Вулканічні родовища. Уранові родовища цього типу представлені стратиформними і структурно-приуроченими покладами в кислих вулканічних породах зон тектоно-магматичної активізації рухомих поясів. Вони розташовуються переважно в межах вулканічних депресій і являють собою тектонічно відокремлені блоки з телескопованим проявленням багатостадійного й поліфаціального ліпаритового, андезитового й базальтового вулканізму та інтрузивного магматизму, що супроводжує його.
Представниками цього типу є родовища Стрельцівського рудного поля в Забайкаллі. Тут у межах депресійної структури загальною площею 220 кв. км виявлено і розвідано 18 уранових родовищ з запасами урану порядку 300 тис. т і вмістом його в рудах від 0,1 до цілих відсотків. Зруденіння контролюється зонами крутоскидних розломів, що розсікають полого залеглі покриви стратифікованого розрізу над виступами локальних блоків фундаменту в центральній, найбільш мобільній частині депресії. Положення штокверкових рудних тіл у вулканогенно-осадовому розрізі визначається інтенсивністю тектоніки, що призводить до тріщинуватості. По падінню штокверкове зруденіння верхнього структурного поверху переходить у крутоспадні лінзоподібні поклади в породах гранітизованого фундаменту. У вулканогенно-осадовому розрізі зруденіння представлене прожилково-вкрапленими й прожилковими настурановими й настуран-кофінітовими рудами з мікролускуватим молібденітом та іордизитом. У гранітоїдному фундаменті, поряд з настурановими й настуран-кофінітовими рудами, широко розвинута бранеритова мінералізація.
До цього самого типу належать широко розповсюджені в Казахстані й Середній Азії уранові й урано-молібденові родовища, що зустрічаються в зонах континентального вулканізму: Алатаньга, Каттасай, Джекиндек, Майлікатан, Курдай, Бота-Бурум, Кизилсай, Балкашино. Вони локалізовані в крутоспадних жерловинах палеовулканів, екструзивах і субвулканічних інтрузивах. Положення цих родовищ визначається магмаконтролюючими кільцевими розломами в крайових частинах депресій у поєднанні із січними розривами. Найбільш висока концентрація й великий розмах зруденіння (до 1000 м і більше) відмічається в палеовулканах і субвулканічних інтрузивах, перекритих на час рудоутворення вулканогенно-осадовими породами або полого залеглими дайками різноманітного складу. Розміщення рудних тіл визначається складно побудованими зонами тріщинуватості, в яких розташовуються штокверки з урановим зруденінням, локалізовані, головним чином, у крайових частинах рудовмісних жерловин або субвулканічних інтрузій. Рудна мінералізація представлена настураном і кофінітом в асоціації з молібденовими мінералами - фемолітом та іордизитом і розвинута в породах, що зазнали кварц-серицитових та кварц-гідрослюдистих змін. Запаси урану в цих родовищах складають від 1 до 5 - 6 тис. т, при середньому вмісті урану 0,1 - 0,15 %, однак в окремих об'єктах, приурочених до багатофазових екструзій, сумарні запаси досягають 18 - 20 тис. т (родовище Бота-Бурум).