.

29. Після закінчення спусків кожного календарного дня командир спуску уздовж рядка під прізвищем останнього водолаза, що спускався, робить запис і ставить свій підпис. Наприклад: "Самопочуття водолазів після виходу з води - добре. Командир спуску капітан 2 рангу (підпис) Гавриш".

30. Журнали водолазних робіт після їх заповнення зберігаються протягом 5 років.

Дата спуску

Прізвище, ім’я, по батькові водолаза

Місце спуску

Стан моря, балів

Глибина, м

Температура води, повітря, ° С

Швидкість течії

Тип спорядження, апарата або барокамери

Номер апарата

Тиск у балонах, кгс/см - 2

Установлений тиск, кгс/см - 2

Подача через робочу/аварійну дюзи, л/хв.

Зміст кисню/двоокису вуглецю в регенеративній речовині, л/кг

Зміст двоокису вуглецю в ХП-І, л/кг

Підпис водолаза під час проведення робочої перевірки водолазного спорядження або барокамери

Результати опитування (медичного огляду) водолаза перед спуском

Початок спуску, год./хв.

Час прибуття на ґрунт (об’єкт), год./хв..

Час початку підйому з ґрунту (обєкта), год./хв.

Час роботи на ґрунті (об’єкті), год./хв..

Закінчення спуску, год./хв..

Загальний час спуску, год./хв.

Короткий зміст роботи, яку виконав водолаз

Додаток 2

до Інструкції з водолазних робіт

у Збройних Силах України

(пункт 1.7 глави 1 розділу I)

ОСОБИСТА КНИЖКА

водолаза

Додаток 3

до Інструкції з водолазних робіт

у Збройних Силах України

(пункт 1.7 глави 1 розділу I)

ЗАТВЕРДЖУЮ

Командир військової частини ___________

_____________________________________

(військове звання, ініціали, прізвище)

___ __________ 20__ р.

ВИТЯГ

з журналу водолазних робіт ________________ військової частини ___________

за ______________ 20 __ р.

№ з/п

Військове звання

Прізвище та ініціали

Умови виконання водолазних робіт

Час виконання водолазних робіт, що підлягає оплаті (годин, хвилин)

Загальний час спусків (годин, хвилин)

глибина, м

прості умови

робота з альтанки

робота на засміченому і в’язкому ґрунті

робота в сіткових загородженнях

швидкість течії від 0,5 до 1,5 м/с

видимість менше ніж 1 м

t води нижче 4°С (за відсутності обігрівальних костюмів) і вище 37°С

забруднення води шкідливими та токсичними домішками

відсутня видимість

хвилювання від 2 до 3 балів

підривні роботи, вивантаження боєприпасів, пошук та підйом ВНП, зварювання та різання металу під водою

роботи в щільних умовах, а також у разі течії швидкістю більше 1,5 м/с

експериментальні водолазні спуски

тренування у барокамері

Витяг склав ________________________ Витяг перевірив ___________________________

__________ 20 __ р.

Додаток 4

до Інструкції з водолазних робіт

у Збройних Силах України

(пункт 2.47 глави 2 розділу I)

ЗАТВЕРДЖУЮ

Командир військової частини ___________

_____________________________________

(військове звання, прізвище, ініціали)

"___" __________ 20__ р.

АКТ

водолазної кваліфікаційної комісії __________________

Відповідно до Інструкції з водолазних робіт у Збройних Силах України

та програми підготовки ВКК військової частини __________________

Комісія в складі:

____________________________________________________________________________

(водолазні кваліфікації, військові звання, прізвища, імена, по батькові членів комісії)

провела перевірку знань з водолазної справи, водолазної медицини та правил

водолазної служби. В результаті чого встановлено:

№ з/п

Посада

Прізвище та ініціали

Оцінки

Висновок комісії

водолазне спорядження

правила водолазної служби

водолазна медицина

охорона праці

кількість годин з початку служби

водолаз

Трач Ф.П.

Вважає можливим присвоїти кваліфікацію "водолаз"

Голова комісії: ________________________________________________________________

Члени комісії: ________________________________________________________________

____________________________________________________________________________

(військові звання, ініціали, прізвища)

Додаток 5

до Інструкції з водолазних робіт

у Збройних Силах України

(пункт 2.48 глави 2 розділу I)

ЗАТВЕРДЖУЮ

Командир військової частини ___________

_____________________________________

(військове звання, прізвище, ініціали)

___ __________ 20__ р.

АКТ ______

Центральної водолазної кваліфікаційної комісії

___ __________ 20 __ р.

м. ________________________

Центральна водолазна кваліфікаційна комісія ___________ провела перевірку знань керівного складу корабля (водолазного складу військової частини ___________).

При цьому були отримані такі оцінки:

№ з/п

Військове звання, прізвище, ініціали

Водолазне спорядження і обладнання

Теорія

Водолазна медицина

Проведення спусків під воду за рік

За результатами перевірки знань ЦВКК __________ вважає за можливе:

1. Допустити до керівництва водолазними роботами на глибинах до ______ м у спорядженні СВУ-3:

______________________________

(військове звання, прізвище, ініціали)

___________________________________

(посада військовослужбовця)

2. Допустити до керівництва водолазними роботами, спусками на глибини до 40 м у спорядженні СВУ-3, 3-х БВС, СЛВІ-71 та їх медичним забезпеченням, тренувальними спусками в барокамерах на повітрі на глибинах до 100 м, а також до спусків під воду на глибини, встановлені (за медичними показаннями) ВЛК у спорядженні СВУ-3, 3-х БВС, СЛВІ-71 та тренувальних спусків у барокамері на глибини до 100 м, підтвердити водолазну кваліфікацію "водолазний спеціаліст":

______________________________

(військове звання, прізвище, ініціали)

___________________________________

(посада військовослужбовця)

3. Допустити до медичного забезпечення водолазних спусків на глибинах до 20 м:

______________________________

(військове звання, прізвище, ініціали)

___________________________________

(посада військовослужбовця)

Голова ЦВКК:

_______________________________

(військове звання, підпис)

_____________________

(ініціали, прізвище)

Члени комісії:

_______________________________

(військове звання, підпис)

_____________________

(ініціали, прізвище)

_______________________________

(військове звання, підпис)

_____________________

(ініціали, прізвище)

_______________________________

(військове звання, підпис)

_____________________

(ініціали, прізвище)

Додаток 6

до Інструкції з водолазних робіт

у Збройних Силах України

(пункт 1.1 глави 1 розділу II)

ЗАТВЕРДЖУЮ

Керівник водолазних робіт _____________

_____________________________________

(військове звання, підпис, ініціали, прізвище)

___ __________ 20__ р.

ПЛАН

водолазних спусків

на _____________________ 20 __ р

Тема (назва вправи) ___________________________________________________________

Мета (роботи, що виконуються) _________________________________________________

Час проведення ____________ Місце проведення __________________________________

Глибина місця спусків ___________ Фактична глибина спусків ______________________

Тип водолазного спорядження __________________________________________________

Стан моря _____________ Температура води ________ Температура повітря ___________

Вітер (напрям, швидкість) _______________ Течія ______________________

Командир спуску ___________ Особа, що здійснює медичне забезпечення _____________

Склад учасників:

на зв’язку ___________________________________________________________________,

на подачі повітря _____________________________________________________________,

на сигнальному кінці (шланг-кабелі) _____________________________________________,

на барокамері ________________, засіб доставки до барокамери ______________________

Водолази:

№ з/п

Водолази, що працюють

№ з/п

Водолази, що страхують

№ з/п

Водолази, що забезпечують

Заходи, що проводяться:

Розрахунок часу (хвилин)

Заходи, які відпрацьовуються

Дії водолазів, що працюють

Дії водолазів, що страхують

Дії водолазів, що забезпечують

Дії інструкторів-водолазів

Дії командира спуску

Шикування, оголошення плану і черги спусків, проведення інструктажу щодо заходів безпеки

Шикуються в призначеному місці, отримують й усвідомлюють завдання

Оголошує план і чергу спусків, розподіляє обов’язки. Проводить інструктаж щодо заходів безпеки

Підготовка і робоча перевірка водолазного спорядження та засобів забезпечення водолазних спусків

Особисто готують і перевіряють водолазне спорядження, про результати доповідають командиру спусків і ставлять підпис в журналі водолазних робіт

Готують і перевіряють засоби забезпечення водолазних спусків, про результати доповідають командиру спусків

Особисто контролює якість підготовки і робочої перевірки водолазного спорядження і засоби забезпечення водолазних спусків

Проведення водолазних спусків

Одягання водолазного спорядження, спуск під воду і виконання поставленого завдання

Одягають водолазне спорядження, спускаються під воду і виконують поставлене завдання

Знаходяться біля місця спуску в готовності до негайного надання допомоги

За наказом командира спуску забезпечують спуск під воду та в разі потреби дії водолаза, що страхує

Контролюють правильність одягання водолазного спорядження

Керує спуском під воду, контролює дії особового складу, який залучається до проведення водолазних спусків

Підняття водолазів з води, роздягання, приведення спорядження, техніки і засобів забезпечення в вихідне положення

Виходять з води, роздягаються, приводять водолазне спорядження у вихідне положення

Приводять водолазне спорядження у вихідне положення

Приводять засоби забезпечення водолазних спусків у вихідне положення

Особисто контролюють дії особового складу, який залучається до проведення водолазних спусків

Проведення підведення підсумків

Шикуються в назначеному місці для проведення розбору та підведення підсумків

Проводить розбір та підбиття підсумків

Контрольні питання __________________________________________________________

Заходи безпеки _______________________________________________________________

Командир спуску _____________________________________________________________

(військове звання, підпис, ініціали, прізвище)

Висновки ____________________________________________________________________

Додаток 7

до Інструкції з водолазних робіт

у Збройних Силах України

(пункт 1.6 глави 1 розділу II)

КОНТРОЛЬНИЙ АРКУШ

керівника водолазних робіт

№ з/п

Захід, який відпрацьовується

Відмітка про виконання

Примітки

Планування водолазних робіт та спусків у добових, тижневих і місячних планах бойової підготовки кораблів і організацій ЗС України. У добовому плані бойової підготовки вказуються місце, глибина, час і мета робіт, визначаються керівник, а також медичне та матеріально-технічне забезпечення

Планування водолазних спусків, що визначає обсяг і характер робіт або тренувань, глибину, обов’язки водолазів, засоби забезпечення водолазних спусків і медичної допомоги, інструктаж щодо заходів безпеки

Визначення номера та дати наказу про допуск до керівництва водолазними роботами

Вивчення обстановки і залежно від гідрометеорологічних умов у цьому районі, характеру майбутніх робіт, інших факторів, що впливають на безпеку проведення водолазних спусків, визначення способу встановлення корабля (судна, катера, шлюпки, водолазного поста) біля об’єкта робіт, безпечного місця спуску та ухвалення рішення щодо часу початку водолазних спусків та робіт

Ознайомлення командира спуску і водолазного складу з планом водолазних робіт

Оповіщення про початок водолазних спусків та робіт оперативного чергового з’єднання

Контроль за дотриманням і виконанням вимог цієї Інструкції та інших керівних нормативних документів з безпеки праці водолазів

Організація інструктажу осіб, що беруть участь у роботах, з питань технології робіт і безпеки їх виконання

Організація медичного забезпечення водолазних спусків і робіт на об’єкті (об’єктах) робіт

Здійснення постійного зв’язку з відповідальними особами підприємств, розташованих у районі робіт, діяльність яких може вплинути на безпеку праці водолазів

Забезпечення збереження обстановки у разі нещасного випадку з водолазами

Керівник водолазних робіт:

_____________________________________________

(військове звання, підпис, ініціали, прізвище)

Додаток 8

до Інструкції з водолазних робіт

у Збройних Силах України

(пункт 1.9 глави 1 розділу II)

ПЕРЕЛІК

типових дій у разі порушення нормальної роботи водолазного спорядження і засобів забезпечення під час спуску

Характер аварійної ситуації

Дії

командира спуску

аварійного водолаза

водолазів, що страхують і забезпечують

1. Під час спусків у 3-болтовому вентильованому спорядженні

1.1. Припинення подачі повітря водолазу:

Дає наказ про підйом аварійного водолаза і повідомляє його про початок підйому. Підйом здійснюється на сигнальному кінці.

Припиняє витравлювання повітря зі скафандра, приймає вертикальне положення і доповідає по телефону на поверхню про те, що трапилося. За відсутності телефонного зв’язку дає сигнал "Тривога" по сигнальному кінцю. За командою зверху починає підйом, використовуючи для дихання повітряну подушку в шоломі

Водолаз, що страхує, допомагає аварійному водолазу зберегти вертикальне положення і піднятися на поверхню

У разі несправності водолазної помпи

За наявності другої помпи дає команду про приєднання шланга водолаза до другої помпи. За відсутності запасної помпи дає команду про подачу повітря від несправної помпи з максимально можливою інтенсивністю (хитання в обидва боки). За потреби спускає страхуючого водолаза в автономному спорядженні для підйому аварійного водолаза на поверхню

У разі розриву шланга, закупорювання шлангових з’єднань крижаною пробкою, затисненні шланга, виходу з ладу повітряної магістралі тощо

Дає команду про негайний підйом водолаза на поверхню і підготовку декомпресійної барокамери до прийому водолаза, якщо буде потреба проведення декомпресії

Негайно припиняє витравлювати повітря зі скафандра, приймає вертикальне положення і доповідає на поверхню по телефону про те, що трапилося. За відсутності телефонного зв’язку дає сигнал "Тривога" по сигнальному кінцю і починає вихід на поверхню по спусковому кінцю

У разі одночасного обриву шланга і сигнального кінця

У разі виявлення обриву шланга і сигнального кінця дає команду про спуск водолаза, що страхує, підготовку декомпресійної барокамери до прийому водолаза, спуск шлюпки (якщо вона не була спущена) для доставки на корабель водолаза, що сплив, підсилює спостереження за поверхнею води для виявлення водолаза, що сплив

Негайно припиняє витравлювання повітря зі скафандра, обрізає браси, скидає вантажі і спливає на поверхню, утримуючись за можливості за спусковий кінець

1.2. Розрив водолазної сорочки і надходження до неї води

У разі одержання доповіді від водолаза дає команду про його підйом на поверхню і розміщення в декомпресійній барокамері (у разі потреби)

