В усіх вертикальних розвідувальних свердловинах глибиною більше 200 м належить виконувати виміри азимутальних і зенітних кутів нахилу свердловин не рідше, ніж через кожні 20 м, у похилих - незалежно від глибини через 10 м. Результати вимірів слід використовувати при побудові геологічних розрізів, пластових планів і при розрахунках істинних потужностей вугільних пластів і породних прошарків.
Для вивчення тектоніки родовища слід використовувати наземні, міжсвердловинні й навколосвердловинні геофізичні методи досліджень, раціональний комплекс яких визначається необхідністю вирішення конкретних геологічних завдань в тих чи інших геолого-геофізичних умовах. Доцільність їх застосування обґрунтована в діючих галузевих інструкціях.
Всі розвідувальні свердловини мають бути вивчені раціональним комплексом методів геофізичних досліджень у пошуковому (1:200-1:500) і деталізаційному (1:20-1:50) масштабах для встановлення характеру будови вугільних пластів і порід їхньої покрівлі і підошви.
При використанні даних геофізичних досліджень свердловин слід керуватися "Условиями использования данных геофизических исследований скважин при подсчете разведанных запасов углей", затвердженими Державною комісією по запасах корисних копалин при Раді Міністрів СРСР 31.12.80.