Можливість самостійної відробки однієї із вугільних пачок розщепленого пласта або зближених робочих вугільних пачок, які мають потужності, що задовольняють кондиційні вимоги, належить визначати, виходячи із структурних, текстурних і фізико-механічних властивостей породних шарів, що їх поділяють, та їхньої стійкості. Головним фактором при визначенні величини потужності розділяючого прошарку для окремої (самостійної) відробки частини пластів є досвід відробки таких пластів на конкретному родовищі (ділянці) або суміжних площах.
Запаси обох зближених або розщеплених робочих пластів слід оцінювати та підраховувати лише на тій площі родовища (ділянки), на якій кожний з пластів (вугільних пачок) може відроблятися самостійно. У всіх інших випадках до балансових слід відносити запаси по одному пласту (вугільній пачці), виймання якого найбільш доцільне.
Особливості оцінки і підрахунку запасів зближених або розщеплених робочих пластів обумовлюються кондиціями.