Доповідає на поверхню по телефону про те, що трапилося, і за командою починає підйом на поверхню. У разі розриву рукавиці або манжети руку опускає донизу, щоб повітря не витравлювалося через розрив. Для зменшення надходження води розрив за можливості закриває руками

1.3. Розбилося скло ілюмінатора, ушкоджений шолом

У разі одержання від водолаза доповіді дає команду про збільшення підпору повітря водолазові, про його підйом на поверхню і розміщення в декомпресійній барокамері (у разі потреби)

Доповідає про те, що трапилося, на поверхню, вимагає більше повітря, нахиляється убік розбитого ілюмінатора, закриває розбите місце рукою і починає підйом на поверхню. У разі надходження води у шолом приймає таке положення, при якому обличчя перебувало б у повітряній подушці шолома вище місця ушкодження. За відсутності телефонного зв’язку дає сигнал "Більше повітря", потім сигнал "Тривога" по сигнальному кінцю і діє, як зазначено вище

1.4. Затиснутий сигнальний кінець при вільному шлангу

Дає водолазу команду про припинення роботи і розплутування сигнального кінця. Якщо це не вдається, посилає до аварійного водолаза на допомогу водолаза, що страхує. Якщо водолази спільними зусиллями не можуть звільнити сигнальний кінець при вільному шлангу, дає команду про перерізання сигнального кінця по обидва боки від місця заплутування, а потім його зв’язування прямим вузлом і підйом водолазів на поверхню

Доповідає про те, що трапилося, на поверхню, припиняє роботу, очищує шланг і сигнальний кінець, за потреби вимагає на допомогу іншого водолаза. Якщо звільнити сигнальний кінець не вдається, за командою з поверхні один з водолазів перерізує сигнальний кінець з обох боків від місця заплутування і зв’язує його прямим вузлом

1.5. Заплутаний шланг при вільному сигнальному кінці

Якщо водолазу, що працює , не вдалося розплутати шланг, посилає на допомогу водолаза, що страхує. За одержання доповіді від водолаза, що страхує, про неможливість розплутати шланг повідомляє аварійного водолаза, що його шланг буде перерізаний і наказує добре провентилювати скафандр і набрати більше повітря. Після цього наказує водолазу, що страхує, перерізати шланг аварійного водолаза і дає сигнал про підйом обох водолазів на поверхню без зупинок. За наявності на кораблі вільного шланга подачі повітря дає наказ водолазу, що страхує, доставити шланг до аварійного водолаза і замінити ним заплутаний шланг у районі доступного шлангового з’єднання між місцем заплутування і аварійним водолазом. У разі потреби після підйому розміщує водолазів у декомпресійній барокамері для декомпресії

Після одержання команди, що його шланг буде перерізаний, повинен добре провентилювати скафандр, набрати більше повітря, припинити його витравлювання через головний клапан і після перерізання (від’єднання) шланга виходити на поверхню

Водолаз, що страхує, доповідає обстановку.

У разі одержання наказу з поверхні перерізує шланг або віддає шлангове з’єднання аварійного водолаза між місцем затиснення і аварійним водолазом. Після цього разом з аварійним водолазом виходить на поверхню

1.6. Заплутаний шланг і сигнальний кінець

Дає команду страхуючому водолазу, який був відправлений на допомогу, перерізати сигнальний кінець водолаза, що заплутався, з обох боків від місця затиснення і зв’язати обидва кінці, після чого перерізати (роз’єднати) шланг водолаза, що заплутався, як зазначено в підпункті 1.5 Після виконання водолазом команди дає наказ про підйом обох водолазів на поверхню. У разі потреби після підйому розміщує водолазів у декомпресійній барокамері для декомпресії

Діє, як зазначено в пункті 1.5

Водолаз, що страхує, у разі неможливості звільнити шланг і сигнальний кінець водолаза, що заплутався, за командою з поверхні перерізає сигнальний кінець з обох боків від місця затиснення, зв’язує вільні кінці прямим вузлом, після чого перерізає (роз’єднує) шланг першого водолаза і виходить на поверхню. За неможливості перерізати сигнальний кінець з обох боків від місця затиснення кінець перерізується на ділянці між місцем затиснення і водолазом, що заплутався. Далі він прив’язує відрізок сигнального кінця аварійного водолаза до свого сигнального кінця, після чого водолази піднімаються на поверхню

1.7. Обрив нижнього брасу

Одержавши доповідь від водолаза, дає наказ про підйом його на поверхню і зменшення подачі повітря

Доповідає про те, що трапилося, на поверхню, приймає вертикальне положення, утримуючи руками шолом за виступи бічних ілюмінаторів, підтягує його донизу, стравлює надлишок повітря головним клапаном і починає підйом за командою командира спуску

1.8. Обрив верхнього брасу

Одержавши доповідь від водолаза, дає наказ про підйом його на поверхню і зменшення подачі повітря

Доповідає про те, що трапилося, на поверхню і діє, як зазначено в пункті 1.7

1.9. Головний клапан несправний, пропускає воду, що заливає скафандр

Одержавши доповідь від водолаза, дає наказ про збільшення подачі повітря і підйом його на поверхню

Доповідає про те, що трапилося, на поверхню, нахиляється вправо, вимагає більше повітря і за командою з поверхні починає підйом

1.10. Викидання водолаза на поверхню

У разі одержання доповіді від водолаза про початок викидання дає команду підібрати його шланг і зменшити (припинити) подачу повітря, уважно стежити, щоб у випадку припинення спливання водолаза він не провалився назад на глибину. Після спливання водолаза на поверхню дає команду підійти до аварійного водолаза на шлюпці, прибуксирувати його до трапа, якщо буде потреба, помістити в декомпресійну барокамеру

У випадку припинення викидання (заплутування) повинен затримати витравлювання повітря, попросити більше повітря і продовжити спливання на поверхню за можливості з малою швидкістю

Після спливання аварійного водолаза на поверхню водолаз, що забезпечує, підтягує аварійного водолаза на сигнальному кінці до борту, бере за повітряне введення шолома, піднімає шолом трохи догори, допомагаючи водолазу випрямитися. На щиті подачі повітря зменшують або перекривають подачу повітря. Якщо аварійний водолаз у разі викидання не досягає поверхні внаслідок заплутування сигнального кінця або шланга, то водолаз, що забезпечує, повинен видати сигнальний кінець і шланг, а на щиті подачі повітря стежити за показаннями манометра. Якщо показання манометра зменшуються, то це означає, що водолаз наближається до поверхні води. З появою водолаза на поверхні діяти, як зазначено вище.

Якщо по манометру на щиті подачі повітря або з доповіді аварійного водолаза встановлено, що спливання водолаза припинилося, водолаз, що стоїть на подачі повітря, повинен своєчасним збільшенням подачі повітря запобігти провалу аварійного водолаза на глибину

2. Під час спусків у спорядженні з напівзамкнутою і замкнутою схемами дихання

2.1. Пошкоджена трубка видиху

Одержавши доповідь від водолаза, наказує підняти його на поверхню

Якщо є можливість, аварійний водолаз затискає пошкоджену трубку нижче місця пошкодження і виходить на поверхню

2.2. Пошкоджена трубка вдиху

Одержавши сигнал від водолаза, дає команду про його підйом на поверхню

Водолаз затискає рукою місце розриву, робить обережні повільні вдихи, стежачи за тим, щоб у трубку не потрапила вода, дає сигнал про підйом і виходить на поверхню, не затримуючи при цьому дихання, щоб не одержати баротравми легенів

2.3. Утруднений (неможливий) видих

Після доповіді водолаза переводить його на дихання за відкритою схемою і дає команду про підйом на поверхню, за потреби поміщає в декомпресійну барокамеру

Доповідає про те, що трапилося, командиру спуску, переходить на дихання за відкритою схемою (вдих з мішка, видих під шолом) і виходить на поверхню, не затримуючи при цьому дихання, щоб уникнути одержання баротравми легенів

3. Під час спусків у спорядженні з відкритою схемою дихання

3.1. Немає вдиху (обірваний шланг вдиху), немає подачі повітря

Одержавши сигнал від водолаза, дає команду підняти його на поверхню і за потреби надати медичну допомогу

Дає сигнал "Тривога". Скидає ремінь із вантажами (за потреби і апарат), виймає з рота загубник і спливає на поверхню, не затримуючи дихання, щоб не одержати баротравми легенів. Спливати треба зі швидкістю пухирців повітря, що видихаються

3.2. Пошкоджений гідрокомбінезон

Дає команду про підйом водолаза на поверхню самостійно або на сигнальному кінці

Негайно спливає на поверхню і виходить з води, тому що потрапляння води в гідрокомбінезон призведе до втрати плавучості. Якщо це відбулося, підйом здійснюється на сигнальному кінці

Додаток 9

до Інструкції з водолазних робіт

у Збройних Силах України

(пункт 1.9 глави 1 розділу II)

КОНТРОЛЬНИЙ АРКУШ

командира спуску

№ з/п

Дії, які відпрацьовуються

Відмітка про виконання

Примітка

Спланувати водолазні роботи та спуски у добових, тижневих і місячних планах бойової підготовки кораблів і організацій ЗС України, де вказуються місце, глибина, час і мета робіт, визначити керівника, а також медичне та матеріально-технічне забезпечення

Спланувати водолазні спуски і визначити обсяг і характер робіт або тренувань, глибину, обов’язки водолазів, засоби забезпечення водолазних спусків і медичної допомоги, інструктаж щодо заходів безпеки

Уточнити номер та дату наказу про допуск до командування водолазними спусками

Усвідомити поставлене завдання і визначити порядок його виконання

З’ясувати місцезнаходження найближчої барокамери (за її відсутності на місці спуску), способу та маршруту висування до неї, вид зв’язку, транспортного засобу та інших питань, пов’язаних з доставкою водолаза до барокамери

Проінструктувати водолазів і осіб, що забезпечують водолазні спуски, з оголошенням:

плану водолазних спусків;

розподілу обов’язків між водолазами та особами, що забезпечують водолазні спуски;

черговості спуску водолазів;

завдання кожному водолазу і способу його виконання;

заходів безпеки під час водолазних спусків і робіт

Використовувати для інструктажу макети і моделі пристроїв, з якими водолаз може мати справу під водою, а також за можливості однотипні конструкції на кораблях і судах цього класу

Переконатися шляхом контрольного опитування в знанні кожним водолазом і особами, що забезпечують водолазні спуски, своїх обов’язків і правил безпеки

Відсторонити від водолазних спусків і замінити осіб, що не знають своїх обов’язків, водолазного спорядження, обладнання і заходів безпеки

Особисто переконатися в якісному проведенні робочої перевірки водолазного спорядження, в якому спускаються і страхують водолази, засобів забезпечення водолазних спусків

Визначити місцезнаходження і ступінь готовності водолаза, що страхує, до спуску (як правило 3 хвилини, але залежно від конкретних умов спуску від негайної до 5 хвилин)

Переконатися у відповідності строків перевірки і якості повітря, ДГС, регенеративних і поглинальних речовин вимогам цієї Інструкції

Знати наявність повітря і газів, регенеративних і поглинальних речовин, вживати заходів щодо поповнення їх запасів до повних норм

Переконатися, що піднято попереджувальні сигнали

Керувати або брати участь у вдяганні водолаза, що спускається

Оглядати водолаза, що спускається, перевіряти комплектність, правильність одягання водолазного спорядження, переконатися в нормальній роботі його дихального апарата

Визначити припустимий час перебування водолаза під водою відповідно до робочих таблиць декомпресії

Перевіряти наявність і правильність записів у журналі водолазних робіт про проведення робочих перевірок

Доповідати керівнику водолазних робіт про готовність водолаза до спуску, одержавши від нього дозвіл про початок водолазних спусків

Переконатися в герметичності спорядження водолаза, що спускається

Підтримувати зв’язок з водолазом, що працює, з моменту початку спуску і до виходу його з води на водолазний трап

Керувати діями працюючого водолаза під водою, а також осіб, що забезпечують водолазні спуски, стежити за правильністю виконання ними своїх обов’язків

Діяти в разі аварійної ситуації або несприятливої зміни обстановки під водою спокійно і рішуче для запобігання або ліквідації аварійної ситуації.

Після виконання завдання водолазом дати йому дозвіл на вихід і почати підйом за обраним режимом декомпресії

Стежити за дотриманням режиму декомпресії і швидкістю підйому водолаза

У випадку виникнення професійного захворювання у водолаза, що потребує лікувальної рекомпресії, керувати його лікуванням у барокамері за обраним лікувальним режимом до прибуття лікаря спеціальної фізіології

Після виходу водолазів на поверхню керувати їх роздяганням і приведенням водолазної техніки в готовність до використання

Правильно вести водолазну документацію

У разі виникнення аварійної ситуації з водолазами і водолазною технікою діяти відповідно до чинного законодавства

Командир спуску:

_____________________________________________

(військове звання, підпис, ініціали, прізвище)

Додаток 10

до Інструкції з водолазних робіт

у Збройних Силах України

(пункт 1.28 глави 1 розділу II)

ЄДИНА ОЦІНКА

хвилювання на морях, озерах, великих водоймах

Характеристика стану поверхні, бали

Шкала ступеня хвилювання

Шкала стану поверхні, ознаки для визначення стану поверхні

висота хвилі, м

характеристика хвилювання

Хвилювання відсутнє

Дзеркально гладка поверхня

до 0,25

Слабке

Брижі, з’являються невеликі гребені хвиль

0,25-0,75

Помірне

Невеликі гребені починають перекидатися, але піна не біла, а склоподібна

0,75-1,25

Помірне

Добре помітні невеликі хвилі, гребені деяких з них перекидаються, при цьому створюють місцями білу піну, що клубочиться, - "баранці"

1,25-2,0

Значне

Хвилі набувають добре вираженої форми, усюди утворюються "баранці"

2,0-3,5

Сильне

З’являються хвилі великої висоти, їхні пінливі гребені займають більші площі, вітер починає зривати піну з гребенів хвиль

3,5-6,0

Сильне

Гребені окреслюють довгі вали більших хвиль. Піна, що зривається з гребенів вітром, починає витягатися смугами по схилах хвиль

6,0-8,5

Дуже сильне

Зривається вітер. Довгі смуги піни покривають схили хвиль і місцями, зливаючись, досягають їх підошов

8,5-11,0

Дуже сильне

Піна широкими, щільними смугами, що зриваються, покриває схили хвиль, від чого поверхня стає білою, тільки місцями, у підошов хвиль, спостерігаються вільні від піни ділянки

