Проведення аналізів повітря, дихальних газових сумішей, регенеративних і поглинальних речовин, що подається компресорними установками для дихання водолазів, проводять:
у місцях проведення водолазних робіт;
перед початком спусків на глибини більше 60 м;
перед приготуванням дихальних газових сумішей з використанням стисненого повітря;
у хімічних лабораторіях;
через кожні три місяці експлуатації компресорних установок;
перед початком експлуатації заново встановлених або відремонтованих компресорів, повітряних магістралей і балонів.
Для визначення вмісту діоксиду вуглецю застосовують:
прилад газового аналізу на діоксид вуглецю ПГА-ДУМ (ТУ 2.067-74) або корабельний газоаналізатор переносний на діоксид вуглецю КГП-ДУ (ТУ 2.145-78), а також прилад газового аналізу на шкідливі домішки ПГА-ВПМ (ТУ 2.065-74) або корабельний газоаналізатор переносний на шкідливі домішки КГП-ВП (ТУ 2.147-78) - на кораблях, суднах і берегових об’єктах, що мають водолазне обладнання для проведення спусків на глибини до 60 м;
газоаналізатор переносний хімічний ручної дії ГХП-100 (ГОСТ 6329-74) або КГА-1-1 (ТУ 92.891.006-90) - на кораблях, суднах і берегових об’єктах, що мають водолазне обладнання для проведення спусків на глибини понад 60 м;
газоаналізатор хімічний лабораторний ГХЛ (ГОСТ 7018-75) або КГА-1-1 (ТУ 92.891.006-90) - у хімічних лабораторіях.
Для визначення вмісту в повітрі оксиду вуглецю, оксидів азоту і вуглеводнів (сумарно в перерахунку на вуглець) використовується прилад газового аналізу шкідливих домішок ПГА-ВПМ (ТУ 2.065-74) або КГП-ВП (ТУ 2.147-78) у комплекті з індикаторними трубками.
Для відбору проб повітря на аналіз у місцях проведення водолазних робіт використовуються гумові (волейбольні) камери, а в хімічних лабораторіях використовуються малолітражні балони за ГОСТ 949-73 об’ємом не більше 2 л. Характеристики індикаторних трубок і граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин (додаток 18).
Підготовка до роботи засобів газового контролю проводиться відповідно до технічних описів та інструкцій з експлуатації на прилади ПГА-ДУМ (1Д2.840.032ТО) або КГП-ДУ (Ра2.840.086ТО), а також з урахуванням вимог ГОСТ 5439-76 (гази пальні природні і штучні. Метод визначення об’ємної частини компонентів на комплектах для газових аналізів типу КГА).
Під час підготовки і визначення концентрації шкідливих речовин на приладі ПГА-ВПМ або КГП-ВП перевіряється цілість індикаторних трубок візуальним оглядом.
Забороняється використання індикаторних трубок з гарантійним строком придатності, що закінчився. Дата випуску і гарантійний строк придатності вказані на касеті з індикаторними трубками.
Підготовка засобів відбору проб повітря здійснюється в такому порядку: нові гумові (волейбольні) камери до початку робіт з відбору проб повітря необхідно вимити гарячим мильним розчином, промити водою до видалення мильного розчину, тричі ополоснути дистильованою водою і висушити. Після такої обробки камери готові до використання.
Малолітражні балони до початку роботи оглядаються. Перевіряється наявність клейма на верхній сферичній частині балона, дати виготовлення і його фактичної місткості. Газ, що міститься в них, випускається в атмосферу.
Відбір проб повітря проводиться з магістралі секції балонів у гумові (волейбольні) камери за допомогою редуктора або вентиля тонкого регулювання будь-якого типу.
Для відбору проби необхідно частину повітря з магістралі випустити в атмосферу (продути магістраль), а камеру промити повітрям з тієї самої магістралі.
Промивання камери повітрям для аналізу проводиться шляхом її заповнення і випуску повітря в атмосферу стисненням камери руками. Останнє заповнення камери слід проводити до розпрямлення її внутрішніх складок. Після заповнення повітрям, що аналізується, камера герметизується закриттям її трубки затискачем. Місце і час відбору проби записується на камері крейдою.
