Залишкові родовища первинних каолінів - родовища, які утворені при вивітрюванні вивержених і метаморфічних порід, збагачених алюмосилікатами (польовими шпатами та слюдами). Каоліни білого, світло-сірого, жовтуватого кольору часто з домішками материнських порід. Поклади каолінів мають пласто- і лінзоподібну форму, у плані досягають десятки квадратних кілометрів. Потужність покладів змінюється від сантиметрів до десятків метрів. Розташовані вони на вододільних плато древніх вирівняних поверхонь, що приурочені до верхньої (каолінової) зони кори вивітрювання, і пов'язані з материнськими породами поступовими переходами. Родовища цього типу є основою сировинної бази каолінів в Україні. Найбільші поклади первинних каолінів у провінції Українського щита, яка простягається на 950 км при ширині 350 км.
За хімічним і мінеральним складом первинні каоліни залишкових родовищ поділяються на: нормальні (нелужні) та лужні. Лужні каоліни складають як окремі поклади, так і окремі їхні частини, підзони. Від нормальних каолінів вони відрізняються підвищеним умістом лугів і величиною калієвого модуля K O: Na O, який у 2 2
лужних каолінів вище в 15-20 разів. Уміст K O у лужних каолінах 2
складає від 2,0 до 4,0-6,0%, а в нормальних - він не перевищує 0,3-0,5%. Лужні каоліни вміщують значну кількість реліктових зерен мікрокліну, що обумовлює можливість одержання при збагаченні не тільки кварцового, а й польовошпатового концентрату. Типовими прикладами родовищ нормальних каолінів є: Глухівецьке і Великогадоминецьке родовища; лужних каолінів - Дібрівське родовище.