Ст. 19. Неправомірне використання суб’єктом господарювання ринкового становища

Чинна редакція від 07.03.2018 · Закон набрав чинності 28.02.2002

Розділ IV. ОБМЕЖУВАЛЬНА ТА ДИСКРИМІНАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ, ОБ’ЄДНАНЬ

1. Суб’єктам господарювання, які отримали дозвіл відповідних органів Антимонопольного комітету України на узгоджені дії відповідно до частини першої статті 10 цього Закону, суб’єктам господарювання, узгоджені дії яких дозволені згідно із статтями 7, 8 і 9 цього Закону, забороняється встановлювати щодо господарської діяльності суб’єктів господарювання обмеження, які, як правило, не застосовуються до інших суб’єктів господарювання, або застосовувати без об’єктивно виправданих причин різний підхід до різних суб’єктів господарювання.

2. Суб’єктам господарювання, які відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону отримали дозвіл Кабінету Міністрів України на узгоджені дії незалежно від наявності в них монопольного становища, забороняється вчиняти дії, що вважаються зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, відповідно до статті 13 цього Закону.

3. Суб’єктам господарювання, зазначеним у частині першій цієї статті, забороняється схиляти інших суб’єктів господарювання до надання будь-яким суб’єктам господарювання без об’єктивних причин переважних умов у господарській діяльності.

4. Положення частин першої та третьої цієї статті застосовуються також до суб’єктів господарювання, якщо від них через відсутність альтернативних джерел отримання чи постачання певного виду товарів залежать малі або середні підприємці. Продавець певного виду товарів вважається таким, що залежить від покупця, якщо цей покупець отримує від такого продавця, крім традиційних торговельних знижок чи винагород в іншій формі, особливу винагороду, яку не отримують інші подібні покупці.

Редакції цієї статті

Тут лише ті дати, коли змінився текст саме цієї статті: редакції акта, які її не торкнулися, у список не потрапляють. Інколи зміна стосується не самої норми, а лише приміток про внесення змін — сторінка порівняння каже про це прямо.

Правові позиції Верховного Суду

Межі обґрунтованості рішення АМК про відмову у відкритті справи при застосуванні пункту 8 ст.50, ч.2 ст.18 та ст.19–20 Закону про захист економічної конкуренції і пункту 20 Правил мають визначатися за стандартом, аналогічним до того, який застосовують суди при формулюванні мотивованих судових рішень (тобто рішення має розкривати підстави і мотиви ухвалення).

Правовідносини: визначення обсягу та вимог до мотивування відмов АМК при застосуванні відповідних положень Закону про захист економічної конкуренції.

При цьому Верховний Суд зазначає, що підхід до визначення меж обґрунтованості рішення АМК про відмову у відкритті справи в контексті застосування пункту 8 статті 50, частини 2 статті 18, статей 19 - 20 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а також пункту 20 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції має бути аналогічним тому, який застосовується, зокрема, самими судами у прийнятті судових рішень. Так, у пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін проти України» Суд зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інш…

КГС ВС (колегія — висновок не обов'язковий), постанова від 10.09.2020 у справі № 910/23375/17 · цитують у 72 рішеннях · текст рішення

Тезу сформульовано автоматично за мотивувальною частиною рішення; цитата наведена дослівно з тексту, а посилання веде рівно в той абзац, з якого її взято.