Заходи запобігання або зменшення ступеня ураження людей, своєчасного надання медичної допомоги постраждалим та їх лікування, забезпечення епідемічного благополуччя в зонах надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру повинні передбачати:
планування і використання існуючих сил та засобів закладів охорони здоров'я незалежно від форм власності і господарювання;
введення в дію Національного плану соціально-психологічних заходів при виникненні та ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;
розгортання в умовах надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру необхідної кількості лікувальних закладів;
завчасне застосування профілактичних медичних препаратів та санітарно-епідеміологічних заходів;
контроль за якістю харчових продуктів і продовольчої сировини, питної води і джерелами водопостачання;
контроль за станом атмосферного повітря та опадів;
завчасне створення і підготовку спеціальних медичних формувань;
накопичення медичних засобів захисту, медичного та спеціального майна і техніки;
контроль за станом довкілля, санітарно-гігієнічною та епідемічною ситуацією;
підготовку медичного персоналу та загальне медико-санітарне навчання населення.
Для надання безоплатної медичної допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру громадянам, рятувальникам та особам, які беруть участь у ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, діє Державна служба медицини катастроф як особливий вид державних аварійно-рятувальних служб. Державна служба медицини катастроф складається з медичних сил і засобів та лікувальних закладів центрального і територіального рівнів незалежно від виду діяльності та галузевої належності, визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за погодженням із центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, рятувальної справи, оборони, внутрішніх справ, транспорту, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями. Координацію діяльності Державної служби медицини катастроф на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру здійснюють спеціальні комісії загальнодержавного (регіонального, місцевого, об'єктового) рівня, що утворюються згідно з цим Законом. Організаційно-методичне керівництво Державною службою медицини катастроф здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я. { Частина друга статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }
Положення про Державну службу медицини катастроф розробляється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту, і затверджується Кабінетом Міністрів України.
{ Частина третя статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }
Постраждале населення, а також особи, залучені до виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру, і рятувальники за висновком Державної служби медицини катастроф та/або медико-соціальної експертної комісії гарантовано забезпечуються відповідним лікуванням та психологічним відновленням у санаторно-курортних закладах, при яких створено центри медико-психологічної реабілітації. Неповнолітні особи, які постраждали у надзвичайній ситуації (у тому числі спричиненій дорожньо-транспортною пригодою), а також у яких внаслідок надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру (у тому числі спричиненої дорожньо-транспортною пригодою) загинув один із батьків або обоє батьків, гарантовано забезпечуються відповідним лікуванням та психологічним відновленням у санаторно-курортних закладах, при яких створено центри медико-психологічної реабілітації. { Частина четверта статті 13 в редакції Закону N 587-VI ( 587-17 ) від 24.09.2008 }
Центри медико-психологічної реабілітації створюються при санаторно-курортних закладах незалежно від форми власності і підпорядкування. Перелік санаторно-курортних закладів, при яких створюються центри медико-психологічної реабілітації, а також їх відповідність вимогам медико-психологічної реабілітації кожні два роки визначаються в порядку ( 859-2009-п ), встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначений перелік затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту.
Медико-психологічна реабілітація рятувальників та постраждалих у не визначених і не затверджених відповідно до частини п'ятої цієї статті санаторно-курортних та інших закладах забороняється. { Статтю 13 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 587-VI ( 587-17 ) від 24.09.2008 }