У цій Інструкції терміни вживаються у таких значеннях:
головний заземлювач - сталева конструкція плоскої форми і встановленої площі, яка розташована в зумпфі шахтного ствола, спеціальному колодязі, стічній канаві або свердловинах, закріплених обсадними трубами;
заземлення - навмисне електричне з'єднання із землею або її еквівалентом металевих неструмоведучих частин, які можуть опинитися під напругою;
місцеві заземлювачі - металеві конструкції, що мають між собою і головним заземлювачем надійний електричний контакт і використовуються для створення безперервного електричного кола між металевими неструмоведучими частинами машин, механізмів і електроустаткування в шахті;
опір заземлення - відношення напруги на заземлювальному пристрої (заземлювачі) до струму, що стікає із заземлювача в землю.
Інші терміни, що використовуються в цій Інструкції, вживаються у значеннях, наведених у Законах України «Про охорону праці», «Про пожежну безпеку» та Гірничому законі України.