Відбір проб повітря для доставки його на аналіз до хімічної лабораторії проводиться в малолітражні балони. Для відбору проби необхідно випустити частину повітря з магістралі в атмосферу і промити балон повітрям з цієї самої магістралі. Промивання малолітражного балона здійснюється шляхом заповнення його до робочого тиску з повітряної системи і випуску відібраного об’єму повітря в атмосферу. Після промивання проводиться заповнення балона повітрям, що аналізується, до робочого тиску. До балона кріпиться табличка (бирка) розміром 70 × 100 мм із зазначенням найменування корабля, судна або частини, місця, дати і часу відбору проб, а також тиску в балоні і прізвища особи, що проводила відбір проби повітря.
Визначення концентрації діоксиду вуглецю в повітрі, що аналізується, проводиться відповідно до технічних описів і інструкцій з експлуатації на прилади ПГА-ДУМ (1Д2.840.032ТО) або КГП (Ра2.840.086ТО) і на газоаналізатори ГХП-100 (ГХЛ, КГА-1-1) з урахуванням вимог ГОСТ 5439-76 в частині визначення компонентного складу.
Для проведення аналізу повітря на вміст діоксиду вуглецю за допомогою приладу ПГА-ДУМ (КГП-ДУ) гумову трубку волейбольної камери з пробою повітря одягають на вхідний штуцер газової магістралі приладу, відкривають затиск на трубці камери і виконують аналіз відповідно до Технічного опису і інструкції з експлуатації 1Д2.840.032ТО.
Визначення концентрації діоксиду вуглецю і шкідливих речовин в аналізованому повітрі на приладі ПГА-ВПМ (КГП-ВП) проводиться за допомогою таких індикаторних трубок: ІТМ-ДУ-М і ІТМ-ДУ-Б на діоксин вуглецю; ІТМ-2А на оксид вуглецю; ІТМ-1Б у комплекті з трубкою ТЕ-1 на оксиди азоту; ІТМ-5 (за лівою шкалою керосин) на вуглеводні (сумарно в перерахунку на вуглець).
Вимірювання проводяться відповідно до технічного опису і інструкції з експлуатації 1Д2.840.025ТО.
Аналіз отриманих концентрацій по індикаторних трубках проводиться за допомогою шкал або кольорових еталонів, наклеєних на касети з індикаторними трубками. У разі викривлення верхньої межі стовпчика (кільця) відлік проводиться за середнім значенням верхньої межі забарвленого стовпчика (кільця).
Визначення концентрацій шкідливих речовин проводиться послідовно не менше трьох разів. За остаточний результат визначення концентрації шкідливої речовини беруть середнє арифметичне значення з трьох проведених вимірювань.
Допускається одночасне проведення аналізу на приладі ПГА-ВПМ з однієї гумової камери на двох різних індикаторних трубках. В цьому разі кінець гумової трубки камери приєднується до приладу через металевий трійник.
Повітря, що використовується для дихання водолазів, не повинно містити шкідливих речовин більше граничнодопустимих концентрацій.
Результати аналізу повітря на вміст шкідливих речовин заносяться у формуляр компресора, журнал водолазних робіт та журнал обліку і аналізів повітря, дихальних газових сумішей, регенеративних і поглинальних речовин.
Якщо в пробі повітря виявлено шкідливі речовини, концентрація яких вище граничнодопустимих, слід виявити і усунути причину забруднення, змінити стиснене повітря в секціях балонів та провести повторний аналіз.
Забороняється використання стисненого повітря для дихання водолазів і приготування дихальних газових сумішей до усунення причин забруднення повітря та зниження вмісту шкідливих речовин у стисненому повітрі секцій балонів до концентрацій не вище граничнодопустимих.
Величини граничнодопустимої концентрації вказані для нормальних кліматичних умов повітря: температура (298±10) ° К або (25±10) ° С; відносна вологість (65±15)%; атмосферний тиск (953,3±113,3) кПа або (750±85 мм рт. ст.).
Висновок про придатність повітря для дихання водолазів дає лікар-терапевт (лікар або особа, що здійснює медичне забезпечення водолазних спусків).
Дихальні газові суміші аналізують тільки на вміст кисню.
Для аналізу газових сумішей використовують газоаналізатор ГХП-100 (ГОСТ 6329-74) або КГА-1-1 (ТУ 92.891.006-90) за умови вмісту кисню в суміші до 21 % об’єму і газоаналізатор ГК-1 (ТУ 25-11-1223-76) за умови вмісту кисню в суміші більше 21 % об’єму.