11,0 і більше

Виключне

Поверхня моря покрита щільним шаром піни, повітря наповнене видимими частками води, видимість значно зменшена

Додаток 11

до Інструкції з водолазних робіт

у Збройних Силах України

(пункт 1.29 глави 1 розділу II)

ШКАЛА

для візуальної оцінки сили вітру

Сила вітру, бали

Характеристика вітру

Швидкість вітру

Ознаки для візуальної оцінки сили вітру

м/c

км/год

Штиль

(0-0,2)

(0-1)

Рух повітря не відчувається, дим піднімається прямовисно або майже прямовисно, листя дерев нерухливе

Тихий

(0,3-1,5)

(1-5)

Вітер відчувається як легкий подув і лише часом. Дим піднімається похило, вказуючи напрямок вітру

Легкий вітер

(1,6-3,3)

(6-11)

Вітер відчувається як безперервний подув, листя дерев шелестить, флюгер починає рухатися

Слабкий

(3,4-5,4)

(12-19)

Дим витягується за вітром майже горизонтально. Листя і тонкі гілки дерев колишуться, вітер розвіває прапори та вимпели

Помірний

(5,5-7,9)

(20-28)

Вимпел витягується за вітром, вітер піднімає пил, тонкі гілки дерев гойдаються

Свіжий вітер

(8,0-10,7)

(29-38)

Вітер переносить легкі предмети, витягуються і полощуться великі прапори, коливаються тонкі стовбури дерев

Сильний вітер

(10,8-12,8)

(39-49)

Гудуть проводи і снасті, коливаються товсті гілки дерев, важко утримати розкриту парасольку

Міцний вітер

(13,9-17,1)

(50-61)

Чується свист вітру біля всіх снастей, виникають утруднення в ходьбі проти вітру, коливаються стовбури дерев

Дуже міцний вітер

(17,2-20,7)

(62-74)

Будь-який рух проти вітру помітно утруднюється, вітер ламає тонкі гілки і сухі суки дерев

Шторм

(20,8-24,4)

(73-87)

Можливі невеликі пошкодження в спорудженнях, зрушуються з місця неукріплені предмети. Вітер зриває димарі та черепицю

Сильний шторм

(24,5-28,4)

(88-102)

Можливі більш значні пошкодження, дерева вириваються з коренем

Жорсткий шторм

(28,5-32,6)

110

(103-117)

Можливі більш значні пошкодження, дерева вириваються з коренем

Ураган

32,7 і більше

110 і більше

Вітер робить спустошливі руйнування

__________

Примітка.

У третій та четвертій колонках наведено значення округленої середньої швидкості вітру, у дужках - інтервали.

Додаток 12

до Інструкції з водолазних робіт

у Збройних Силах України

(пункт 1.31 глави 1 розділу II)

ПОПЕРЕДЖУВАЛЬНІ СИГНАЛИ

під час спусків водолазів

Застосовується у міжнародних водах

Застосовується у внутрішніх водах

Додаток 13

до Інструкції з водолазних робіт

у Збройних Силах України

(пункт 1.33 глави 1 розділу II)

МЕТОДИКА ІНСТРУКТАЖУ

водолазів і осіб, що забезпечують водолазні спуски

Команда: "Водолазам і особам, що забезпечують водолазні спуски, вишукуватися на інструктаж. Форма одягу ___. Місце шикування ________".

Доповідь командира спуску: "ШИКУЙСЬ", "СТРУНКО". "Товаришу капітан 2 рангу, водолази і особи, що забезпечують водолазні спуски, для інструктажу прибули. Командир спусків майор Чекашкін".

Інструктаж і команди керівника робіт: "Керівником водолазних робіт призначений капітан 2 рангу Коротун. Місцезнаходження головного командного пункту (далі - ГКП) _________________. Командиром спусків призначаю майора Чекашкіна, при цьому нагадую, що командир спуску відповідає за організацію проведення водолазного спуску та дотримання правил безпеки протягом усього періоду проведення водолазного спуску. Командиру спусків зачитати план проведення водолазних спусків і провести інструктаж".

Команда командира спуску: "Слухай план проведення водолазних спусків на 01.09. Водолази, що працюють під водою, виконують ходіння по ґрунту, рубання металу, зварювання тощо. Кожному з них командир спуску дає завдання та пояснює спосіб його виконання, особливу увагу звертаючи на техніку безпеки".

Командир спуску: "Звертаю увагу на якість проведення робочої перевірки водолазного спорядження з доповіддю мені і записом у журналі водолазних робіт. Доповісти про готовність до занурення. Чітко виконувати мої команди, під час роботи стежити за чистотою сигнального кінця (шланг-кабелю). Роботу виконувати впевнено, без метушні і поспіху, з постійними доповідями. У разі поганого самопочуття доповідати негайно. Перебуваючи в барокамері, неухильно виконувати вимоги водолаза, що забезпечує, на щиті керування поточної декомпресійної камери (далі - ПДК).

Водолазам, що забезпечують, встановити трап, спусковий і ходовий кінці. Одягти водолаза. За моєю командою підключити його до апарата і перевірити на герметичність. Стежити за рухом водолаза, не давати великої слабини сигнального кінця (шланг-кабелю), постійно контролювати глибину за маркуваннями. У разі одержання аварійного сигналу почати підйом водолаза і доповісти мені. Не відволікатися, не сидіти на посту. Передавати сигнальний кінець (шланг-кабель) тільки з мого дозволу.

Водолазу, що страхує, звернути особливу увагу на якість проведення робочої перевірки водолазного спорядження з доповіддю мені і записом у журналі водолазних робіт. Постійно перебувати у місті спусків по пояс, одягненим у гідрокомбінезон, бути готовим до негайного спуску під воду протягом 2 хвилин.

Черговому на зв’язку підготувати телефонну станцію до роботи. Перевірити зв’язок з водолазами. Передавати та дублювати мої команди і команди водолазів.

Черговому на подачі повітря перевірити запаси повітря, герметичність повітряної системи, стан повітророзподільних щитів. Під час спуску водолаза стежити за показаннями манометрів.

Оператору на пульті ПДК підготувати і перевірити ПДК-2. Результати перевірки барокамери доповісти мені і занести у журнал водолазних робіт.

Хворі у строю є? Хто не зрозумів свого призначення?".

Потім подає команду: "СТАВАЙ", "СТРУНКО". Доповідає керівнику водолазних робіт: "Товаришу капітан 2 рангу! Інструктаж водолазів і тих, хто забезпечує водолазні спуски, проведений. Зауважень немає. Командир спусків майор Чекашкін".

Керівник водолазних робіт відповідає "ВІЛЬНО" і дає команду командиру спуску: "Почати підготовку до водолазних спусків".

Командир спуску дає команду: "Почати робочу перевірку водолазного спорядження. Усім постам доповісти мені про готовність до водолазних спусків. Розійдись!"

Призначені відповідно до плану проведення водолазних спусків роблять доповіді командиру спуску:

"Пост зв’язку до спусків готовий!"

"Пост подачі повітря до спусків готовий!"

"Пост декомпресії до спусків готовий!"

"Водолаз, що страхує, до спусків готовий!"

За умови готовності водолазів до спуску командир спуску питає дозволу у керівника водолазних робіт: "Товаришу капітан 2 рангу! Прошу Вашого дозволу на спуск водолаза". Одержавши дозвіл, командир спуску проводить спуск водолаза.

Доповідь водолаза, що забезпечує, командиру спуску: "Перший водолаз роботу виконав, самопочуття добре, прошу Вашого дозволу підняти водолаза".

Доповідь командира спуску керівнику водолазних робіт: "Водолаз роботу виконав, самопочуття добре".

Після закінчення водолазних спусків і робіт командир спуску подає команду: "Водолазні пости привести у вихідне положення".

Після приведення водолазних постів у вихідне положення командир спуску шикує водолазів і осіб, що забезпечували водолазні спуски. Проводить розгляд, вказуючи на допущені порушення під час водолазних спусків і робіт.

Керівник водолазних робіт підбиває підсумок.

Додаток 14

до Інструкції з водолазних робіт

у Збройних Силах України

(пункт 1.41 глави 1 розділу II)

ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ

під час роботи з медичним киснем

1. До роботи з медичним киснем допускаються особи, що вивчили і здали залік щодо правил безпеки під час роботи з медичним киснем. Допуск оформлюється наказом командира корабля і організації ЗС України щороку.

2. Під час відпускання кисню завод видає на нього паспорт із даними лабораторного аналізу. Кисень відпускається із заводу в 40-літрових (транспортних) балонах під тиском 15-20 мПа (150-200 кгс/см - 2 ) при температурі 20 ° С. Усі кисневі балони повинні бути пофарбовані в блакитний колір. На горловині вони повинні мати клеймо, що вказує номер балона, ємність, масу, робочий та іспитовий гідравлічний тиск, а також клеймо інспектора Держтехнагляду, дату чергового огляду (випробування балона).

Забороняється використання балонів із строками випробувань, що закінчилися.

Під час одержання кисню зі складу постачального органу постачальник зобов’язаний видати паспорти або витяги з паспортів. Паспорти або витяги з паспортів зберігаються у водолазного спеціаліста (відповідальної особи) корабля або організації ЗС України до використання кисню.

3. Для запобігання ударам балони з киснем перевозяться на ресорному транспорті, покладеними на спеціальні підкладки. На штуцер відводу вентиля кожного балона навертається заглушка, а сам вентиль повинен бути закритий запобіжним клапаном. Переносити транспортні балони на руках забороняється. Для перенесення балонів необхідно користуватися спеціальними ношами з гніздами під балони. Під час переміщення балонів з місця на місце брати їх за вентилі забороняється.

4. Перед початком роботи з киснем необхідно вимити з милом руки і перевірити, чи не забруднений одяг мастилом або легкозаймистими речовинами. Робочий інструмент повинен бути знежирений. Щоб уникнути вибуху, торкатися балонів з киснем замасленими руками, промасленими рукавицями або ганчір’ям, а також швидко відкривати вентилі забороняється.

У приміщенні, де проводиться зарядження балонів киснем, не допускається зберігання пально-мастильних матеріалів, легкозаймистих речовин і розведення відкритого вогню. На тих предметах, які можуть стикатися з киснем, не повинно бути слідів рослинних і тваринних жирів. Паління біля кисневих балонів і в приміщенні, де проводиться зарядження балонів, забороняється.

5. Забороняється ставити кисневі балони на відстань ближче 3 м від печей, електричних машин, трансформаторів. Для захисту від нагрівання сонячними променями балони, що перебувають на відкритому повітрі, варто розташовувати в тіні, накривати брезентом і час від часу поливати брезент водою.

6. Забороняється відгвинчувати ковпаки і відкривати вентилі кисневих балонів ударами молотка або за допомогою зубила. Ковпаки відгвинчуються обома руками або спеціальним ключем. Вентиль варто відкривати руками та у крайньому випадку ключем без застосування великого зусилля. У разі замерзання вентиля дозволяється відігрівати його, обкладаючи чистим ганчір’ям, змоченим окропом.

7. Забороняється повністю витрачати (випускати) кисень з балона. Залишковий тиск у балоні повинен бути не менше 0,3 мПа (3 кгс/см - 2 ), щоб уникнути потрапляння до нього атмосферного повітря. Використаний балон з тиском кисню не менше 0,3 мПа (3 кгс/см - 2 ) повинен мати напис крейдою "Порожній". У тих випадках, коли через несправність вентиля балона кисень не був використаний, на балоні робиться напис: "Обережно, з несправним вентилем, повний".

8. Перед встановленням редуктора на штуцер відводу вентиля проводиться попереднє продування штуцера для видалення сторонніх часток шляхом короткочасного відкривання вентиля балона. Перед встановленням редуктора перевіряється, чи немає на редукторі слідів мастила і жиру, а також справність фібрової прокладки, різьблення в накидній гайці і штуцері відводу вентиля балона.

Після встановлення редуктора вентиль балона відкривати повільно. У момент відкривання вентиля забороняється стояти напроти редуктора (манометра) і вихідних отворів трубопроводу. Користуватися манометрами, на яких відсутній напис "Кисень" або "Маслонебезпечно", забороняється.

9. Для наповнення балонів киснем надається спеціальне зарядне приміщення, температура повітря в якому не повинна перевищувати 35оС. Електроустаткування приміщення і телефонна апаратура повинні бути пожежобезпечного (безіскрового) виконання.

Перед початком перекачування кисню інструмент повинен бути насухо витертий чистим ганчір’ям, компресор перевірений і підготовлений до роботи. Кисневий компресор повинен змащуватися тільки водогліцериновою сумішшю, що складається з 50% дистильованої води та 50% хімічно чистого гліцерину або спеціальних змащень.

10. Наповнені киснем балони зберігаються у сховищах на стелажах, обладнаних гніздами, у горизонтальному або вертикальному положенні з вентилями, зверненими в один бік. Сховища кисневих балонів і приміщення кисневих насосів повинні бути обладнані витяжною вентиляцією.

11. Використання кисню для дихання в декомпресійних камерах проводиться з дозволу лікаря спеціальної фізіології або особи, що здійснює медичне забезпечення водолазних спусків. Перед використанням кисню в камері перевіряється справність герметичних електрогрілок, заземлення і цілість захисних кожухів на них, відсутність у камері інших горючих предметів. Розміщення в камері транспортних кисневих балонів для живлення кисневої системи дихальних апаратів забороняється. Концентрація кисню у відсіках не повинна перевищувати 25%.

12. Кисневі балони, компресори, прилади та інше обладнання після використання їх для повітря використовувати для кисню забороняється.

Додаток 15

до Інструкції з водолазних робіт

у Збройних Силах України

(пункт 1.42 глави 1 розділу II)

ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ

під час роботи з регенеративними і поглинальними речовинами

1. До роботи з регенеративними і поглинальними речовинами допускаються особи, що вивчили матеріали та здали залік щодо правил безпеки під час роботи з регенеративними і поглинальними речовинами. Допуск оформлюється щороку наказом командира корабля і організації ЗС України з призначенням особи, що відповідає за зберігання.

2. Регенеративні і поглинальні речовини під час тривалого зберігання та перевезення подрібнюються і містять багато пилу. Для видалення пилу речовини перед заряджанням у регенеративні патрони і установки необхідно просіювати через сито з чарунками розміром 1 мм - 2 . Просіювати треба на відкритому повітрі з урахуванням напрямку вітру так, щоб пил не потрапляв на відкриті частини тіла, слизові оболонки органів дихання, одяг і взуття або в приміщеннях з обладнаною витяжною вентиляцією. У разі відсутності витяжної вентиляції в приміщенні не повинно бути горючих матеріалів (мастил, ганчір’я тощо) під час просіювання регенеративних речовин і поглиначів двоокису вуглецю. Водолаз повинен використовувати засоби захисту органів дихання.

