Інструкція із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного…, п. 12.5

Чинна редакція від 18.10.2002

Інструкція із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ руд чорних металів (заліза, марганцю та хрому)

Як вихідні параметри для підрахування запасів належить використовувати об'єм підрахункового блока корисної копалини, її об'ємну масу та середній вміст корисного компонента.

Розрахунок об'ємів підрахункових блоків корисних копалин виконується за загальноприйнятими формулами. У разі підрахунку запасів способом блоків у розрахунок об'єму блока включають ділянки, розвідані за однаковою щільністю мережі розвідувальних виробок.

Розрахунок об'ємів підрахункових блоків корисних копалин у разі застосування підрахунку способом розрізів здійснюється як добуток середньої площі між заміряними у двох суміжних розрізах на відстань між ними. Залежно від співвідношення площ, орієнтації їхніх поздовжніх та поперечних осей, паралельності розрізів об'єм розраховується за формулами тих геометричних фігур, до яких форма блока найбільш близька.

У разі підрахунку запасів способом блоків об'єми обраховуються як добуток площі, заміряної в проекції блока на горизонтальну або вертикальну площину, на середню потужність покладу в межах блока, перпендикулярну площині проекції блока. Обчислення перпендикулярної до площини проекції потужності покладу в кожному розвідувальному перетині здійснюється з урахуванням заміряних зенітних та азимутальних кутів осі свердловини та елементів залягання рудного покладу.

Обчислення середніх значень об'ємної маси руд слід здійснювати для кожного природного типу середньоарифметичним методом за лабораторними визначеннями і порівнювати з результатами контрольних визначень безпосередньо на місці залягання радіометричним або маркшейдерським методом. Розробляються номограми залежності об'ємної маси від умісту корисних компонентів, за якими визначаються середньоблочні об'ємні маси.

Уміст корисного (шкідливого) компонента в розвідувальному перетині визначається за даними аналізів проб або каротажу як середньозважене на фактично випробувану потужність.