Ст. 8. Право громадян на працевлаштування

Про зайнятість населення · порівняння редакції від 1992-11-17 з редакцією від 1997-12-25

Абзаців змінено: 0, вилучено: 1, додано: 4, без змін: 1.

Громадяни мають право на працевлаштування і вибір місця роботи шляхом звернення до підприємства, установи, організації, індивідуального селянського (фермерського) господарства і до іншого роботодавця або при безплатному сприянні державної служби зайнятості.

Порядок і умови укладання трудових договорів, контрактів і угод регулюються законодавством України про працю.

Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну на визначений термін, одержують право на трудову діяльність лише за наявності в них дозволу на працевлаштування, виданого державною службою зайнятості України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

У разі використання праці іноземців або осіб без громадянства без дозволу державної служби зайнятості України з підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, державна служба зайнятості стягує штраф за кожну таку особу у п'ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Ці кошти спрямовуються до державного фонду сприяння зайнятості населення.

Порядок і умови укладення трудового договору визначаються законодавством України про працю.

( Стаття 8 в редакції Закону N 665/97-ВР ( 665/97-ВР ) від 21.11.97 )

Закреслене — текст редакції від 1992-11-17, підкреслене — текст редакції від 1997-12-25. Порівняння побудовано автоматично й показує різницю, а не норму: для цитування бери суцільний текст потрібної редакції — 1992-11-17 або 1997-12-25.

Редакції цієї статті

Тут лише ті дати, коли змінився текст саме цієї статті: редакції акта, які її не торкнулися, у список не потрапляють. Інколи зміна стосується не самої норми, а лише приміток про внесення змін — сторінка порівняння каже про це прямо.