Лікувальні грязі основних генетичних типів за основними фізико-хімічними показниками, які визначають їхні лікувальні властивості, поділяються на типи й різновиди:
за вмістом водорозчинних солей у грязьовому розчині (у г/куб.дм.) - на прісноводні (менше 1), низькомінералізовані (1-15), середньомінералізовані (15-35), високомінералізовані (35-150) і соленасичені (більше 150);
за вмістом сульфідів (FeS у відсотках до природної грязі) - на безсульфідні (менше 0,01), слабосульфідні (0,01-0,15), середньосульфідні (0,15-0,50) і сильносульфідні (більше 0,50);
за зольністю (відсоток на суху речовину) - торфові грязі - на низькозольні (менше 5), середньозольні (5-20), високозольні (більше 20); сапропелеві - на низькозольні (менше 30), середньозольні (30-60), високозольні (60-90); мулові мінеральні (сульфідні) і сопкові грязі всі є високозольними, із зольністю більше 90 і більше 95% відповідно;
за реакцією середовища (рН) - на сильнокислі (менше 2,5), кислі (2,5-5,0), слабокислі (5,0-7,0), слаболужні (7,0-9,0) і лужні (більше 9,0).
Поділ лікувальних грязей на типи й різновиди здійснюється згідно з додатком 2 Порядку здійснення медико-біологічної оцінки якості та цінності природних лікувальних ресурсів, визначення методів їх використання, затвердженого наказом МОЗ України від 02.06.2003 N 243 ( z0752-03 ), зареєстрованого в Мін'юсті України 29.08.2003 за N 752/8073.