Родовища в чорних сланцях. До цього типу відносяться родовища Ронненбурзького рудного поля, просторово пов'язаного з горст-антиклінальним виступом, складеним дислокованими палеозойськими хлорит-гідрослюдистими й вуглецево-кремнієвими сланцями, що відслонюються в межах підняття з-під перекриваючих їх платформових пеліт-карбонатних відкладів пермського віку. Уранові руди утворюють пластові й лінзоподібні тіла потужністю в сотні метрів, причому більшість рудних тіл зустрічається в зоні контакту сланців ордовика й крем'янистих високовуглецевих (до 14 % вуглецю) сланців силуру, а також до контактів вуглецевих сланців з діабазами й вапняками. Зруденіння контролюється переважно зонами підвищеної тріщинуватості, де рудовмісні породи зазнали слабкої гідрослюдизації, а у вуглецевих сланцях відзначається обілення, зумовлене "вигоранням" органічної речовини. Загальні запаси Роннебургзького рудного поля становлять понад 150 тис. т урану зі вмістом його в руді соті частки відсотка. У той же час на родовищах Шмірхау і Пайтцдорф, що формувалися безпосередньо під покривом пермських платформових відкладів, руди мають прожилковий характер і представлені настураном, а вміст урану зростає до десятих часток відсотка, а місцями й до цілих відсотків.