СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 23.12.99 м.Київ
vd991223
(Витяг)
Вироком судової колегії в кримінальних справах Запорізького обласного суду від 23 вересня 1999 р. Г. і К. засуджено (з урахуванням змін, внесених у касаційному порядку) за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 206 і пунктами "б", "е", "і" ст. 93 КК ( 2001-05, 2002-05 ), на 10 років позбавлення волі.
Суд визнав, що Г. і К. 1 січня 1999 р. в м. Запоріжжі в районі центрального автовокзалу, перебуваючи в стані сп'яніння, за попереднім зговором вчинили злісне хуліганство та умисне вбивство потерпілої П. з хуліганських мотивів і з особливою жорстокістю.
При розгляді справи в касаційному порядку судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України встановила, що прокуратурою Запорізької області допущено грубе порушення ст. 156 КПК ( 1002-05 ), якою передбачено строки тримання обвинуваченого під вартою та регламентовано порядок їх продовження.
Як видно зі справи, її було порушено 11 січня 1999 р., а 14 січня Г. і К. було обрано міру запобіжного заходу - тримання під вартою.
Постановою прокурора Запорізької області від 1 квітня 1999 р. строки попереднього слідства і тримання обвинувачених під вартою були продовжені до п'яти місяців, тобто відповідно до 11 і 14 червня 1999 р.
27 травня 1999 р. заступник прокурора Запорізької області затвердив обвинувальний висновок, але справа тривалий час не надсилалася до обласного суду для розгляду, не зважаючи на те, що строк тримання під вартою двох осіб, одна з яких є неповнолітньою, закінчився і клопотання про його продовження не порушувалося.
Лише 1 липня 1999 р. кримінальна справа надійшла до Запорізького обласного суду. Коли саме було прийнято рішення тим же заступником прокурора області про направлення справи до обласного суду, невідомо, оскільки в супровідному листі прокуратури дата не проставлена.
Така недбалість працівників прокуратури Запорізької області призвела до того, що обвинувачені трималися під вартою без продовження строку, встановленого ст. 156 КПК ( 1002-05 ), до 12 серпня 1999 р.
Враховуючи, що закінчення строку тримання під вартою, якщо його не продовжено у встановленому законом порядку, є підставою для звільнення обвинуваченого з-під варти і подібні порушення норм Кримінально-процесуального кодексу України ( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ) є неприпустимими, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України, керуючись ст. 23(2) КПК, повідомила про викладене вище Генерального прокурора України для відповідного реагування.
Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 1(17), 2000 р.