3. Щоб уникнути роз’їдаючої дії лугу на шкірні покриви рук, регенеративні речовини і поглиначі двоокису вуглецю на сито та у патрони засипають совком. Під час роботи з цими речовинами варто вдягати гумові рукавички і захисні окуляри, тому що регенеративні речовини і поглиначі двоокису вуглецю реагують з вологою. Перед зарядженням регенеративні патрони (коробки) та установки повинні бути добре просушені. Для видалення пилу, що утворився під час засипання речовини, заряджені патрони (коробки) продувають стисненим повітрям, дотримуючись заходів безпеки.

4. Регенеративні і поглинальні речовини, що залишилися в барабанах після зарядження патронів та регенеративних установок, повинні зберігатися у спеціальних ємностях, герметичність яких забезпечується кришками, які щільно закриваються. Під час з’єднання речовини О-3 з водою відбувається бурхлива реакція з виділенням тепла, тому для запобігання вибуху не можна відкриті регенеративні патрони з відпрацьованою речовиною занурювати у воду. Гасити відпрацьовану речовину треба у спеціально відведеному місці струменем води через шланг, попередньо висипавши речовину з регенеративного патрона. Використані регенеративні та поглинальні речовини зберігати на судні, у приміщеннях на березі забороняється.

З кожного знов відкритого барабана беруть регенеративну (поглинальну) речовину для аналізу на вміст у ній кисню і двоокису вуглецю.

Під час використання пластинчатої регенеративної речовини допускається проведення контрольного аналізу однієї з банок партії.

5. Регенеративні речовини повинні зберігатися в запаяній металевій тарі, у закритих сухих приміщеннях і охоронятися від потрапляння на них води і мастил, тому що це може призвести до вибуху або пожежі. В опалюваних приміщеннях регенеративні речовини повинні перебувати на відстані не менше 1 м від опалювальних приладів.

Приміщення, в яких зберігаються регенеративні речовини, повинні бути закриті на замок і здаватися відповідальними особами під охорону черговій службі із записом у журнал розкриття (закриття) приміщень.

У випадку потрапляння регенеративної речовини на відкриті ділянки тіла необхідно негайно змивати його струменем води, ретельно оберігаючи очі і дихальні шляхи від потрапляння лужної води.

Додаток 16

до Інструкції з водолазних робіт

у Збройних Силах України

(пункт 1.48 глави 1 розділу II)

ЖУРНАЛ

обліку і аналізів повітря, дихальних газових сумішей регенеративних і поглинальних речовин

Розпочато ________________ 20 ___ року

Закінчено ________________ 20 ___ року

1. Дані аналізів повітря

№ з/п

Місце відбору проби

Дата

Вміст шкідливих речовин

Висновок про придатність

Підпис того, хто проводив аналіз

двоокис вуглецю, % об’єму

окис вуглецю, мг/м - 3

окис азоту, мг/м - 3

вуглеводні, мг/м - 3

2. Облік і аналізи дихальних газових сумішей

№ балонів

Заводські номери балонів

Номери секцій суднових балонів з повітрям

Дата приготування суміші

Розрахунковий склад суміші

Тиск суміші, мПа (кгс/см - 2 )

Прізвище того, хто готував суміш

Перший аналіз

Другий аналіз

Третій аналіз

Дата використання суміші

суднового

транспортного

кисень

гелій

азот або повітря

кисень

гелій

азот або повітря

дата проведення аналізу

вміст кисню, %

особистий підпис

дата проведення аналізу

вміст кисню, %

особистий підпис

дата проведення аналізу

вміст кисню, %

особистий підпис

__________

Примітки:

1. У графі 5 вказують заводські номери транспортних балонів з повітрям, що використовувалося для приготування киснево-азотно-гелієвої суміші шляхом динамічного змішування.

2. У графі 6 вказують номери секцій суднових балонів з повітрям, використаним для попереднього приготування суміші.

3. Дані аналізів регенеративних та поглинальних речовин

№ з/п

Речовина

Дата проведення аналізу

Серія, заводський номер барабана (банки), дата виготовлення

Вміст двоокису вуглецю, л/кг

Вміст кисню (тільки для регенеративних речовин), л/кг

Висновок про придатність

Підпис особи, що проводила аналіз

Додаток 17

до Інструкції з водолазних робіт

у Збройних Силах України

(пункт 1.54 глави 1 розділу II)

МЕТОДИКА

з проведення аналізів повітря, дихальних газових сумішей, регенеративних і поглинальних речовин

1. Аналіз повітря, що подається компресорними установками для дихання водолазів, відповідно до цієї методики проводять:

у місцях проведення водолазних робіт:

перед початком спусків на глибини понад 60 м;

перед приготуванням дихальних газових сумішей з використанням стисненого повітря;

у хімічних лабораторіях:

через кожні три місяці експлуатації компресорних установок;

перед початком експлуатації заново встановлених або відремонтованих компресорів, повітряних магістралей і балонів.

2. Для визначення вмісту діоксиду вуглецю застосовують:

прилад газового аналізу на діоксид вуглецю ПГА-ДУМ (ТУ 2.067-74) або корабельний газоаналізатор переносний на діоксид вуглецю КГП-ДУ (ТУ 2.145-78), а також прилад газового аналізу на шкідливі домішки ПГА-ВПМ (ТУ 2.065-74) або корабельний газоаналізатор переносний на шкідливі домішки КГП-ВП (ТУ 2.147-78) - на кораблях, суднах і берегових об’єктах, що мають водолазне обладнання для проведення спусків на глибини до 60 м;

газоаналізатор переносний хімічний ручної дії ГХП-100 (ГОСТ 6329-74) або КГА-1-1 (ТУ 92.891.006-90) - на кораблях, суднах і берегових об’єктах, що мають водолазне обладнання для проведення спусків на глибини понад 60 м;

газоаналізатор хімічний лабораторний ГХЛ (ГОСТ 7018-75) або КГА-1-1 (ТУ 92.891.006-90) - у хімічних лабораторіях.

3. Для визначення вмісту в повітрі оксиду вуглецю, оксидів азоту і вуглеводнів (сумарно в перерахунку на вуглець) використовується прилад газового аналізу шкідливих домішок ПГА-ВПМ (ТУ 2.065-74) або КГП-ВП (ТУ 2.147-78) в комплекті з індикаторними трубками.

4. Для відбору проб повітря на аналіз у місцях проведення водолазних робіт використовуються гумові (волейбольні) камери, а в хімічних лабораторіях використовуються малолітражні балони за ГОСТ 949-73 об’ємом не більше 2 л. Характеристики індикаторних трубок наведені в таблиці 1.

5. Підготовка до роботи засобів газового контролю проводиться відповідно до технічних описів та інструкцій з експлуатації на прилади ПГА-ДУМ (1Д2.840.032ТО) або КГП-ДУ (Ра2.840.086ТО), а також з урахуванням вимог ГОСТ 5439-76 (Гази пальні природні і штучні. Метод визначення об’ємної частини компонентів на комплектах для газових аналізів типу КГА).

Таблиця 1

Марка

Технічні умови

Речовина, що визначається

Межі вимірювання, мг/м - 3 (мг/л)

Строк придатності, років

Колір кільця маркування

ІТМ-1Б

С-2.001.000ТУ

(ТУ 2.001-72)

Окис азоту

0,2-5

(0,0002-0,005)

1,5

Червоний

ТО-1

С-2.006.000ТУ

(ТУ 2.006-72)

Окислюваль-на трубка

1,5

Червоний

ІТМ-2А

С-2.002.000ТУ

(ТУ 2.002-72)

Окис вуглецю

5-50

(0,005-0,05)

Чорний

ІТМ-5

С-2.004.000ТУ

(ТУ 2.004-72)

Гас - бензин

50-500

(0,05-0,5)

Коричневий

6. Під час підготовки і визначення концентрації шкідливих речовин на приладі ПГА-ВПМ або КГП-ВП перевіряється цілість індикаторних трубок візуальним оглядом.

7. Забороняється використання індикаторних трубок з гарантійним строком придатності, що закінчився. Дата випуску і гарантійний строк придатності вказані на касеті з індикаторними трубками.

8. Підготовка засобів відбору проб повітря здійснюється в такому порядку: нові гумові (волейбольні) камери до початку робіт з відбору проб повітря необхідно вимити гарячим мильним розчином, промити водою до видалення мильного розчину, тричі ополоснути дистильованою водою і висушити. Після такої обробки камери готові до використання.

9. Малолітражні балони до початку роботи оглядаються. Перевіряються наявність клейма на верхній сферичній частині балона, дати виготовлення і його фактична місткість. Газ, що міститься в них, випускається в атмосферу.

10. Відбір проб повітря проводиться з магістралі секції балонів у гумові (волейбольні) камери за допомогою редуктора або вентиля тонкого регулювання будь-якого типу.

Для відбору проби необхідно частину повітря з магістралі випустити в атмосферу (продути магістраль), а камеру промити повітрям з тієї самої магістралі.

11. Промивання камери повітрям для аналізу проводиться шляхом її заповнення і випуску повітря в атмосферу стисненням камери руками. Останнє заповнення камери слід проводити до розпрямлення її внутрішніх складок. Після заповнення повітрям, що аналізується, камера герметизується закриттям її трубки затискачем. Місце і час відбору проби записуються на камері крейдою.

12. Відбір проб повітря для доставки його на аналіз до хімічної лабораторії проводиться в малолітражні балони. Для відбору проби необхідно випустити частину повітря з магістралі в атмосферу і промити балон повітрям з цієї самої магістралі. Промивання малолітражного балона здійснюється шляхом заповнення його до робочого тиску з повітряної системи і випуску відібраного об’єму повітря в атмосферу. Після промивання проводиться заповнення балона повітрям, що аналізується, до робочого тиску.

До балона кріпиться табличка (бирка) розміром 70х100 мм із зазначенням найменування корабля, судна або частини, місця, дати і часу відбору проб, а також тиску в балоні і прізвища особи, що проводила відбір проби повітря.

13. Визначення концентрації діоксиду вуглецю в повітрі, що аналізується, проводиться відповідно до технічних описів та інструкцій з експлуатації на прилади ПГА-ДУМ (1Д2.840.032ТО) або КГП (Ра2.840.086ТО) і на газоаналізатори ГХП-100 (ГХЛ, КГА-1-1) з урахуванням вимог ГОСТ 5439-76 в частині визначення компонентного складу.

14. Для проведення аналізу повітря на вміст діоксиду вуглецю за допомогою приладу ПГА-ДУМ (КГП-ДУ) гумову трубку волейбольної камери з пробою повітря одягають на вхідний штуцер газової магістралі приладу, відкривають затиск на трубці камери і виконують аналіз відповідно до Технічного опису та Інструкції з експлуатації 1Д2.840.032ТО (Ра2.840.086ТО).

15. Визначення концентрації діоксиду вуглецю і шкідливих речовин в аналізованому повітрі на приладі ПГА-ВПМ (КГП-ВП) проводиться за допомогою таких індикаторних трубок: ІТМ-ДУ-М і ІТМ-ДУ-Б на діоксид вуглецю; ІТМ-2А на оксид вуглецю; ІТМ-1Б в комплекті з трубкою ТЕ-1 на оксиди азоту; ІТМ-5 (за лівою шкалою "керосин") на вуглеводні (сумарно в перерахунку на вуглець).

Вимірювання проводяться відповідно до Технічного опису і Інструкції з експлуатації 1Д2.840.032ТО.

16. Аналіз отриманих концентрацій за індикаторними трубками проводиться за допомогою шкал або кольорових еталонів, наклеєних на касети з індикаторними трубками. У разі викривлення верхньої межі стовпчика (кільця) відлік проводиться за середнім значенням верхньої межі забарвленого стовпчика (кільця).

17. Визначення концентрацій шкідливих речовин проводиться послідовно не менше трьох разів. За остаточний результат визначення концентрації шкідливої речовини беруть середнє арифметичне значення з трьох проведених вимірювань.

18. Допускається одночасне проведення аналізу на приладі ПГА-ВПМ з однієї гумової камери на двох різних індикаторних трубках. У цьому разі кінець гумової трубки камери приєднується до приладу через металевий трійник.

19. Повітря, що використовується для дихання водолазів, не повинне містити шкідливих речовин більше граничнодопустимих концентрацій (далі - ГДК) (таблиця 2).

20. Результати аналізу повітря на вміст шкідливих речовин заносяться у формуляр компресора, журнал водолазних робіт та журнал обліку і аналізів повітря, дихальних газових сумішей, регенеративних і поглинальних речовин.

21. Якщо в пробі повітря виявлені шкідливі речовини, концентрація яких вище граничнодопустимих, слід виявити і усунути причину забруднення, змінити стиснене повітря в секціях балонів і провести повторний аналіз.

22. Забороняється використання стисненого повітря для дихання водолазів і приготування дихальних газових сумішей до усунення причин забруднення повітря і зниження вмісту шкідливих речовин у стисненому повітрі секцій балонів до концентрацій не вище граничнодопустимих.

Таблиця 2

Граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин

№ з/п

Найменування шкідливої речовини, що вимірюється

ГДК, мг/м - 3

ГДК, мг/л

ГДК, % об’єму

Двоокис вуглецю

0,1

Окис вуглецю

0,008

Окис азоту

0,5

0,0005

Вуглеводні (у перерахунку на вуглець)

0,05

__________

Примітка.

Величини ГДК вказані для нормальних кліматичних умов повітря: температура (298±10) ° К або (25±10) ° С; відносна вологість (65±15)%; атмосферний тиск (953,3±113,3) кПа або (750±85 мм рт.ст.).

23. Висновок про придатність повітря для дихання водолазів дає лікар спеціальної фізіології (лікар або особа, що здійснює медичне забезпечення водолазних спусків).

24. Дихальні газові суміші аналізують тільки на вміст кисню.

Для аналізу газових сумішей використовують газоаналізатор ГХП-100 (ГОСТ 6329-74) або КГА-1-1 (ТУ 92.891.006-90) за умови вмісту кисню в суміші до 21% об’єму і газоаналізатор ГК-1 (ТУ 25-11-1223-76) за умови вмісту кисню в суміші більше 21% об’єму.

