У зонах аерації й активного впливу підземних вод поблизу поверхні землі вугілля, внаслідок окислювання, втрачає міцністні властивості (аж до перетворення у сажисту речовину), змінюються його хімічні і технологічні властивості: зростає вміст кисню, вологи, зольність, знижуються вміст вуглецю і питома теплота згорання, у кам'яному вугіллі з'являються гумінови кислоти, втрачається здатність спікатися.
Глибина зони окислювання вугілля, як правило, не перевищує 100 м в залежності від сучасного і древнього рельєфів, тривалості процесу окислювання, положення дзеркала ґрунтових вод, кліматичних умов, речовинного складу і ступеня вуглефікації.
У зв'язку з розвитком підприємництва до видобутку залучається деяка кількість окисленого кам'яного і бурого вугілля. Вимоги до якості окисленого вугілля лімітуються відповідними стандартами або технічними завданнями надрокористувачів.