1. Споживач має право на гарантію, що придбана ним продукція вироблена з додержанням санітарно-гігієнічних, в тому числі радіологічних, протиепідемічних норм і правил та інших встановлених вимог, що виключають небезпеку для життя і здоров'я або заподіяння шкоди його майну, і є безпечною протягом строку служби (строку придатності) продукції, визначеного чинним законодавством, державними стандартами, нормативно-технічною документацією або договором.
2. Продукція вважається недопустимо небезпечною, якщо її використання неминуче призводить до небезпеки для життя і здоров'я або заподіяння шкоди майну громадян.
Недопустимо небезпечна продукція підлягає негайному зняттю з виробництва і експлуатації, вилученню з реалізації, а в необхідних випадках - відкликанню, поверненню від споживачів у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів Української РСР та законодавчими актами Української РСР.
3. Рішення про визнання продукції недопустимо небезпечною для життя, здоров'я і майна громадян приймається Кабінетом Міністрів Української РСР або за його дорученням відповідними органами державного управління.
Продукція, небезпечні властивості якої було виявлено в процесі використання і експлуатації, може бути визнана небезпечною і такою, що підлягає зняттю з виробництва і експлуатації, вилученню з реалізації рішенням суду за позовами споживачів або об'єднань споживачів.
4. Продукція, при використанні якої необхідно додержувати спеціальних правил безпеки, вважається продукцією підвищено-небезпечною.
Рішення про віднесення продукції до підвищено-небезпечної приймається при розробці стандартів на цю продукцію і відображається в них.
Виготовлювач продукції, віднесеної до підвищено-небезпечної, зобов'язаний розробити і довести до відома споживача (покупця) правила її використання, зберігання та утилізації, які б виключали небезпеку для життя і здоров'я або заподіяння шкоди його майну.
5. При створенні нової (модернізованої) продукції розроблювач забезпечує проведення державної експертизи її проекту на безпеку для життя, здоров'я і майна громадян, а також навколишнього середовища.
6. Продукція, в державних стандартах на яку є вимоги щодо забезпечення безпеки життя і здоров'я людей, їх майна, а також охорони навколишнього середовища, підлягає обов'язковій сертифікації в установленому порядку. Реалізація та використання такої продукції в Українській РСР, а також її імпорт без сертифіката, що підтверджує відповідність продукції вказаним вимогам державних стандартів, забороняється. Програму робіт по організації проведення сертифікації продукції і строки її виконання затверджує Кабінет Міністрів Української РСР.
7. Виготовлювач, виконавець та продавець за незабезпечення вимог щодо безпеки життя і здоров'я людей, їх майна та навколишнього середовища несуть відповідальність відповідно до статтей 7, 8, 10 цього Закону та інших норм чинного законодавства.
8. Виготовлювач зобов'язаний інформувати споживача про можливий ризик і про безпечне використання продукції за допомогою прийнятих у міжнародній практиці позначок.
9. Для продукції, використання якої понад встановлений строк є небезпечним для життя і здоров'я громадян або навколишнього середовища, встановлюються строки служби (строки придатності), за межами яких її використання заборонено. Ці вимоги можуть поширюватися як на виріб у цілому, так і на окремі його частини.
Виготовлювач повинен попереджати споживача про наявність встановленого строку служби, строку придатності продукції або її частини, необхідні умови її використання та можливі наслідки, якщо ці вимоги не виконуватимуться.