У хімічних лабораторіях флотів для аналізу газових сумішей на вміст кисню може використовуватися газоаналізатор хімічний ГХЛ (ГОСТ 7018-75) або КГА-1-1 (ТУ 92.891.006-90).

25. Для проведення аналізу газової суміші на газоаналізаторі ГХП-100 і ГХЛ (або КГА-1-1) використовують:

розчин їдкого калію, який готують, розчиняючи 60-70 г їдкого калію (ГОСТ 2463-80) в 130-140 мл дистильованої води;

розчин пірогалолу "А", який готують, розчиняючи в 180 мл дистильованої води 25 г пірогалолу "А" (ГОСТ 6408-75) і 35 г їдкого калію;

воду дистильовану (ГОСТ 6709-72);

метиловий оранжевий індикатор (ГОСТ 10816-64), 0,1% розчин;

як замикаючу рідину застосовують 22% розчин хлориду натрію (ГОСТ 4233-77) з додаванням декількох крапель сірчаної кислоти або 10% водного розчину сірчаної кислоти, який готують, розчиняючи 5,5 мл концентрованої сірчаної кислоти (ГОСТ 4204-77) і 95 мл дистильованої води.

Замикаючу рідину підфарбовують, додаючи декілька крапель метилового оранжевого індикатора.

26. Для виконання аналізу газової суміші на газоаналізаторі ГК-1 використовують:

хлорид амонію (ГОСТ 3773-72);

аміак водний (ГОСТ 3760-79), 18% розчин;

аміачний розчин хлориду амонію, приготований з 750 г хлориду амонію, розчиненого в 1 л дистильованої води, з додаванням 1 л 18% розчину аміаку;

дріт мідний круглий електротехнічний (ГОСТ 2112-71) типу ММ діаметром 0,8 мм у вигляді спіралі довжиною близько 10 мм (діаметр витка близько 5 мм);

мастило УН (вазелін технічний);

воду дистильовану;

замикаючу рідину - 10% розчин сірчаної кислоти, підфарбований декількома краплями метилового оранжевого індикатора.

27. Проби газової суміші відбирають у гумові камери (ГОСТ 16547-79) через вентилі відбору проб. Гумові камери для відбору проб газової суміші обладнують трійником, на вільні кінці якого вдягають гумові трубки завдовжки 10-12 см із затискачами для приєднання до вентиля відбору проб. Нові гумові камери готуються до проведення аналізу проб газової суміші відповідно до пункту 10 цієї Методики. Під час відбору проби частину газової суміші спочатку випускають в атмосферу (вентиль відкривається на 1-2 с). Потім гумову камеру приєднують до вентиля, тричі промивають газовою сумішшю, що досліджується, при відкритому вентилі відбору проби, після чого заповнюють до розпрямлення всіх складок. Гумова камера з пробою газу до проведення аналізу повинна перебувати поряд з газоаналізатором 10-15 хвилин для вирівнювання температури проби з температурою навколишнього середовища.

Проміжок часу між відбором проби і її аналізом не повинен перевищувати 1,0-1,5 години.

28. Газоаналізатор КГА-1-1 (ГХП-100) готують і перевіряють відповідно до технічного опису. Всі скляні частини приладу миють хромовою сумішшю, що є розчином 10 г біхромату калію (ГОСТ 4220-75) в 190 г концентрованої сірчаної кислоти. Хромову суміш ретельно змивають водою. На вимитій частині бюретки та інших частинах приладу не повинні затримуватися краплі води. Окрім хромової суміші для миття приладу можна застосовувати 10% розчин тринатрійфосфату.

В процесі використання газоаналізатора забруднену бюретку промивають безпосередньо в приладі. У цьому випадку під час промивання бюретки хромовою сумішшю гумову трубку до зрівняльної склянки (щоб уникнути її роз’їдання) необхідно замінити іншою (запасною) трубкою.

Старе мастило з кранів знімають марлею, змоченою етиловим спиртом. Потім на пробку наносять тонкий шар мастила (технічний вазелін або вакуумне мастило), пробку вставляють у корпус крана і обережно притирають, обертаючи її до тих пір, поки шліф не стане прозорим.

Збирають прилад і заповнюють судини розчинами реактивів. Під час збирання фільтр і балон, що всмоктує, із сполучною трубкою до приладу не приєднують. Судини заповнюють розчинами реактивів у такій послідовності: циліндр бюретки заповнюють дистильованою водою через воронку, вставлену в отвір пробки; зрівняльну склянку і бюретку заповнюють замикаючою рідиною при положенні кранів "розподіл газів на атмосферу"; після заповнення бюретку відключають від атмосфери поворотом крана на патрубку відбору проби.

Поглинальні судини заповнюють розчинами за допомогою воронки. При цьому першу поглинальну судину заповнюють розчином їдкого калію, а другу - розчином пірогалолу "А". Заливши приблизно половину поглинального розчину, кран судини переводять на сполучення з бюреткою і, опустивши зрівняльну склянку, засмоктують розчин із приймальної камери до його внутрішньої частини. Після цього кран на поглинальній судині, зрівняльну склянку і рівень, що замикає рідину, приводять у початкове положення, вливають частину розчину, що залишився, у внутрішню частину судини, доводячи меніск до мітки на відростку крана. При цьому рівень розчину в нижній частині судини повинен бути 30-40 см.

Увага! Не допускати потрапляння розчину пірогалолу "А" в поглинальну судину з розчином їдкого калію.

Крани і з’єднання перевіряють на герметичність, встановлюючи рівні розчинів реактивів у поглинальних судинах на позначках під краном і рівень замикаючої рідини в бюретці на верхній позначці. У разі перебування зрівняльної склянки в нижньому положенні вказані рівні розчинів реактивів і замикаючої рідини в бюретці повинні залишатися постійними.

Кожну знову приготовану порцію лужного розчину пірогалолу "А" десятиразово перевіряють атмосферним повітрям, переміщуючи 50 мл повітря з бюретки в поглинальну судину. Після перерахунку вміст кисню в повітрі повинен бути не менше 20% об’єму.

29. Для проведення аналізу гумову камеру із сумішшю, що аналізують, приєднують до газоаналізатора. У вимірювальну бюретку набирають близько 100 мл газу, бюретку відключають від камери поворотом крана і газ витискають в атмосферу через інший штуцер крана. Для унеможливлення впливу газового середовища, що знаходиться в розподільній коробці, на аналіз проби забирати газ у бюретку і витискати його в атмосферу необхідно 2-3 рази.

Під час відбору газу в бюретку не можна допускати підсмоктування повітря з атмосфери. Пробу газової суміші з гумової камери у вимірювальну бюретку потрібно забирати плавно для унеможливлення затримки крапель замикаючої рідини у вузькій частині бюретки. У бюретку відбирають 100 мл газу, використовуючи для вимірювання об’єму праву градуйовану шкалу. Об’єм газу в бюретці вимірюють через 1 хвилину після забору газу за нижнім меніском рівня рідини в бюретці, зрівнюючи при цьому її рівень з рівнем рідини в зрівняльній склянці.

Перед визначенням кисню в досліджуваній пробі газу необхідно звільнитися від кислотних компонентів, що містяться в ній. Для цього газ із бюретки за допомогою зрівняльної склянки 2-3 рази переміщують у першу поглинальну судину з розчином їдкого калію і назад. Поглинений об’єм газу заміряють за лівою шкалою бюретки. Повне поглинання кислотних компонентів визначається постійністю об’єму газу V 1 між двома останніми відліками.

Вміст кислотних компонентів визначають за зменшенням об’єму газу в бюретці за умови встановлення рівня розчину в першій поглинальній судині у первинне положення (до міток під краном) при положенні замикаючої рідини в бюретці та зрівняльній склянці на одному рівні. Кожен вимір газу знімають через 1 хвилину часу, необхідного для стікання рідини зі стінок судини. Після визначення кислотних компонентів газ, що залишився в бюретці, переводять у поглинальну судину з розчином пірогалолу "А".

Для повного поглинання кисню розчином пірогалолу "А" роблять 5-7 прокачувань, коли розчин свіжий, та 10-14 - частково відпрацьований. Після поглинання кисню заміряють об’єм газу V 2 , що залишився.

Поглиначі замінюють у міру зниження швидкості поглинання компонентів газу. Розчин пірогалолу "А" в приладі ГХП-100 (КГА-1-1) замінюють свіжим після проведення 280-300 аналізів у разі вмісту кисню в пробі до 2% і після проведення приблизно 50 аналізів у разі вмісту кисню в пробі до 21% об’єму.

30. Об’ємну частку кисню Х в аналізованому газі (у відсотках) обчислюють за формулою:

Х=(V 1 -V 2 )x100/V 0 ,

де

V 1

об’єм газу в бюретці після поглинання кислотних компонентів, мл;

V 2

об’єм газу в бюретці після поглинання кисню, мл;

V 0

об’єм газу, взятий у бюретку для аналізу, мл.

За результат вимірювання приймають середнє арифметичне двох послідовних визначень, розбіжність між якими не перевищує 0,2%.

Працюючи з газоаналізатором КГА-1-1 або ГХП-100, необхідно дотримуватися техніки безпеки під час роботи з лугами і кислотами. Розчини

реактивів, що потрапили на відкриті ділянки шкіри і слизові оболонки, змивають великою кількістю прісної води.

31. Газоаналізатор ГК-1 готують і перевіряють у порядку, вказаному в паспорті АКГ.2.840.001Пс і в пункті 29 цієї Методики.

Циліндрову частину піпетки заповнюють на 3/4 об’єму мідними спіралями і закривають пробкою. Зрівняльну склянку і бюретку заповнюють замикаючою рідиною. Бюретку заповнюють до верхнього кінця правого відростка крана при положенні його "на атмосферу". Кран встановлюють в нейтральне положення і опускають зрівняльну склянку. Піпетку заливають аміачним розчином через воронку, сполучену гумовою трубкою з вузьким кінцем кулястої частини піпетки. Заливши частину аміачного розчину в піпетку, переводять кран у положення "на піпетку" і засмоктують розчин у циліндрову частину.

Кран встановлюють у положення "на атмосферу" і заповнюють бюретку замикаючою рідиною до верхнього кінця правого відростка крана. Операцію щодо заповнення піпетки аміачним розчином повторюють до заповнення ним циліндрової частини піпетки, капілярних трубок і відростка крана. При цьому розчин у кулястій частині піпетки не повинен перевищувати 1/4 його об’єму. Кран встановлюють "на атмосферу", заповнюють бюретку замикаючою рідиною і переводять кран у нейтральне положення. Заповнений прилад перевіряють на герметичність за постійністю рівня рідини в бюретці при закритому крані і нижньому положенні зрівняльної склянки.

Гумову камеру з аналізованою сумішшю приєднують до відростка крана газоаналізатора і відбирають 100 мл газу. Об’єм газу в бюретці вимірюють через 1 хвилину за нижнім меніском рівня рідини в бюретці, суміщаючи його з рівнем рідини в зрівняльній склянці.

32. Поворотом крана сполучають бюретку з піпеткою і, піднімаючи зрівняльну склянку, витискають аналізовану суміш із бюретки в циліндрову частину піпетки. Після заповнення прохідного отвору крана замикаючою рідиною кран переводять у нейтральне положення. Для кращого поглинання кисню прилад обережно струшують кілька разів. Поворотом крана сполучають бюретку з піпеткою і, повільно опускаючи зрівняльну склянку, переводять у бюретку залишок проби газу, що не був поглинений, до тих пір, поки аміачний розчин повністю не заповнить прохідний отвір двоходового крана. Кран закривають через 1 хвилину, заміряють об’єм газу в бюретці. Вимірювання проводять за нижнім меніском рідини в бюретці, суміщаючи його з рівнем рідини в зрівняльній склянці.

Поділка, відповідна рівню рідини в бюретці, показує в аналізованій суміші об’ємну частку кисню Х у відсотках. Операцію з поглинання кисню повторюють. Аналіз закінчують, якщо після повторного поглинання зміна об’єму аналізованого газу не перевищує 1% при вмісті кисню в аналізованій суміші від 16 до 75% об’єму і 0,05% об’єму при вмісті кисню від 90 до 100% об’єму. За результатами аналізу приймають середнє арифметичне значення результатів двох визначень.

Аміачний розчин у піпетці замінюють у разі появи в ньому жовтого осаду або після 20-30 аналізів при вмісті кисню в аналізованій суміші від 90 до 95% об’єму. Після заповнення приладу свіжим розчином рекомендується виконати 2-3 аналізи, не роблячи відліку.

Працюючи з газоаналізатором ГК-1, необхідно дотримуватись техніки безпеки під час роботи з лугами і кислотами. Розчини реактивів, що потрапили на відкриті ділянки шкіри і слизові оболонки, змивають великою кількістю прісної води.

33. Для регенерації газового середовища в ізолюючих дихальних апаратах (далі - ІДА) використовують гранульовані і пластинчасті регенеративні речовини на основі надперекису калію КО 2 . Процес регенерації газового середовища може бути представлений в такому вигляді:

2КО 2 +Н 2 О → 2КОН+1,5О 2 +14,2 ккал

2КОН+СО 2 → К 2 СО 3 +Н 2 О+35 ккал

2КО 2 +Н 2 О+СО 2 → К 2 СО 3 +Н 2 О+1,5О 2 +49,2 ккал.

До спорядження регенеративних патронів допускають регенеративні речовини, що містять кисню не менше 130 л/кг і діоксиду вуглецю не більше 20 л/кг.

34. Як поглинач діоксиду вуглецю використовується хімічний поглинач вапняний (ХП-І) (ГОСТ 6755-88Е).

Процес поглинання діоксиду вуглецю може бути представлений у вигляді:

Са(ОН) 2 +СО 2 → СаСО 3 +Н 2 О+19 ккал

2NаОН+СО 2 → Nа 2 СО 3 +Н 2 О+28 ккал.

До використання допускають поглинач із насиченістю діоксиду вуглецю не більше 20 л/кг.

35. Для аналізу регенеративної речовини на вміст кисню і діоксиду вуглецю і поглинача на вміст діоксиду вуглецю застосовується кальциметр (малюнок 1).

