Обов’язковим є:
1) дотримання міжциклових профілактичних перерв із проведенням очищення, дезінфекції приміщень та контролю якості дезінфекції. Перед розміщенням чергової партії птиці у фазі кліткового утримання мінімальна міжциклова профілактична перерва становить три тижні. Дні профілактичної перерви обчислюються з моменту відправки останньої партії птиці з приміщення до початку нового завантаження, при цьому птахівниче приміщення має бути вільним після закінчення дезінфекції не менше 5 днів;
2) проведення дезінфекції завезених інкубаційних яєць відповідно до вимог Інструкції з проведення санітарної обробки - дезінфекції, дезінсекції та дератизації об’єктів птахівництва, затвердженої наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 20 червня 2007 року № 69, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 липня 2007 року за № 813/14080;
3) проведення вакцинації.
Оскільки специфічного лікування не розроблено, вакцинація батьківського стада і сприйнятливого молодняка у неблагополучних та загрозливих господарствах проводиться як інактивованими, так і живими вакцинами відповідно до інструкцій щодо їх використання.
Живі вакцини використовуються для індиків, бройлерів та первинної імунізації племінних курей і промислових несучок з наступною ревакцинацією інактивованою вакциною.
Інактивовані масляно-емульсійні вакцини застосвуються на початку яйценесення. Курчата, індичата, вакциновані у добовому віці аерозольно живою вірус-вакциною, резистентні, навіть якшо в сироватці крові немає специфічних антитіл. Перехворіла птиця резистентна до зараження гомологічним штамом протягом 5-6 місяців.
Ефективність вакцинації проти МПВІ можна оцінювати шляхом взяття біопроби або визначення титру антитіл у сироватці крові методом ІФА, РНГА.
Не можна застосуватати живу вакцину одночасно з іншими респіраторними вакцинами.
Інтервал між вакцинацієй проти МПВІ та від інших респіраторних інфекцій повинен бути не менше 7-10 днів;
4) проведення антибіотикотерапії при ускладненні хвороби бактеріальною мікрофлорою;
5) забезпечення роздільної інкубації завезених у господарство інкубаційних яєць та яєць, отриманих від власних батьківських стад;
6) дотримання зоогігієнічних нормативів щодо утримання та годівлі птиці у кожному птахогосподарстві (фермі);
7) проведення аерозольної дезінфекції приміщень у присутності птиці ветеринарними препаратами, що зареєстровані в Україні, відповідно до вимог Інструкції з проведення санітарної обробки - дезінфекції, дезінсекції та дератизації об’єктів птахівництва, затвердженої наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 20 червня 2007 року № 69, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 липня 2007 року за № 813/14080;
8) утилізація трупів птиці, відходів інкубації відповідно до вимог чинного законодавства;
9) лабораторний контроль, починаючи з 25-денного віку, з метою контролю епізоотичного стану, розробки схеми вакцинації та вибору необхідної вакцини.