У жильних родовищах уранова мінералізація заповнює порожнини, тріщини, розломи, порові пустоти, брекчії і штокверки. Конфігурація рудної частини жили змінюється в широких межах від масивних покладів уранової смолки до заповнених урановою смолкою вузьких тріщин, розломів і тріщинних зон. Жильні родовища звичайно тісно пов'язані з інтрузіями лейкократових гранітоїдів.
Родовище Обершлем-Альберода із сумарними запасами урану в 80 тис. т утворене декількома тисячами карбонатно-настуранових (з кофінітом) жил, що локалізуються в екзоконтакті гранітної інтрузії, з віддаленням від якої більше ніж на 1 км зруденіння виклинюється. Понад 90 % рудних жил локалізується в пачці переверствування вуглистих і крем'янистих сланців, роговиків, які містять вуглець, метабазити, кварц-слюдисті сланці, піддані контактному метаморфізму і навколожильному лужному метасоматозу. Загальна потужність продуктивної пачки, ускладненої пошаровими тектонічними порушеннями, змінюється від 1000 - 1200 м поблизу поверхні до 100 - 150 м на глибинах 1500 - 1800 м, де вона зрізається гранітною інтрузією. Близько половини запасів родовища зосереджено в декількох десятках великих жил, потужність яких складає 0,2 - 0,4 м (в роздувах до 1 м і більш), а довжина в плані і по падінню досягає багатьох сотень метрів, інколи до 1,0 - 1,5 км. У площині жил уран розподілений нерівномірно: найбільш багаті його концентрації (цілі відсотки і перші десятки відсотків) приурочені до уплощених лінз і стовпоподібних покладів, що простежуються по падінню на перші сотні метрів. Інші родовища (Цобес, Іогангеоргенштадт, Яхимов, Талерхойзер) розташовані на ділянках з потужністю продуктивної пачки, що не перевищує перших сотень метрів; воні відрізняються значно меншою кількістю рудних жил і характеризуються запасами урану від сотень тонн до 3 - 8 тисяч тонн. В Україні виявлені рудопрояви і малі родовища жильного типу, кращі з яких - Червоношахтарське і Північно-Березнянське.