Під час проведення аналізів на кальциметрі використовують:

1% розчин сірчанокислого кобальту (ГОСТ 4462-78);

соляну кислоту (ГОСТ 3118-77), розбавлену дистильованою водою в пропорції 1:1;

хромову суміш - розчин 10 г біхромату калію (ГОСТ 4220-75) в 150 мл концентрованої сірчаної кислоти або 10% розчин тринатрійфосфату;

замикаючу рідину - 22% розчину хлориду натрію (ГОСТ 4233-77) з додаванням декількох крапель сірчаної кислоти або 10% розчину сірчаної кислоти - розчин 5,5 мл концентрованої сірчаної кислоти (ГОСТ 4204-77) в 95 мл дистильованої води;

воду дистильовану (ГОСТ 6709-72).

Замикаючу рідину підфарбовують декількома краплями метилового оранжевого індикатора.

36. Кальциметр готують і перевіряють відповідно до технічного опису. Всі скляні частини приладу миють хромовою сумішшю або 10 % розчином тринатрійфосфату. Хромову суміш ретельно змивають водою. На вимитих частинах кальциметру не повинні затримуватися краплі води. Вимиті частини приладу висушують.

37. Старе мастило з кранів знімають марлею, змоченою етиловим спиртом. Потім на пробку наносять тонким шаром свіже мастило (технічний вазелін або вакуумне мастило), пробки вставляють у корпус крана і обережно притирають, обертаючи до тих пір, поки шліф не стане прозорим.

38. Збирають прилад і заповнюють замикаючою рідиною циліндр (1) і бюретку (6). Бюретку заповнюють до верхньої кругової поділки, позначеної цифрою "0", через циліндр при відкритому крані (11) і положенні крана 4 "на атмосферу". Після заповнення бюретку від’єднують від атмосфери поворотом крана (4). Обережно відкривають кран (11) і перепускають приблизно половину рідини циліндра (1) в склянку з тубусом (12). У мантію (7) бюретки наливають дистильовану воду через воронку (5), вставлену в отвір пробки. Заповнений прилад перевіряють на герметичність. При перебуванні склянки з тубусом (12) у нижньому положенні за умови відкритого крана (11) рівень замикаючої рідини в бюретці повинен залишатися постійним.

Кальциметр: 1 - циліндр; 2 - відвідна трубка; 3 - підставка; 4 - кран; 5 - воронка; 6 - бюретка; 7 - мантія; 8 - пробка; 9 - реакційна колба з пробіркою; 10 - затискач пружинний; 11 - кран; 12 - склянка з тубусом.

39. Проби на аналіз гранульованої регенеративної речовини або хімічного поглинача відбирають з кожного заново відкритого барабана. Проби пластинчастої регенеративної речовини відбирають з однієї банки в партії (ящику). З трьох різних місць барабана відбирають не менше трьох проб по 20-30 г, поміщають у скляну банку, що герметично закривається, з биркою, на якій указують найменування речовини, номер барабана, дату і час відбору проби. Проби відбирають фарфоровою ложкою (шпателем). Для одного аналізу беруть 1 г речовини (8-10 гранул), зваженої з точністю до 0,01 г.

40. Аналіз регенеративної речовини виконують спочатку на вміст у регенеративній речовині кисню, а потім діоксиду вуглецю. Відмірену порцію речовини поміщають у суху реакційну колбу з пробіркою (9), в яку обережно піпеткою заливають 10 мл 1 % розчину сірчанокислого кобальту для визначення вмісту кисню. Реакційну колбу (9) закривають пробкою (8) з відвідною трубкою і сполучають її з бюреткою (6) поворотом крана (4). Кран (11) повертають на з’єднання циліндра (1) із склянкою з тубусом (12) і перевіряють герметичність кальциметра. Постійність рівня замикаючої рідини в бюретці протягом 5 хвилин свідчить про герметичність приладу. Реакційну колбу нахиляють до повного виливання розчину реактиву з пробірки на гранули речовини. Для забезпечення повноти розкладання гранул речовини реакційну колбу періодично струшують. Газ, що виділяється, витискає з бюретки (6) рідину в циліндр (1) і склянку з тубусом (12).

41. Після закінчення реакції взаємодії речовини з розчином реактиву і вирівнювання температур газу в реакційній колбі і навколишнього повітря (приблизно через 10-15 хвилин) заміряють об’єм газу, що виділився. Про вирівнювання температур газу в реакційній колбі і навколишнього середовища судять по припиненню зміни рівня рідини в бюретці (6). Для вимірювання об’єму газу, що виділився, встановлюють однаковий рівень замикаючої рідини в склянці з тубусом (12), циліндрі (1) і бюретці (6) та знімають відлік газу, що виділився, за нижнім меніском рідини в бюретці.

42. Вміст діоксиду вуглецю в регенеративній речовині визначають з тієї самої проби, з якої визначали вміст кисню. Для цього від’єднують реакційну колбу з пробіркою (9) від кальциметра, обережно піпеткою заливають в пробірку 10 мл соляної кислоти, розбавленої дистильованою водою в пропорції 1:1. Бюретку кальциметра заповнюють замикаючою рідиною до нульової поділки за допомогою склянки з тубусом (12).

43. Далі виконують всі операції за підпунктами 35 - 41 цієї Методики.

44. Підготовану порцію речовини поміщають у суху реакційну колбу з пробіркою (9), в яку обережно піпеткою заливають 10 мл соляної кислоти, розбавленої дистильованою водою в пропорції 1:1. Аналіз поглинальної речовини на вміст діоксиду вуглецю проводять відповідно до пунктів 35-41 цієї Методики.

45. Вміст кисню або діоксиду вуглецю обчислюють за формулою:

Х=V вг /q, (л/кг),

де

V вг

об’єм газу (кисню або діоксиду вуглецю), що виділився, за стандартних умов (t=20 ° С, Р=760 мм рт.ст.), см - 3 ;

порція речовини, г.

Об’єм газу, що виділився, наведеного до стандартних умов, розраховують за формулою:

V ст =(V t -V 1 ) × Р t × (273+20)/(273+t) × 760=(V t -V 1 ) × Р t /273+t,

де

V t

об’єм газу, що виділився з порції речовини, см - 3 ;

V 1

об’єм розчину реактиву, налитого в пробірку реакційної судини, см - 3 ;

Р t

атмосферний тиск під час проведення аналізу, мм рт.ст.;

температура повітря в місці відбору проби, ° С.

За остаточний результат аналізу по кількості кисню і діоксиду вуглецю в регенеративній речовині та діоксиду вуглецю в поглинальній речовині приймають середнє арифметичне значення результатів аналізів трьох проб, узятих з різних місць.

46. Регенеративні і поглинальні речовини під час тривалого зберігання і перевезень подрібнюються і містять багато пилу. Для видалення пилу ці речовини перед заряджанням у патрони і регенеративні установки необхідно просіювати через сито з чарунками розміром 1 мм - 2 . Просіювати слід на відкритому повітрі з урахуванням напрямку вітру, щоб пил не потрапляв на відкриті частини тіла, або в приміщеннях з обладнаною витяжною вентиляцією. Під час просіювання регенеративних речовин і поглиначів діоксиду вуглецю необхідно використовувати респіратор або марлеву пов’язку.

47. Для запобігання роз’їдаючій дії лугів на шкірні покриви рук регенеративні речовини і поглиначі діоксиду вуглецю на сито і в патрони засипають совком. Під час роботи з цими речовинами слід одягати гумові рукавички. Оскільки регенеративні речовини і поглиначі діоксиду вуглецю реагують з вологою, то перед зарядженням патрони і регенеративні установки повинні бути добре просушені. Для видалення пилу, що утворився під час засипання речовини, заряджені патрони продувають стисненим повітрям, застосовуючи ті самі заходи безпеки.

48. Регенеративні і поглинальні речовини, що залишилися в барабанах після заряджання патронів і регенеративних установок, повинні зберігатися в спеціальних ємностях, герметичність яких забезпечується кришками, що щільно закриваються. Використані регенеративні і поглинальні речовини викидають за борт у відкритому морі. Зберігання їх на судні забороняється.

Регенеративну і поглинальну речовини з кожного знову відкритого барабана аналізують на вміст у них кисню.

Додаток 18

до Інструкції з водолазних робіт

у Збройних Силах України

(пункт 1.56 глави 1 розділу II)

ТАБЛИЦЯ

перестукування в барокамері

(умовні сигнали для переговорів з особами, що перебувають у барокамері)

Сигнали

У камеру

З камери

Один удар

Як себе почуваєш?

Почуваю себе добре

Два роздільних удари

Підвищую тиск

Підвищуй тиск

Три роздільних удари

Знижую тиск

Знижуй тиск

Один одиночний і один подвійний удари

Увімкнутися на дихання киснем

Увімкнувся на дихання киснем

Два подвійних удари

Зробити однократне промивання

Зробив однократне промивання

Часті удари

Припинити зміну тиску (стоп)

Один одиночний і один потрійний удари

Відкриваю шлюз

Відкривай шлюз

__________

Примітка.

Ця таблиця повинна бути поміщена на внутрішній і зовнішній поверхнях камери.

Додаток 19

до Інструкції з водолазних робіт

у Збройних Силах України

(пункт 1.66 глави 1 розділу II)

КОМАНДИ,

які подаються та приймаються командиром спуску під час спусків на малі і середні глибини

1. "Зробити робочу перевірку спорядження. Постам доповісти про готовність до водолазних спусків. Розійдись".

Доповіді командиру спуску про робочу перевірку спорядження:

"Робочу перевірку ПДК зробив. Зауважень немає (або такі-то). Робочу перевірку зробив рядовий Вербовський. Дозвольте поставити свій підпис ".

"Робочу перевірку страхуючого вентильованого водолазного спорядження за № 1 зробив, зауважень немає (або такі-то). Робочу перевірку зробив рядовий Антонюк. Дозвольте поставити свій підпис".

"Робочу перевірку вентильованого водолазного спорядження за № 2 зробив. Зауважень немає (або такі-то). Робочу перевірку робив рядовий Окіпняк. Дозвольте поставити свій підпис".

"Робочу перевірку СВУ-3 з апаратом АВМ-5 за № 1 зробив. Тиск у балонах 180 кгс/см - 2 . Настановний тиск - 9,5 кгс/см - 2 . Зауважень немає. Робочу перевірку зробив сержант Нестерчук. Дозвольте поставити свій підпис і одягатися".

2. "Одягти водолаза" - подається тим особам, що забезпечують. Після вдягання водолазної сорочки ледве вище колін подаються такі команди водолаза, що забезпечує, або командира спуску:

"Одягти сигнальний кінець" або "Одягти поясний ремінь з ножем". "Водолаз на калоші". "Одягти манишку". "Одягти шолом водолазу". "Одягти вантажі водолазу". "Закріпити нижній брас".

3. "Дати підпір водолазу, перевірити зв’язок". Черговий по зв’язку: "Перший, раз, два, три, як чутно?" Відповідь: "Перший, чую добре". Черговий на зв’язку: "Перший, як повітря?" Відповідь: "Повітря добре" або "Перший, більше (менше) повітря". Доповідь чергового по зв’язку командиру спуску: "Зв’язок з водолазом перевірено. Зауважень немає. Підпір даний". Відповідь командиру спуску: "Так".

4. "Водолаз, на трап". "Загорнути ілюмінатор" - ілюмінатор змочується чистою водою і загортається. Командир поста вдягання або особа, що забезпечує, доповідає командиру спуску: "Перший, до спуску готовий". Командир спуску особисто оглядає водолаза, а потім легким ударом долоні по шолому дозволяє водолазу почати спуск по трапу.

5. Доповідь командира спуску на головному командному пункті керівнику водолазних робіт: "Прошу дозволу на спуск водолаза Букіна". Відповідь: "Добре".

Доповідь водолаза про герметичність і самопочуття: "Перший, герметичний. Добре".

Доповідь особи, що забезпечує спуск, командиру: "Перший, герметичний". Командир спуску особисто переконується в герметичності водолаза, що спускається.

6. "Перший, перейти на спусковий". Відповідь водолаза: "Перший, переходжу на спусковий". "Перший, на спусковому. Добре".

7. "Перший, почати спуск". Відповідь: "Перший почав спуск. Добре". Черговий водолаз на подачі повітря в міру занурення збільшує подачу повітря.

Черговий на шланг-кабелі доповідає керівнику спусків глибину занурення водолаза за маркуванням "Глибина 3 м, 6 м" тощо.

8. Через чергового по зв’язку передається глибина занурення водолаза, що спускається, на що він відповідає: "Перший, 6 м, добре" тощо. Доповідь водолаза: "Перший, на ґрунті, чисте".

9. "Перший, провентилюватися, роздивитися". Відповідь водолаза: "Більше повітря, вентилююся, роздивляюся, добре". Після закінчення вентиляції доповідь водолаза: "Перший, менше повітря. Провентилювався, роздивився, ґрунт мул (пісок, камені). Видимість 2-3 м. Шланг-кабель чистий. Зауважень немає. Добре" або "Підберіть слабину шланг-кабелю".

10. "Дивися, підбираємо". Водолаз: "Стоп підбирати. Добре".

Чистота шланг-кабелю є однією з найважливіших умов безпеки перебування водолаза під водою!

11. "Перший, як повітря?" Відповідь: "Перший, повітря добре. Добре".

12. "Перший, заміримо глибину". Відповідь: "Перший, замірте, добре".

13. "Стоп повітря першому" закривається вентиль на 1-2 с, стрілка на манометрі показує глибину, потім відкривається вентиль. Відповідь чергового водолаза на подачі повітря: "Повітря першому застопорене. Глибина 17 м". Після виміру глибини відновлюється подача повітря.

14. "Перший, глибина 17 м. Як повітря?" Відповідь: "Перший, повітря добре. Добре".

15. "Перший, приготуватися до роботи", або "Почати рух (підійти) до місця роботи". Відповідь: "Перший, висуваюсь до місця роботи, добре". "Перший, підійшов до місця роботи, добре". "Перший, до роботи готовий".

16. "Перший, приступити до роботи". Відповідь: "Перший, приступив до роботи, добре".

17. "Перший, закінчити роботу, провентилюватися". Відповідь водолаза: "Перший, закінчив роботу, більше повітря, вентилююся, добре". Відповідь водолаза: "Менше повітря, провентилювався, добре".

18. "Перший, як повітря?" Відповідь: "Повітря добре".

19. "Перший, підійти до спускового, приготуватися до підйому". Відповідь водолаза: "Перший, підходжу до спускового, вибирайте слабину шланг-кабелю, добре". "Перший, підійшов до спускового, шланг-кабель чистий, готовий до підйому, добре".

