За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Застава має похідний (акцесорний) характер від забезпечуваного зобов'язання; заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі невиконання зобов'язання в установленому строку і може задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого майна.
Правовідносини: відносини застави як способу забезпечення виконання кредитних (майнових) зобов'язань
Відповідно до статті 1 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2654-XII «Про заставу» (далі - Закон № 2654-XII) застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.…
Тлумачення абзацу третього частини другої статті 45 КУзПБ у взаємозв`язку з положеннями статей 572, 575, 589 ЦК України, статей 7, 11, 17, 18 Закону України «Про іпотеку» та статей 12, 19, 28 Закону України «Про заставу» свідчить, що вимоги забезпеченого кредитора, якщо інше не обумовлено договором застави (іпотеки) та немає заяви такого кредитора про повну чи часткову відмову від забезпечення, до майнового поручителя, який не є боржником в основному зобов`язанні, є забезпеченими в цілому незалежно від облікової оцінки заставного (іпотечного) майна, визначеної сторонами в договорі застави (іпотеки).
Правовідносини: вимоги забезпеченого кредитора до майнового поручителя, який не є боржником за основним зобов`язанням
140. Тлумачення абзацу третього частини другої статті 45 КУзПБ у взаємозв`язку з положеннями статей 572, 575, 589 ЦК України, статей 7, 11, 17, 18 Закону України "Про іпотеку" та статей 12, 19, 28 Закону України "Про заставу" свідчить, що вимоги забезпеченого кредитора, якщо інше не обумовлено договором застави (іпотеки) та немає заяви такого кредитора про повну чи часткову відмову від забезпечення, до майнового поручителя, який не є боржником в основному зобов`язанні, є забезпеченими в цілому незалежно від облікової оцінки заставного (іпотечного) майна визначеної сторонами в договорі застави (іпотеки).
Кінцева вартість заставного (іпотечного) майна для цілей проведення розрахунків із забезпеченим кредитором формується в момент його реалізації.
Правовідносини: визначення розміру задоволення вимог забезпеченого кредитора при реалізації предмета застави/іпотеки
141. Кінцева вартість заставного (іпотечного) майна для цілей проведення розрахунків із забезпеченим кредитором формується в момент його реалізації.
Розмір вимог заставного (іпотекованого) кредитора не визначається єдиним критерієм договірної вартості предмета застави; господарські суди при визначенні розміру забезпечених вимог і їх окремого відображення у реєстрі повинні застосовувати положення ст. 19 Закону «Про заставу» та ст. 7 Закону «Про іпотеку» і встановити на підставі належних доказів, які саме вимоги заяви кредитора забезпечені заставою і в якому обсязі; остаточна реалізаційна вартість визначається за наслідком продажу предмета застави.
Правовідносини: визначення розміру та складу забезпечених кредиторських вимог у банкрутстві
Щодо розміру забезпечених кредиторських вимог, колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, зроблені за результатами розгляду справи №902/492/17 (постанова від 15.05.2018), за якими забезпеченими зобов`язаннями в розумінні ст.…
Господарські суди при вирішенні питання про визнання заявлених забезпечених кредиторських вимог і включення їх до реєстру повинні застосовувати ст.19 Закону України "Про заставу" та ст.7 Закону України "Про іпотеку" і встановлювати на підставі належних і допустимих доказів, які саме вимоги є забезпечені заставою (іпотекою) та розмір цих вимог незалежно від договірної вартості предмета забезпечення.
Правовідносини: визначення і включення забезпечених вимог до реєстру кредиторів у провадженні про банкрутство
164. Господарські суди при вирішенні питання про визнання заявлених забезпечених кредиторських вимог та включення їх окремо до реєстру повинні застосовувати статтю 19 Закону України "Про заставу" та статтю 7 Закону України "Про іпотеку" і встановити на підставі належних та допустимих доказів, які саме вимоги кредитора, зазначені в його заяві, забезпечені заставою майна та розмір цих вимог незалежно від вартості цього майна за договором.