Для оконтурення запасів у площинах розвідувальних розрізів та в поздовжніх площинах покладів промислові контури проводять шляхом об'єднання у рудні поклади рудних інтервалів, виділених у суміжних перетинах, та з використанням обгрунтованої екстраполяції зруденіння за межі розвідувальних перетинів. У разі невпевненості в тому, що рудні інтервали в суміжних перетинах належать до одного й того самого рудного тіла, у єдиний контур об'єднують геологічно однорідні ділянки навколорудних порід, що вміщують групи зближених рудних інтервалів, і підраховують запаси із застосуванням коефіцієнта рудоносності. При цьому можливість майбутнього оконтурення і селективного видобутку окремих рудних тіл, що включаються у підрахунок, потрібно обгрунтовувати в блоках вибіркової деталізації з урахуванням технічних можливостей устаткування, що застосовується для видобування руд.
З метою підвищення достовірності оконтурення запасів слід максимально враховувати горизонти і пласти "сприятливих" умісних порід, зони навколорудних змін, аномалії геофізичних та геохімічних полів, тектонічні порушення та інші елементи геологічної будови, що визначають напрямки й можливі межі просторового розповсюдження рудних покладів.
Відстань екстраполяції рудного покладу за межі рудних перетинів (на половину чи на четвертину) та способи проведення зовнішнього контуру (на пластину, на клин і ін.) належить обгрунтувати згідно з установленими геологічними закономірностями.