20. Доповідь керівнику спусків на головному командному пункті "Водолаз роботу виконав, самопочуття добре. Прошу підняти водолаза за 2 хвилини до 6 м". Відповідь: "Добре".

21. "Перший, почати повільний підйом". Відповідь водолаза: "Перший, почав повільний підйом, вибирайте слабину шланг-кабелю, добре".

Особа, що забезпечує, доповідає керівнику спусків: "Глибина 18 м, 15 м, 12 м, 9 м" (за маркуванням шланг-кабелю).

22. "Перший, як повітря?" Відповідь водолаза: "Перший, повітря добре" або "Менше повітря".

23. "Перший, стоп підйом, глибина 6 м, опуститися на слабину шланг-кабелю". Відповідь водолаза: "Перший, опустився на слабину шланг-кабелю, добре".

24. "Перший, відпочивати". Відповідь водолаза: "Перший, відпочиваю, добре".

25. "Перший, почати повільний підйом на 3 м". Відповідь: "Перший, почав повільний підйом на 3 м, добре".

26. "Перший, стоп підйом, глибина 3 м, опуститися на слабину шланг-кабелю".

27. "Перший, відпочивати". Відповідь водолаза: "Перший, відпочиваю, добре".

28. "Перший, почати повільний підйом на поверхню". Відповідь водолаза: "Перший, почав повільний підйом на поверхню, добре".

29. "Перший, перейти на трап". Відповідь водолаза: "Перший, переходжу на трап, добре". "Перший, на трапі, добре".

30. "Перший, виходити на палубу". Відповідь: "Перший, виходжу на палубу, добре".

31. "Віддати ілюмінатор". Доповідь водолаза, що забезпечує, керівник спусків: "Ілюмінатор відданий".

32. "Стоп повітря водолазу". Відповідь черговому на повітрі: "Повітря водолазу застопорене".

33. "Роздягнути водолаза". Після зняття манишки (у СВУ-3 після зняття шолом-маски) працюючий водолаз доповідає командиру спуску: "Товариш майор, перший водолаз з води вийшов, самопочуття добре".

34. Доповідь командира спуску на головному командному пункті керівнику водолазних робіт: "Водолаз Букін з води вийшов (поміщений у поточній декомпресійній камері), самопочуття добре". Відповідь: "Добре".

35. "Водолазний пост привести у вихідне". Після приведення водолазних постів у вихідне положення подається команда командира спуску: "Водолазам і тим, хто забезпечував водолазні спуски, для розбору спусків вишикуватися".

Керівник спусків робить аналіз, указує на помічені під час водолазних спусків і робіт порушення, доповідає зняті нормативи.

Командири постів вдягання доповідають зауваження.

Додаток 20

до Інструкції з водолазних робіт

у Збройних Силах України

(пункт 1.67 глави 1 розділу II)

УМОВНІ СИГНАЛИ

зв’язку з водолазами за допомогою сигнального або контрольного кінців

№ з/п

Сигнали

Значення сигналів

до водолаза під час спусків у:

від водолаза під час спусків у:

спорядженні, що вентилюється

спорядженнях з відкритою, напівзамкнутою і замкнутою схемами дихання

спорядженні, що вентилюється

спорядженнях з відкритою, напівзамкнутою і замкнутою схемами дихання

Смикнути один раз

Як почуваєш себе? Повтори. Вибирай сигнал до себе

Я на ґрунті. Почуваю себе добре. Вибери слабину. Повтори

Смикнути два рази

Провентилюй скафандр

Зроби заміну газової суміші в мішку. Перевір запас повітря

Більше повітря

Роблю заміну газової суміші в мішку. Перевірив запас повітря

Смикнути три рази

Починаємо підйом. Виходь на поверхню (повторення сигналу зобов’язує водолаза негайно вийти на поверхню)

Піднімай нагору. Виходжу на поверхню

Смикнути чотири рази

Даємо менше повітря

Менше повітря

Часті смикання більше 4-х разів

Тривога! Мені погано! Піднімай скоріше!

Потрясти один раз

Стоп. Припини спуск (підйом, рух далі)

Стоп. Зупини спуск (підйом)!

Потрясти два рази

Продовжуй спуск (рух, іди прямо)

Продовжуй спуск. Попусти шланг-кабель

Потрясти три рази

Стій на місці! Спускаємо водолаза

Заплутався, не можу вийти без допомоги другого водолаза

Смикнути один раз і потрясти

Іди праворуч

Іду праворуч

Смикнути два рази і потрясти

Іди ліворуч

Іду ліворуч

Смикнути один раз і потягнути

Подаємо інструмент

Подавайте інструмент

Смикнути два рази і потягнути

Подаємо кінець

Подавайте кінець

Смикнути, потрясти і смикнути

Запасний сигнал

__________

Примітки:

1. Для передачі умовних сигналів необхідно вибрати слабину сигнального кінця, а потім подавати сигнали чітко, несильно смикаючи уздовж осі сигнального кінця.

2. Кожний сигнал обов’язково дублюється тим, кому він подається, крім сигналу тривоги, за яким варто піднімати водолаза без зволікання.

3. Напрямок руху під водою працюючий водолаз обирає, орієнтуючись по сигнальному кінцю: "іди прямо" - у напрямку сигнального кінця від водолаза, що забезпечує, "іди праворуч" і "іди ліворуч" - у перпендикулярних напрямках.

4. В аварійному випадку за неможливості передачі сигналу по сигнальному кінцю (шланг-кабелю) і відсутності телефонного зв’язку варто подати аварійному водолазу звукові сигнали відповідно до цього додатка. Звукові сигнали подаються ударом металевого предмета об метал (наприклад: об водолазний трап тощо), при чому один удар відповідає сигналу "смикнути", а подвійний - "потрясти". Аналогічно сигнали подаються аварійним водолазом.

Додаток 21

до Інструкції з водолазних робіт

у Збройних Силах України

(пункт 1.94 глави 1 розділу II)

СИГНАЛИ

візуального зв’язку з водолазами

Візуальний зв’язок здійснюється за допомогою сигналів, що подаються, як правило, правою рукою.

Сигнал 1 . Усе добре. Я виконаю (виконую) дію, що рекомендує командир спуску або водолаз, що перебуває поруч.

Вказівний і великий пальці з’єднані, утворюючи кільце. Інші пальці з’єднані разом і підняті догори.

Сигнал 2 . Щось не в порядку. Я не можу... (наприклад, не можу "продутися", не бачу, не виходить щось тощо).

Вказівний і великий пальці перебувають під кутом 900 один до одного. Інші пальці стиснуті. Рукою в такому положенні погойдують вправо-вліво.

Сигнал 3 . Лихо. Дуже погано (знак подається на поверхні води).

Розпластана долоня піднімається нагору та опускається через сторону долілиць. Рух повторюється.

Сигнал 4 . Відкриваю резерв (переходжу на дихання резервним запасом повітря).

Пальці стиснуті в кулак, зігнута в лікті рука піднята нагору до рівня очей.

Сигнал 5 . Не можу відкрити резерв. Допоможи мені відкрити резерв.

Пальці стиснуті в кулак. Кулак разом з передпліччям робить маятникові рухи догори-донизу в районі тяги резервного пристрою апарата.

Сигнал 6 . Занурюйся. Я занурююсь (показує при цьому на вантаж, що означає "у мене негативна плавучість").

Великий палець спрямований донизу, інші пальці стиснуті в кулак.

Сигнал 7 . Спливай. Я спливаю (показує при цьому на вантаж, що означає "у мене позитивна плавучість").

Великий палець спрямований догори, інші пальці стиснуті в кулак.

Сигнал 8 . Небезпека! Прошу негайної допомоги! (вказівним пальцем лівої руки вказує на причину поганого самопочуття або несправності спорядження).

Права долоня з піднятим пальцем кілька разів швидко притискається до шиї.

Сигнали, що позначають, про кого або про що буде далі йти мова:

Сигнал 8а . Я. У мене. Мій (показує на себе, що означає "наступний сигнал стосується мене").

Сигнал 8б . Ти. Він. У тебе. У нього. Його. Цей предмет (показує на водолаза, частину тіла, крапку навколишнього простору або предмет, яких буде стосуватися наступний сигнал).

Сигнал 9 . Вони. У них. Ці предмети (показує на групу водолазів або скупчення предметів, яких буде стосуватися наступний сигнал).

Вказівний палець витягнутий у певному напрямку, інші пальці стиснуті в кулак.

Сигнал 10 . Зібратися тут. Необхідно зібратися разом.

Вказівні пальці обох рук витягнуті, інші пальці стиснуті в кулак. Руки кілька разів розводять у сторони і знову з’єднують разом.

Сигнал 11 . Увага! Стоп! З цим сигналом слідує інший. Якщо водолази щось робили під водою, подача сигналу вимагає припинення дії. Якщо від водолазів щось вимагали, подача їм цього сигналу означає відмову.

Руку з розпластаною долонею (пальці разом) піднімають вертикально догори.

Сигнал 12 . Сигнал, що вказує напрямок.

Руку з розпластаною долонею витягують горизонтально, потім згинають у лікті у вертикальній площині і знову випрямляють у потрібному напрямку.

Сигнал 13 . Сигнал, що позначає заперечення. Немає! Неправильно! (якщо палець показав перед цим на ноги, неправильно працюють ноги, якщо на роботу, що виконується під водою, неправильно виконується робота).

Праву руку з відкритою та зверненою до водолаза долонею згинають у лікті і роблять маятникові рухи у вертикальній площині перед грудьми.

Сигнал 14 . Сигнал, що позначає сповільнення. Роби повільніше. Спокійно (наприклад, повільно працюй ногами, дихай спокійно тощо).

Розпластаною у горизонтальній площині долонею (тильна сторона звернена догори) перед грудьми роблять повільні рухи догори-донизу.

Сигнал 15 . Сигнал, що позначає прискорення. Швидше. Поспішай.

Розпластаною у горизонтальній площині долонею (тильна сторона звернена донизу) перед грудьми швидко описують кола навколо горизонтальної осі.

Сигнал 16 . Сигнал, що нагадує про вирівнювання тиску, компенсування тощо (наприклад, роби ковтальні рухи, зрівняй тиск у вухах, у масці).

Долоню обертають до водолаза, великий палець відставляють. Інші пальці разом стискають і розтискають.

Сигнал 17 . Сигнал, що свідчить про незнання і про нерозуміння. Не розумію. Повтори, що ти хочеш. Як справи? (Якщо перед цим показати на груди - "як подих?", якщо на серце - "як ритм серця?").

Долоню розпластують у горизонтальній площині тильною стороною донизу. Пальці стискають у щіпку та розтискають.

Сигнал 18 . Крутиться голова.

Кистю руки з витягнутими догори і притиснутими один до одного вказівним і середнім пальцями (інші пальці притиснуті до долоні) роблять обертові рухи навколо вертикальної осі.

Сигнал 19 . Зав’яжи. Зв’яжи. Стисни.

Кисті рук, стиснуті в кулаки перед грудьми, обертають одну навколо іншої (навколо горизонтальної осі) і потім розводять у сторони.

Сигнал 20 . Усе в порядку. Усе добре.

Витягнутою рукою із запаленим ліхтарем роблять кругові рухи у вертикальній площині.

Сигнал 21 . Щось не в порядку. Ненормально. Запалений ліхтар на витягнутій руці піднімають і опускають догори-донизу строго по вертикалі.

__________

Примітки:

1. Сигнали 1-8 є обов’язковими, інші сигнали рекомендуються.

2. Сигнали 1-19 уночі водолаз подає рукою і освітлює її підводним ліхтарем.

3. Сигнали 20-21 подаються уночі з використанням підводного ліхтаря.

Додаток 22

до Інструкції з водолазних робіт

у Збройних Силах України

(пункт 2.38 глави 2 розділу II)

ПРОТОКОЛ

спуску у спостережній (робочій) камері

Додаток 23

до Інструкції з водолазних робіт

у Збройних Силах України

(пункт 2.44 глави 2 розділу II)

ПЕРЕЛІК

можливих несправностей під час спусків у ЖВП (спостережній (робочій) камері)

Несправність

Дії

командира та особи, що обслуговує спуск

оператора

Під час звірення глибиномір показує іншу, ніж лічильники, глибину

Камеру піднімають на поверхню, глибиномір здають на перевірку, а в камеру ставлять справний глибиномір

Припинилася дія системи регенерації

Дає команду оператору підключити до дихального апарата. Камеру піднімають на поверхню

Підключається на дихання до ізолюючого дихального апарата

Порушився телефонний зв’язок

Встановлюють зв’язок з оператором за допомогою гідроакустичної станції (далі - ГАС) або світлом. Вживають заходів щодо усунення несправності. У разі неможливості відновити телефонний зв’язок камеру піднімають на поверхню

За командою командира спуску за допомогою ГАС або світлом відповідають умовними сигналами відповідно до додатка 25

Обрив троса і кабелю камери

Встановлюють зв’язок з оператором за допомогою ГАС. Пересувають судно у бік від місця занурення камери. Дає команду на аварійне спливання. Якщо обірвався тільки кабель, встановивши зв’язок за допомогою ГАС, піднімають камеру на поверхню

Стукотом по корпусу камери дають сигнал тривоги і відповідають на запити по ГАС умовними сигналами і стукотом. За командою командира спуску за допомогою ГАС починають аварійне спливання. Якщо протягом 30 хвилин не надійде команда на аварійне спливання, спливають без команди

Вийшло з ладу підводне освітлення

Виключають живлення світильників. Камеру піднімають на поверхню

Доповідають командиру спуску

Віддався баласт і камера почала спливати на поверхню

На кораблі оголошується сигнал "Бойова тривога" і дається команда "Роздивитися у відсіках". Одночасно вручну вибирають трос і кабель камери і вживають заходів щодо закріплення їх на палубі судна

Негайно доповідають командиру спуску і підключаються до ізолюючих дихальних апаратів, утримуються за внутрішні конструкції камери так, щоб у разі різкого спливання або удару об корпус судна не одержати травму голови

Піднімальний трос і кабель камери заплуталися, не вибираються

У разі неможливості підняти камеру на тросі дає команду на аварійне спливання

Установлюють причину. Доповідають командиру спуску і за його командою аварійно спливають

Погіршилося самопочуття оператора

Піднімають камеру на поверхню

Доповідають командиру спуску

З’явилися течі ілюмінатора або з-під кришки люка

Негайно піднімають камеру на поверхню. За потреби дають команду оператору підключитися до апарата

Доповідають командиру спуску. Діють за його командою

Додаток 24

до Інструкції з водолазних робіт

у Збройних Силах України

(пункт 2.45 глави 2 розділу II)

УМОВНІ СИГНАЛИ

(світлом і стукотом) з водолазами і операторами спостережної (робочої) камери у разі порушення телефонного зв’язку

Сигнали світлом

Сигнали стукотом

Значення сигналів

cигнали до водолазів

cигнали від водолазів

Часті миготіння світильником

Дріб

.........................

