Здатність до здування вугільного пилу перевіряють на боках, покрівлі та підошві виробки на початку, середині і в кінці ділянок з інтенсивним пиловідкладенням. На вентиляційній виробці здатність до здування перевіряють біля вікна лави, за 25-50 м від нього і через кожні 50 м у напрямку виходу з виробки, при цьому сумарна довжина виробки, в якій проводяться зазначені заходи, повинна становити 200 м. У виробках з конвеєрною доставкою вугілля здатність до здування вугільного пилу перевіряють за 5-10 м по обидва боки від перевантажувальних пунктів.
На решті ділянок гірничих виробок шахти здатність до здування вугільного пилу перевіряють у місцях його можливого скупчення.
Якщо в результаті огляду на боках, покрівлі, підошві або на інших поверхнях виробок виявлено сухий вугільний пил або під дією повітряного струменя пневматичної груші з’являється помітна хмара пилу, виробку вважають пиловибухонебезпечною.