Для надання даних про нижню та верхню межі запланованого для використання обсягу повітряного простору зони (району) та/або маршруту використовуються такі правила групування даних:
«F» із наступними трьома десятковими цифрами - для позначення номера ешелону польоту, наприклад, ешелон польоту 330 зазначається як «F330»;
«А» із наступними трьома цифрами - для позначення абсолютної висоти в сотнях футів, наприклад, висота 10000 футів зазначається як «А100»;
«М» із наступними чотирма цифрами - для позначення абсолютної висоти в десятках метрів, наприклад, абсолютна висота 1400 м зазначається як «М0140»;
«SFC» використовується для позначення нижньої межі, якщо діяльність виконується від рівня земної/водної поверхні;
«UNL» використовується для позначення верхньої межі, якщо діяльність не обмежена за висотою.
Нижня та верхня межі запланованого для використання обсягу повітряного простору зони (району) та/або маршруту, опублікованих у документах аеронавігаційної інформації та/або визначених інструкціями з виконання польотів (ВПП), не мають виходити за опубліковані (визначені) межі.