Підрахунок запасів здійснюється в межах установлених промислових контурів рудних покладів, що проводяться на підставі даних опробування та геологічної документації гірничих виробок (свердловин).
Оконтурювання зводиться до проведення меж промислових запасів руд, що відділяють їх від позабалансових руд та від рудовмісних порід.
Побудову загальних промислових контурів рудних покладів належить здійснювати послідовно: спочатку в розвідувальних перетинах за потужністю, потім у розвідувальних розрізах і нарешті - у поздовжній площині покладу, з урахуванням відповідних для кожного випадку показників (параметрів) кондицій.
Під час оконтурювання рудних інтервалів у розвідувальному перетині за даними випробування промисловий контур проводиться по зовнішній межі останньої крайової проби, що показала мінімальний промисловий вміст корисного компонента. Внутрішні проби покладу з умістом корисного компонента менше від мінімального промислового включаються у підрахунок, якщо їхня сумарна потужність не перевищує передбаченої кондиціями потужності максимального прошарку пустих порід і некондиційних руд, який включається у промисловий контур, і не приймаються до підрахунку, якщо їхня сумарна потужність перевищує цей параметр кондицій.
У разі нерівномірного або переривчастого розподілення зруденіння оконтурення у перетині належить провадити з використанням бортового (а не мінімального промислового) вмісту корисного компонента в крайовій пробі, величина якого обгрунтовується поваріантними техніко-економічними розрахунками. Якщо під час застосування бортового вмісту для оконтурення у зовнішніх частинах підрахункових блоків (на флангах та глибоких горизонтах) виділяються значні блоки (ділянки) руд з умістом корисного компонента, меншим від мінімального промислового, це свідчить про закономірне збіднення зовнішніх зон зруденіння, за наявності якого оконтурення слід проводити за мінімальним промисловим умістом.