Диференціація M. tuberculosis complex від НТМБ має проводитися в лабораторіях II і III рівнів. Культури, віднесені за морфологічними властивостями до M. tuberculosis complex, потрібно диференціювати від НТМБ.
У роботі лабораторії трапляються культури, які за морфологічними ознаками не вкладаються в характеристику M. tuberculosis, але показують кислотостійкі властивості під час забарвлення мазка. І навпаки: у разі зовнішньої схожості вирощених колоній із колоніями M. tuberculosis мікроскопічна картина (дрібні палички, кокобацили) викликають сумніви щодо належності культури до цього виду. У подібних випадках не можна видавати відповіді про виділення M. tuberculosis до проведення диференціальної діагностики з НТМБ.
У разі первинного виділення культури з діагностичного матеріалу з урогенітального тракту також слід видавати позитивну відповідь тільки після диференціальної діагностики. Це пояснюється не тільки тим, що подібний матеріал має найбільш високу ймовірність забруднення мікобактеріями навколишнього середовища, але й тим, що сапрофітні мікобактерії можуть бути нормальною мікрофлорою людини.
Ідентифікація M. tuberculosis complex і нетуберкульозних мікобактерій заснована на їх культуральних властивостях і здатності росту на диференційно-діагностичних середовищах.
Бактеріологічна характеристика М. tuberculosis:
на середовищі Левенштейна-Єнсена вони утворюють сухі колонії з нерівними краями, кольору слонової кістки;
ріст можливий за температури +35-37 ° С;
ріст на щільних живильних середовищах можливий не раніше ніж через 3 тижні. Ріст субкультури може з’явитися через 10-14 днів;
відсутність росту на середовищі з 500 мкг/мл саліциловокислим натрієм або 500 мкг/мл паранітробензойної кислоти (ПНБК), а також із 1 000 мкг/мл тіоацетазону (тібону).
Реактиви:
середовище Левенштейна-Єнсена з 500 мкг/мл саліциловокислого натрію - 100 мл (до згортання);
натрій саліциловокислий - 50,0 мг.