Під час зовнішнього огляду затонулого корабля визначаються:
наявність ілюмінаторів, їх кількість і стан (розбиті, закриті, відкриті);
ступінь обростання корпусу;
положення і стан рулів;
наявність виступаючих за борт предметів і обладнання (шлюпбалки, канати, патрубки циркуляційних трас тощо);
пошкодження корпусу (місцезнаходження, надводні та підводні, розміри пробоїн: малі - до 0,2 м - 2 , середні - до 0,5 м - 2 , великі - до 2 м - 2 , дуже великі - понад 2 м - 2 , їх кількість і конфігурація). Форми і розміри пробоїн визначаються за допомогою шаблонів (дротового або шляхом окреслення на дерев’яному шаблоні) або зняттям вимірів (водолазними лінійками, рулетками або лінями), при цьому встановлюються наявність тріщин, ум’ятин, величина і напрямок загину задирок (усередину або назовні корпусу). У випадку, коли пробоїна частково занурена у ґрунт, проводиться розмив і видалення ґрунту в цьому місці, після чого визначаються розміри та характер пробоїни;
стан надбудов, ангарів, рубок, палуб, комінгсів люків, пускових установок, торпедних апаратів тощо;
наявність ґрунту на палубі корабля;
стан днища, наявність у ньому пошкоджень;
наявність і кількість ґрунту в трюмах і відсіках корабля, особливо у відсіках з пробоїнами та в суміжних з ними відсіках;
положення та стан котлів і головних механізмів (збереглися на фундаментах або зірвані з них тощо);
наявність, характер, кількість і стан вантажу в трюмах і на верхній палубі.
До водолазного обстеження може бути включено одержання інших даних, необхідних у кожному конкретному випадку.