У хімічних лабораторіях флотів для аналізу газових сумішей на вміст кисню може використовуватися газоаналізатор хімічний ГХЛ (ГОСТ 7018-75) або КГА-1-1 (ТУ 92.891.006-90).
Для проведення аналізу газової суміші на газоаналізаторі ГХП-100 і ГХЛ (або КГА-1-1) використовують:
розчин їдкого калію, який готують, розчиняючи 60–70 г їдкого калію (ГОСТ 2463-80) у 130–140 мл дистильованої води;
розчин пірогалолу «А», який готують, розчиняючи в 180 мл дистильованої води 25 г пірогалолу «А» (ГОСТ 6408-75) і 35 г їдкого калію;
воду дистильовану (ГОСТ 6709-72);
метиловий оранжевий індикатор (ГОСТ 10816-64), 0,1 % розчин;
як замикаючу рідину застосовують 22 % розчин хлориду натрію (ГОСТ 4233-77) з додаванням декількох крапель сірчаної кислоти або 10 % водного розчину сірчаної кислоти, який готують, розчиняючи 5,5 мл концентрованої сірчаної кислоти (ГОСТ 4204-77) і 95 мл дистильованої води.
Замикаючу рідину підфарбовують, додаючи декілька крапель метилового оранжевого індикатору.
Для виконання аналізу газової суміші на газоаналізаторі ГК-1 використовують:
хлорид амонію (ГОСТ 3773-72);
аміак водний (ГОСТ 3760-79), 18 % розчин;
аміачний розчин хлориду амонію, приготований з 750 г хлориду амонію, розчиненого в 1 л дистильованої води з додаванням 1 л 18 % розчину аміаку;
дріт мідний круглий електротехнічний (ГОСТ 2112-71) типу ММ діаметром 0,8 мм у вигляді спіралі завдовжки близько 10 мм (діаметр витка близько 5 мм);
мастило УН (вазелін технічний);
воду дистильовану;
замикаючу рідину - 10 % розчин сірчаної кислоти, підфарбований декількома краплями метилового оранжевого індикатору.
Проби газової суміші відбирають у гумові камери (ГОСТ 16547-79) через вентилі відбору проб. Гумові камери для відбору проб газової суміші обладнують трійником, на вільні кінці якого вдягають гумові трубки завдовжки 10–12 см із затискачами для приєднання до вентиля відбору проб. Нові гумові камери готуються до проведення аналізу проб газової суміші відповідно до пункту 1 розділу І цієї Інструкції. Під час відбору проби частину газової суміші спочатку випускають в атмосферу (вентиль відкривається на 1-2 с). Потім гумову камеру приєднують до вентиля, тричі промивають газовою сумішшю, що досліджується, при відкритому вентилі відбору проби, після чого заповнюють до розпрямлення всіх складок. Гумова камера з пробою газу до проведення аналізу повинна знаходитися поряд з газоаналізатором 10–15 хвилин для вирівнювання температури проби з температурою навколишнього середовища.
Проміжок часу між відбором проби і її аналізом не повинен перевищувати 1,0–1,5 години.
Газоаналізатор КГА-1-1 (ГХП-100) готують і перевіряють відповідно до технічного опису. Усі скляні частини приладу миють хромовою сумішшю, що є розчином 10 г біхромату калію (ГОСТ 4220-75) у 190 г концентрованої сірчаної кислоти. Хромову суміш ретельно змивають водою. На вимитій частині бюретки та інших частинах приладу не повинні затримуватися краплі води. Крім хромової суміші, для миття приладу можна використовувати 10 % розчин тринатрійфосфату.
У процесі використання газоаналізатора забруднену бюретку промивають безпосередньо в приладі. У цьому випадку під час промивання бюретки хромовою сумішшю гумову трубку до зрівняльної склянки (щоб уникнути її роз’їдання) необхідно замінити іншою (запасною) трубкою.
Старе мастило з кранів знімають марлею, змоченою етиловим спиртом. Потім на пробку наносять тонкий шар мастила (технічний вазелін або вакуумне мастило), пробку вставляють у корпус крана і обережно притирають, обертаючи її до тих пір, поки шліф не стане прозорим.
