Важливою реакцією для ідентифікації мікобактерій всередині і груп (за Раньоном) є реакція гiдролiзу твiну-80. Твiн-80 зв’язує нейтральний червоний, а суміш до реакції має солом’яно-жовтий колір.
Принцип реакції - в ензимному гідролізі твiну-80. Під час цьому відбувається звільнення нейтрального червоного і забарвлення відновлюється від рожевого до червоного.
Позитивна реакція спостерігається у М. aquae (на відміну від М. scrofulaceum, у яких реакція негативна), а з групи вона позитивна тільки у М. terrae.
Реактиви:
1 : 15 М фосфатний буфер (рН-7) - 100,0 мл;
твiн-80 - 0,5 мл;
0,1 % основний нейтральний червоний - 2,0 мл.
Краще розчинити 0,1 г нейтраль-рот не в 100,0, а у 85,0 мл дистильованої води.
Змішати усі три реагенти. Розлити по 4,0 мл у пробірки й автоклавувати за температури +120 ° C 15 хв. Протягом доби перевіряють на стерильність у термостаті і зберігають у холодильнику. Стабільність розчину - не більше двох тижнів.
Емульгують три бактеріологічні лопатки культури в пробірках із підготованим субстратом (твiн-80 із нейтральним червоним). Пробірки поміщають у термостат. Реакцію перевіряють через 4 год на п’яту й десяту добу. Тест вважають позитивним, якщо рожево-червоне забарвлення з’явилося до десятої доби, а негативним - якщо забарвлення не з’явилося (модифікована методика Вайна). Контролем є пробірка із середовищем без реактивів.
Усі перелічені тести не повинні використовуватися в лабораторії одночасно. З іншого боку, не можна зупиняти свій вибір на застосуванні тільки одного з диференціально-діагностичних тестів, оскільки жоден тест не має 100 % чутливості й специфічності. Тільки поєднання кількох тестів дає можливість провести чітку ідентифікацію мікобактерій.
У практичних лабораторіях для ідентифікації M. tuberculosis широке застосування одержали визначення здатності росту мікобактерій на середовищі з ТСН і визначення активності нітратредуктази. Можна також використовувати в комплексі визначення активності нітратредуктази й ніацинового тесту.
У випадках, коли ідентифікації не відбулося (один з тестів позитивний, а інший - негативний), слід пересіяти культуру, дочекатися отримання пишного росту й поставити обидва тести знову. Для отримання правильного результату ідентифікації можна додати ще один (третій із перелічених) тест.
Зважаючи на появу випадків БЦЖ-ускладнень у дітей, потрібно проводити диференційну діагностику між M. tuberculosis і M. bovis-BCG. Із цією метою рекомендують використовувати три тести: на визначення нітратредуктази, ніацину і на здатність до росту на середовищі з нікотинамідом або циклосерином. Культури M. bovis-BCG не мають ніацину, не відновлюють нітратів і дають ріст на середовищі із вищезазначеними реактивами.
Культури, що не піддаються ідентифікації в умовах лабораторії протитуберкульозного диспансеру, рекомендують направляти до Центральої референс-лабораторії для проведення поглибленої ідентифікації.
Біохімічні властивості є основою визначення виду культур, виділених із патологічного матеріалу.
Остаточну біохімічну ідентифікацію із застосуванням складних біохімічних досліджень проводять у лабораторіях III рівня.