Спуски в розчини великої щільності відрізняються тим, що на організм людини впливає гідростатичний тиск, який перевищує тиск на глибині спуску в стільки разів, в скільки щільність розчину вище щільності води.
Під час спусків у замулену воду або глинистий розчин шахт, щільність яких значно вище щільності води, на працюючого водолаза необхідно навішувати додатковий вантаж і одягати тяжкі калоші. Загальна вага водолазних калош і вантажів відповідно до щільності середовища повинна збільшуватися у 2-3 рази. За щільності, що дорівнює 1,5, вона становить близько 80 кг. Спуски в таких умовах повинні виконуватися у вентильованому спорядженні і, як правило, в альтанці. До водолазної альтанки, на якій спускається водолаз, варто прикріпити напірний рукав з гідравлічним стовбуром, по якому повинна подаватися вода під тиском. Подача повітря водолазу в цих умовах повинна бути збільшена.
Глибина спуску з розрахунку витрати повітря повинна визначатися з урахуванням щільності розчину
Н п = r р Н,
де
Н п
-
приведена до щільності розчину глибина занурення, м;
r р
-
щільність розчину, т/м - 3 ;
Н
-
фактична глибина занурення, м.
В основу вибору режиму декомпресії повинна бути покладена не фактична, а приведена (обчислена) глибина занурення водолаза, що визначається за манометром.
У разі спусків водолаза в розчин у вентильованому водолазному спорядженні приведену глибину занурення визначають за показниками водолазного манометра шляхом короткочасного перекриття клапана на щиті подачі повітря у водолазний шланг.