На свердловинах колонкового буріння повинен бути отриманий керн з непорушеною структурою в обсязі, що забезпечує з'ясування з необхідною повнотою особливостей залягання рудних покладів і порід, що вміщують зруденіння, потужності й внутрішньої будови рудних покладів, характеру навколорудних змін, розподілу природних різновидів руд, їхніх радіологічних властивостей, текстури і структури та показність матеріалу для випробування. Мінімальний вихід керна встановлюють з урахуванням забезпечення необхідної геологічної вивченості родовища, ймовірного визначення вмісту основних і супутніх корисних копалин та компонентів, вимог до вивченості радіологічних і технологічних властивостей руд і їхнього речовинного складу. Практикою геологорозвідувальних робіт встановлено, що вихід керна повинен бути не менше ніж 70 % по кожному рейсу буріння.
На родовищах зі складними радіологічними умовами й мінливою радіоактивною рівновагою виділяють однорідні за вмістом радіоактивних елементів і радіоактивною рівновагою геохімічні зони. Кожна з них повинна характеризуватися представницькою кількістю виробок, які рівномірно освітлюють всю її площу. Рудний матеріал, що використовується для мінералогічної й кількісної оцінки радіоактивних елементів (урану, радію, торію, калію), повинен характеризувати різновиди руд за потужністю й вмістом. Для цієї мети використовують керн з непорушеною структурою, що характеризує відповідний геохімічний різновид зруденіння.
Для родовищ з практично рівноважними рудами радіологічні властивості вивчають за менш щільною мережею випробування. На комплексних родовищах у випадку неможливості використання геофізичних методів випробування для кількісного визначення вмісту супутніх компонентів, кернове випробування виконують по всіх інтервалах з підвищеним вмістом супутніх компонентів як у контурі уранових руд, так і за їх межами. Придатність (представництво) керна для визначення вмісту супутніх корисних копалин і компонентів, потужностей рудних інтервалів корисних копалин повинна бути підтверджена дослідженнями можливості його вибіркового стирання. Для цього необхідно за основними типами руд зіставити результати випробування керна й шламу (за інтервалами з їхнім різним виходом) з даними опробування гірничих виробок роздільно за видами буріння. При низькому виході керна або вибірковому його стиранні, які спотворюють результати випробування, слід застосовувати інші технічні засоби розвідки. Достовірність визначення лінійного виходу керна систематично контролюють об'ємно-ваговим способом. Величину виходу керна по рудному інтервалу також оцінюють з урахуванням зіставлення даних радіометричного проміру керна й даних гамма-каротажу свердловин.