Ст. 5. Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі

Редакція від 22.12.1998 до 24.04.2000

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Міжвідомчу комісію з міжнародної торгівлі очолює Голова.

Членами Комісії є Голова Комісії, його перший заступник, заступники та посадові особи органів виконавчої влади, зазначені у частині другій цієї статті.

Головою Комісії є за посадою Міністр зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України.

Голова Комісії має першого заступника, яким є перший заступник або заступник Міністра промислової політики України, та двох заступників, якими є перший заступник або заступник керівника Державної митної служби України та Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України.

2. До складу Комісії входять також перші заступники або заступники керівників Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства економіки України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства агропромислового комплексу України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України, Служби безпеки України, Антимонопольного комітету України.

У разі потреби до складу Комісії можуть включатися керівники або заступники керівників інших центральних органів виконавчої влади, установ та організацій.

3. Персональний склад Комісії затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Голови Комісії.

4. Формою роботи Комісії є засідання.

Засідання Комісії проводяться за адресою Міністерства.

Засідання Комісії проводяться на вимогу Голови Комісії, на письмову обгрунтовану вимогу члена Комісії, яка подається Голові Комісії, та в інших випадках з дотриманням строків відповідно до цього Закону.

5. Засідання скликаються Головою Комісії, а у разі його відсутності - першим заступником або заступником Голови Комісії і повинні проводитися не раніше ніж на п'ятий день і не пізніше ніж на десятий день після направлення відповідного повідомлення.

Разом з повідомленням про засідання членам Комісії надсилається вся необхідна інформація стосовно питань, які виносяться на відповідне засідання Комісії.

У разі необхідності на засідання Комісії можуть запрошуватися експерти державних та недержавних установ, а також іноземні експерти.

6. Засідання Комісії є правомочним, якщо на ньому присутні не менше половини членів Комісії.

Комісія у межах своєї компетенції приймає рішення, організовує та контролює їх виконання. У голосуванні за прийняття відповідного рішення можуть брати участь тільки члени Комісії.

Акти Комісії, зокрема щодо проведення антидемпінгового розслідування та застосування антидемпінгових заходів, є обов'язковими для виконання.

7. На засіданнях Комісії приймаються рішення:

1) про порушення антидемпінгового розслідування;

2) про позитивні або негативні висновки стосовно наявності демпінгу та методи, що дають можливість визначити демпінгову маржу;

3) про позитивні або негативні висновки щодо наявності шкоди та її розмір;

4) щодо визначення причинно-наслідкового зв'язку між демпінговим імпортом та шкодою;

5) про застосування антидемпінгових заходів;

6) з інших питань в межах повноважень, передбачених цим Законом.

8. Рішення Комісії приймаються простою більшістю голосів, а в окремих випадках, передбачених цим Законом, двома третинами (кваліфікованою більшістю) голосів її членів.

9. Рішення Комісії, яке приймається простою більшістю голосів, вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість членів Комісії. У разі рівного розподілу голосів голос Голови Комісії є вирішальним.

10. Рішення Комісії, яке приймається кваліфікованою більшістю голосів, вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало дві третини членів Комісії.

11. У разі потреби рішення Комісії з питань, зазначених у пункті 6 частини сьомої цієї статті, може прийматися в робочому порядку шляхом візування членами Комісії проекту відповідного рішення. При цьому Голова Комісії або його заступник інформує членів Комісії та пропонує їм висловити свою точку зору з цього питання у строк, протягом якого вона може бути врахована і який не перевищує строків, встановлених цим Законом.

Редакції цієї статті

Тут лише ті дати, коли змінився текст саме цієї статті: редакції акта, які її не торкнулися, у список не потрапляють. Інколи зміна стосується не самої норми, а лише приміток про внесення змін — сторінка порівняння каже про це прямо.