1. Інформація, що має конфіденційний характер (у зв'язку з тим, що її розкриття створює значні переваги конкуренту або матиме в майбутньому значні негативні наслідки для особи, яка передала інформацію, або для особи, яка її одержала, тощо), а також інформація, яка надавалася на конфіденційній основі заінтересованими сторонами у процесі спеціального розслідування, вважається Міністерством конфіденційною, якщо сторони навели достатні для цього докази.
2. Заінтересовані сторони, які передають Міністерству або Комісії конфіденційну інформацію, повинні супроводжувати її неконфіденційним резюме.
3. Міністерству, Комісії або їх посадовим особам забороняється розголошувати конфіденційну інформацію. Інформація, якою обмінюються Міністерство та Комісія, а також інформація про засідання Комісії чи службові документи Міністерства або Комісії з питань, що стосуються певного спеціального розслідування, не розголошуються, за винятком випадків, передбачених цим Законом.
4. Інформація, що одержується відповідно до цього Закону, повинна використовуватися тільки в цілях цього Закону.
5. Ця стаття не перешкоджає розкриттю Міністерством або Комісією загальної інформації або розголошенню доказів, на підставі яких Міністерство або Комісія приймає рішення.
6. Особи, винні в розголошенні конфіденційної інформації, одержаної відповідно до цього Закону, несуть відповідальність згідно із законодавством.
7. Право на доступ до конфіденційної інформації, яка відповідно до цього Закону надається заінтересованою стороною або Міністерством у процесі спеціального розслідування, мають громадяни України - юрисконсульти або адвокати, які діють від імені заінтересованої сторони.
Міністерство веде облік фізичних осіб, які мають доступ до конфіденційної інформації, та відмовляє у доступі до конфіденційної інформації у разі встановлення, що особа розголосила дані, які є конфіденційними відповідно до цього Закону.