Виклик.

Увага!

Стоп підйом!

Два дроби

....... .......

Продовжуємо підйом

Продовжуйте підйом

Вимикання світильника один раз

Один удар

Як себе почуваєте?

Почуваємо себе добре

Повторно один удар

Зрозумів.

Чекаємо вказівок

Вимикання світильника два рази

Два удари

. .

Провентилювати дихальні мішки

Вентилюємо дихальні мішки

Вимикання світильника три рази

Три удари

. . .

Приготуватися до підйому, зайняти місця на платформі

Готові до підйому. Починайте підйом

Вимикання світильника чотири рази

Чотири удари

. . . .

Зайти в дзвін, закрити кришку

Зайшли в дзвін. Кришка закрита

__________

Примітки:

1. Умовні сигнали застосовуються у разі виходу з ладу телефонного зв’язку в обох водолазів або операторів.

2. Відповіді водолазів (операторів) стукотом прослуховуються через гідроакустичну станцію.

3. Вимикання світильників проводиться на дві-три секунди з інтервалом в одну секунду.

4. Після заходу в дзвін зв’язок здійснюється по телефону дзвона або через гідроакустичну станцію.

5. У разі виходу з ладу основного світильника на платформу дзвона спускають додатковий світильник на скобі по одному з напрямних тросів платформи водолазного дзвона.

Додаток 25

до Інструкції з водолазних робіт

у Збройних Силах України

(пункт 2.236 глави 2 розділу II)

АКТ

обстеження затонулого об’єкта

Додаток 26

до Інструкції з водолазних робіт

у Збройних Силах України

(пункт 4.10 глави 4 розділу II)

АЛГОРИТМ

дії з перевірки водолазної підготовки на кораблях і організаціях ЗС України

1. Керування контролем і перевіркою водолазної підготовки у ЗС України здійснює НІВ - НУ КСП ЗС України, у ВМС ЗС України - начальник ПРС ВМС ЗС України.

{Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства оборони № 183 від 03.04.2023 }

2. Контроль за станом водолазної підготовки на кораблях і організаціях ЗС України покладається на флагманських водолазних спеціалістів (штатних водолазних спеціалістів), заступників командирів кораблів і організацій ЗС України.

В організаціях ЗС України, де зазначені посади штатом не передбачені, контроль за станом водолазної підготовки покладається на командирів організацій ЗС України або на відповідальних посадових осіб, призначених наказом командира.

3. Усі кораблі і організації ЗС України, що мають штатних та позаштатних водолазів, повинні регулярно перевірятися з питань водолазної підготовки.

Прийом заліків і перевірка відповідності кваліфікаційним вимогам водолазного складу (військовослужбовців, робітників та службовців ЗС України, які мають водолазну кваліфікацію) проводиться відповідними ВКК щороку. Результати заліків оформляються актами.

4. Прийом заліків щодо керівництва водолазними роботами проводиться щороку:

у посадових осіб ЗС України - ЦВКК Головного управління оперативного забезпечення ЗС України;

у керівного складу кораблів ВМС ЗС України, а також інших посадових осіб ВМС ЗС України - ЦВКК командувача ВМС ЗС України.

5. Перевірка водолазної підготовки на кораблях і організаціях ЗС України проводиться відповідно до планів бойової підготовки, але не рідше:

одного разу на рік - спеціалістами ПРС ВМС ЗС України (НІВ - НУ КСП ЗС України);

одного разу на півроку - спеціалістами ВМБ ВМС ЗС України;

одного разу на півроку та перед кожним виходом корабля в море - спеціалістами організацій ЗС України.

План-графік перевірок водолазної підготовки складається на кораблях і в організаціях ЗС України на навчальний рік, погоджується з начальником ПРС ВМС ЗС України (НІВ - НУ КСП ЗС України) та затверджується відповідними командирами.

{Пункт 5 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства оборони № 183 від 03.04.2023 }

6. Під час перевірки водолазної підготовки на кораблях, у військових частинах (з’єднаннях) ЗС України за рішенням керівника перевірки можливе проведення навчань з організації водолазних спусків, надання допомоги аварійному водолазу з практичним спуском водолазів під воду.

7. Результати перевірки водолазної підготовки, висновки щодо готовності кораблів (підрозділів) до проведення водолазних спусків записуються у журнал водолазних робіт та у журнал бойової підготовки корабля (підрозділу), а на кораблях другого рангу і вище - у журнал бойової підготовки військової частини та оформляються відповідним актом.

8. Результати перевірки водолазної підготовки доповідаються:

спеціалістами ПРС ВМС ЗС України - командиру військової частини (з’єднання) ВМС ЗС України та начальнику ПРС ВМС ЗС України;

спеціалістами інженерних військ ЗС України - командиру військової частини, яка підлягала перевірці, НІВ - НУ КСП ЗС України;

спеціалістами військово-морських баз - командиру військової частини (з’єднання) та начальнику ПРС військово-морської бази;

спеціалістами військової частини (з’єднання) ЗС України - командиру корабля і організації ЗС України.

В усіх випадках виявлені недоліки та зауваження повинні бути доведені до тих, хто перевірявся, з установленням строків їх усунення.

{Пункт 8 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства оборони № 183 від 03.04.2023 }

9. За наявності грубих порушень або недоліків, що впливають на безпеку проведення водолазних спусків, керівник перевірки (спеціаліст, який здійснює перевірку) зобов’язаний заборонити водолазні спуски, про що зробити запис у журналах водолазних робіт та бойової підготовки (де вони не передбачені - у вахтовому журналі), і повідомити про це відповідному командиру (начальнику).

Дозвіл на проведення водолазних спусків після усунення виявлених недоліків надається особою, яка заборонила спуски, або його начальником.

Кораблям, на яких є несправне водолазне спорядження та обладнання, непідготовлені водолази, низька організація водолазних спусків, вихід у море забороняється.

10. Перевірка укомплектованості водолазами і виконання ними встановлених щорічних нормо-годин роботи під водою (кількості спусків під воду) має включати:

перевірку укомплектованості особового складу водолазів згідно зі штатно-посадовою книгою; перевірку наявності позаштатних водолазів;

перевірку виконання водолазами встановлених обов’язкових щорічних нормо-годин роботи під водою (кількість спусків) відповідно до присвоєних кваліфікацій;

перевірку у відповідного водолазного складу виконання встановлених обов’язкових щорічних нормо-годин роботи під водою (кількості спусків) за додатковими водолазними кваліфікаціями.

11. Перевірка виконання встановлених норм готовності водолазів за глибинами здійснюється для кораблів, обладнаних глибоководним водолазним комплексом.

12. Перевірка укомплектованості водолазною технікою і майном відповідно до норм постачання здійснюється за обліковими документами наявності водолазної техніки і майна, звіряється з нормами постачання.

13. Перевірка технічного стану і готовності до роботи водолазного спорядження та засобів забезпечення водолазних робіт.

Водолазне спорядження і обладнання, що зберігаються на водолазному посту, повинні бути укомплектовані, справні і готові до роботи. Несправне водолазне спорядження та обладнання повинні зберігатися окремо від справних і мати маркування "НЕСПРАВНЕ".

14. Перевірка водолазного спорядження здійснюється таким чином:

1) дихальні апарати:

перевірити укомплектованість апаратів за формуляром (паспортом);

перевірити правильність їх зберігання;

перевірити зарядження апаратів з відкритою схемою дихання до робочого тиску;

перевірити зовнішнім оглядом технічний стан апаратів;

провести робочу перевірку 1-2 апаратів згідно з вимогами інструкції з їх експлуатації з метою перевірки технічних характеристик;

перевірити записи у формулярах (паспортах) апаратів про проведення періодичних планово-попереджувальних оглядів та ремонтів;

перевірити наявність клейма про огляд балонів апаратів;

2) водолазні шоломи, маски, напівмаски:

перевірити зовнішнім і внутрішнім оглядом на відсутність видимих пошкоджень, переконатися в наявності гумових прокладок;

перевірити справність водолазних шоломів, звертаючи особливу увагу на надійність утримання в шоломі переднього ілюмінатора. Люфт скла переднього ілюмінатора в обоймі не допускається;

3) водолазні шланги:

перевірити зовнішнім оглядом на відсутність пошкоджень у шлангах, звернути увагу на обв’язку вільних штуцерів;

перевірити правильність укладання шлангів у бухти на дерев’яних підкладках, на барабани котушок або в кошики (не допускається різких вигинів, заломів і закручувань);

перевірити наявність маркування, бензелів і стопорних кілець.

4) гідрокомбінезони, гідрокостюми, водолазні сорочки, жилети спливу, білизна водолазна, утеплювачі:

перевірити комплектність виробів;

перевірити зовнішнім оглядом стан тканини виробів на відсутність пошкоджень;

перевірити відповідність розміщення і справність дії травляче- запобіжних клапанів на виробах, де вони передбачені (відкриття кришок, цілість подушок клапанів);

5) водолазні вантажі, калоші, боти, ласти, глибиноміри, годинники, компаси, ножі тощо:

перевірити вироби на відсутність зовнішніх пошкоджень, звертаючи особливу увагу на стан ременів;

перевірити стан лез ножів та якість їх заточення. Впевнитися в надійності утримання ножів у піхвах.

15. Перевірка засобів забезпечення водолазних спусків здійснюється таким чином:

1) водолазні трапи:

перевірити зовнішнім оглядом на відсутність технічних пошкоджень;

перевірити відповідність до вимог керівних документів;

2) спускові, ходові, сигнальні, контрольні кінці і шланг-кабелі:

перевірити на відсутність вузлів, сплетінь, потертостей і надривів пасів;

перевірити відповідність до вимог керівних документів;

3) спуско-піднімальні пристрої:

перевірити зовнішнім оглядом комплектність та стан лебідок, котушок, ферм, балок, висувних мостів, кран-балок для водолазних альтанок, канатів, роликів, приладів безпеки, контрольно-вимірювальних приладів;

перевірити сертифікати тросів та рядки їх заміни;

4) водолазні альтанки:

перевірити зовнішнім оглядом на відсутність механічних пошкоджень;

перевірити відповідність до вимог керівних документів;

5) водолазні барокамери:

перевірити комплектність, зовнішнім і внутрішнім оглядом відсутність сторонніх предметів;

перевірити зовнішнім оглядом цілість ілюмінаторів, контрольно-вимірювальних приладів, арматури, наявність клейма про огляд манометрів;

перевірити зовнішнім оглядом наявність і якість прокладок, які ущільнюють, на кришках люків, шлюзів;

перевірити справність телефонного зв’язку, освітлення у відсіках;

перевірити надійність закриття кришок люків і їх герметичність за умови тиску в барокамері 0,02 мПа (0,2 кгс/см - 2 );

перевірити строки періодичних свідоцтв. На кораблях, обладнаних глибоководними водолазними комплексами, перед їх виходом для проведення водолазних спусків чи в далекий похід перевірити на герметичність камери за робочого тиску;

6) компресори та помпи:

перевірити комплектність;

перевірити справність агрегатів шляхом їх запуску і короткочасної роботи;

7) фільтри і блоки очищення:

перевірити зовнішнім оглядом контрольно-вимірювальні прилади, арматуру, надійність їх кріплення;

перевірити за журналом обліку кількість повітря, пропущеного через фільтр (блок очищення) після його перезарядження;

перевірити наявність і періодичність аналізу повітря, регенеративних і поглинаючих речовин;

перевірити наявність клейма про огляд агрегатів;

8) щити водолазні повітророзподільні, пульти подачі суміші:

перевірити зовнішнім оглядом на відсутність пошкоджень, комплектність і справність контрольно-вимірювальних приладів;

9) контрольні установки (прилади):

перевірити комплектність і правильність збереження установки (приладу);

перевірити зовнішнім оглядом справність установки (приладу), контрольно-вимірювальних приладів і строки їх перевірки;

перевірити чіткість зчитування даних зі шкал вимірювальних приладів;

10) водолазний інструмент, пристрої та приладдя:

перевірити зовнішнім оглядом на відсутність пошкоджень, корозії;

11) водолазні телефонні станції:

перевірити комплектність і цілість зовнішніх частин;

перевірити працездатність, відповідно до вимог інструкції з експлуатації (без проведення водолазних спусків);

12) засоби підводного освітлювання та освітлювальні приладдя:

перевірити комплектність;

перевірити зовнішнім оглядом на відсутність механічних пошкоджень окремих деталей та вузлів;

перевірити справність освітлювальних приладів шляхом включення на повітрі відповідно до вимог інструкції з експлуатації.

16. Спеціальне водолазне обладнання кораблів, суден пошуково-рятувального забезпечення ВМС ЗС України (робочі камери, рятувальні дзвони, гідроакустичні водолазні станції зв’язку, підводні телевізійні станції тощо), а також водолазні дзвони, електрозварювальне устаткування, підводні засоби руху, системи та засоби обігріву, життєзабезпечення людини під час перебування в умовах підвищеного тиску газового довкілля перевіряються відповідно до вимог інструкцій з експлуатації в масштабі, визначеному керівником перевірки (спеціалістом, що перевіряє).

17. Під час відпрацьовування організації водолазних спусків перевіряються:

наявність розкладу та інструкцій з підготовки і проведення водолазних спусків;

знання особовим складом своїх обов’язків відповідно до розкладу та інструкцій з проведення водолазних спусків і забезпечення їх проведення;

організація водолазних спусків під час проведення навчання з практичними спусками водолазів;

планування водолазних спусків у планах бойової підготовки;

наявність записів про спуски у вахтовому журналі.

18. Перевірка рівня підготовки офіцерів, мічманів і старшин, допущених до керівництва водолазними роботами, спусками, та їх медичного забезпечення полягає у перевірці:

основних керівних документів з водолазної підготовки;

організації та заходів безпеки під час проведення водолазних спусків на кораблі і організації ЗС України;

Про затвердження Інструкції з водолазних робіт у Збройних Силах України — частина 2