На акваторіях з глибинами до 30 м для затонулих кораблів завширшки до 16 - 20 м, що перебувають на піщаному, мулисто-гравійному ґрунті, за відсутності каміння, затонулих колод, металоконструкцій доцільно здійснювати підрізування стропів під корпус корабля.
Для підрізування, як правило, застосовується сталевий канат (підрізний кінець) меншого, ніж основний підкільний строп, діаметра. Як підрізний кінець може бути використаний цільний з одного шматка сталевий канат діаметром 22-30 мм завдовжки 180-200 м або ланцюг, наприклад діаметром 25 мм.
Підрізування провідників виконується почерговою роботою в протилежних напрямках суднових тягових механізмів (буксирних лебідок, електричних шпилів, брашпилів тощо) із двох суден, установлених по обидва борти затонулого корабля так, щоб довжина сталевого каната від місця підрізування до кожного судна була в 4-5 разів більше глибини.
Перед початком підрізування необхідно під одним із країв корабля (як правило, носовий) позначити в ґрунті заглиблення, що дозволяє водолазу закласти підрізний кінець під штевень. Якщо під корпусом є проміжок, через який можна пропустити підрізний кінець, підрізування доцільно починати з цього проміжку.
Для визначення місцезнаходження підрізного кінця судна ті, що проводять підрізання, тралять якірні ланцюги (швартови) і вибирають слабину підрізного кінця, доки він не прийме вертикальне положення «панер». Після того як підрізання припинено, троси вибрано «панер» і обтягнуто, дозволяється спуск водолаза для проведення обстеження.