Збирають прилад і заповнюють судини розчинами реактивів. Під час збирання фільтр і балон, що всмоктує, із сполучною трубкою до приладу не приєднують. Судини заповнюють розчинами реактивів у такій послідовності: циліндр бюретки заповнюють дистильованою водою через воронку, вставлену в отвір пробки; зрівняльну склянку і бюретку заповнюють замикаючою рідиною при положенні кранів «розподіл газів на атмосферу»; після заповнення бюретку відключають від атмосфери поворотом крана на патрубку відбору проби.
Поглинальні судини заповнюють розчинами за допомогою воронки. При цьому першу поглинальну судину заповнюють розчином їдкого калію, а другу розчином пірогалолу «А». Заливши приблизно половину поглинального розчину, кран судини переводять на сполучення із бюреткою і, опустивши зрівняльну склянку, засмоктують розчин із приймальної камери до його внутрішньої частини. Після цього кран на поглинальній судині, зрівняльну склянку і рівень, що замикає рідину, приводять у початкове положення, вливають частину розчину, що залишився, у внутрішню частину судини, доводячи меніск до мітки на відростку крана. При цьому рівень розчину в нижній частині судини повинен бути 30 - 40 см.
Не допускати потрапляння розчину пірогалолу «А» в поглинальну судину з розчином їдкого калію.
Крани і з’єднання перевіряють на герметичність, установлюючи рівні розчинів реактивів у поглинальних судинах на позначках під краном і рівень замикаючої рідини в бюретці на верхній позначці. У разі знаходження зрівняльної склянки в нижньому положенні вказані рівні розчинів реактивів і замикаючої рідини в бюретці повинні залишатися постійними.
Кожну знову приготовану порцію лужного розчину пірогалолу «А» десятиразово перевіряють атмосферним повітрям, переміщуючи 50 мл повітря з бюретки в поглинальну судину. Після перерахунку вміст кисню в повітрі повинен бути не менше 20 % об’єму.
Для проведення аналізу гумову камеру із сумішшю, що аналізують, приєднують до газоаналізатора. У вимірювальну бюретку набирають близько 100 мл газу, бюретку відключають від камери поворотом крана і газ витискають в атмосферу через інший штуцер крана. Для виключення впливу газового середовища, що знаходиться в розподільній коробці, на аналіз проби забирати газ у бюретку і витискати його в атмосферу необхідно 2 - 3 рази.
Під час відбору газу в бюретку не можна допускати підсмоктування повітря з атмосфери. Пробу газової суміші з гумової камери у вимірювальну бюретку потрібно забирати плавно для виключення затримки крапель замикаючої рідини у вузькій частині бюретки. У бюретку відбирають 100 мл газу, використовуючи для вимірювання об’єму праву градуйовану шкалу. Об’єм газу в бюретці вимірюють через 1 хвилину після забору газу за нижнім меніском рівня рідини в бюретці, зрівнюючи при цьому її рівень з рівнем рідини в зрівняльній склянці.
Перед визначенням кисню в досліджуваній пробі газу необхідно звільнитися від кислотних компонентів, що містяться в ній. Для цього газ із бюретки за допомогою зрівняльної склянки 2 - 3 рази переміщують у першу поглинальну судину з розчином їдкого калію і назад. Поглинений об’єм газу заміряють за лівою шкалою бюретки. Повне поглинання кислотних компонентів визначається постійністю об’єму газу V1 між двома останніми відліками.
Вміст кислотних компонентів визначають за зменшенням об’єму газу в бюретці за умови встановлення рівня розчину в першій поглинальній судині в первинне положення (до міток під краном) при положенні замикаючої рідини в бюретці та зрівняльній склянці на одному рівні. Кожен вимір газу знімають через 1 хвилину часу, необхідного для стікання рідини зі стінок судини. Після визначення кислотних компонентів газ, що залишився в бюретці, переводять у поглинальну судину з розчином пірогалолу «А».
Для повного поглинання кисню розчином пірогалолу «А» роблять 5 - 7 прокачувань, якщо розчин свіжий, та 10 - 14 - частково відпрацьований. Після поглинання кисню заміряють об’єм газу V2, що залишився.
Поглиначі замінюють у міру зниження швидкості поглинання компонентів газу. Розчин пірогалолу «А» в приладі ГХП-100 (КГА-1-1) замінюють свіжим після проведення 280 - 300 аналізів у разі вмісту кисню в пробі до 2 % і після проведення приблизно 50 аналізів у разі вмісту кисню в пробі до 21 % об’єму.
Об’ємну частку кисню Х в аналізованому газі (у відсотках) обчислюють за формулою