Перед стрибком водолаза з вертольота водолаз,що забезпечує спуск, викидає гумовий надувний човен та тримає страхувальний кінець у руці на відстані від човна завдовжки 10-15 м. Після приводнення гумового надувного човна водолаз, що забезпечує спуск, стрибає у воду так, щоб не потрапити в човен. Потім він підтягує до себе човен за страхувальний кінець і розміщується в ньому. Перед виконанням стрибка у воду водолаз, одягнений у спорядження з дихальним апаратом, повинен підключитися до апарата і зробити вдих, намагаючись вибрати всю газову суміш із дихального мішка (якщо дихальний апарат із замкнутою або напівзамкнутою схемою дихання), затримати подих і, легко відштовхнувшись, стрибнути у воду ногами вниз. У момент приводнення необхідно притримати руками клапанну коробку (дихальний автомат) для запобігання відриву штуцера загубника від маски, лікті притиснути до грудей, видихнути, а після занурення у воду зробити вдих з апарата. Спливши на поверхню, водолаз повідомляє про своє самопочуття сигналами візуального зв’язку. Водолаз, що забезпечує спуск, доставляє або супроводжує водолазів до місця робіт.
Під час стрибків водолазів у режимі руху вертольота вони повинні робити їх з таким інтервалом, щоб не було великого розкиду по акваторії і не заважати один одному у воді.
Забороняється стрибати у воду: з висоти більше 5 м, на глибину менше 3 м, донизу головою, грудьми або спиною вперед, з гострими предметами в руках та в апаратах без захисного кожуха дихального мішка.