Каоліни, що використовуються в паперовій промисловості, часто потребують хімічного вибілювання. При цьому застосовуються різні кислотні способи, обробка відновлювачами, окислювачами і хлорування. Складний і дорогий хімічний спосіб відбілювання найчастіше використовують для відбілювання найтонших фракцій для одержання високих сортів пігментного каоліну. Йому передують механічні і фізичні способи видалення оксидів заліза і титану, з яких найчастіше застосовується магнітна сепарація, менше - гідроциклонування і флотація. Уміст барвних оксидів заліза і титану в збагаченому каоліні іноді можна знизити класифікацією на гідроциклонах (у разі, якщо вони пов'язані з мінералами крупних класів) або магнітною сепарацією на сепараторах підвищеної потужності (у разі, якщо оксиди представлені відокремленими мінералами із слабомагнітними властивостями). Вивчення зв'язку барвних оксидів з окремими мінералами має особливе значення для оцінки можливостей збагачення каолінів розвіданого родовища.